https://www.epravda.com.ua/images/logo01.gif Економічна правда https://www.epravda.com.ua Економічна правда https://www.epravda.com.ua Як стабілізувати тарифи в енергетиці http://www.epravda.com.ua/columns/2018/10/17/641681/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Wed, 17 Oct 2018 19:00:32 +0300 Паливно-енергетичний комплекс України на момент здобуття незалежності мав найефективнішу організаційну структуру і високотехнологічне обладнання.

Галузь була практично деполітизована. Навіть в кадрових призначеннях членство в партії не було визначальним чинником. Професіоналізм грав вирішальну роль.

Збалансований енергетичний комплекс забезпечував громадян та економіку країни первинними і вторинними енергетичними ресурсами, надійно і в повному обсязі за доступними для споживачів цінами.

Економічна ефективність галузі при прозорих та адекватних тарифах і цінах дозволяла проводити весь обсяг ремонтних робіт і виконувати колосальний обсяг реконструкцій та модернізацій основного і допоміжного обладнання. Щорічно вводився колосальний обсяг нових генеруючих потужностей і розподільчих мереж.

Паливно-енергетичний комплекс України виконував стратегічну роль - платформи енергетичної експансії в Європу (нафта, газ, електроенергія).

Першим непродуманим політичним рішенням парламенту незалежної країни в сфері енергетики став мораторій на розвиток атомної енергетики в Україні. Не були введені в експлуатацію майже готові потужності на українських АЕС і ліквідовані будівельні майданчики нових атомних електростанцій.

Країна в ті важкі роки за мить втратила сотні мільйонів доларів. За електроенергетикою пішла вугільна галузь і нафтогазовий комплекс. З кожним роком політична складова в роботі галузі зростала, особливо в кадрових питаннях.

В енергетиці за роки незалежності, часто без урахування думок професійних енергетиків, зате багато в чому за ініціативи міжнародних фінансових інститутів і за наполяганням політиків, проведені найбільш масштабні реформи. Це призвело до значного зниження енергетичного потенціалу України як держави.

Країна втратила значну частину систем централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання, хоча європейські країни їх нарощують.

Політична складова в паливно-енергетичному комплексі домінує абсолютно і, як результат, галузь працює з тарифами, непорівнянними з платоспроможністю споживачів, з недостатнім рівнем надійності і низькою економічною ефективністю.

Парламент приймає непідйомну кількість законів для себе і для уряду з грифом "енергетичний, житлово-комунальний". Ситуацію в енергетиці України, включаючи нафтогазовий комплекс, вугільну галузь і теплоенергетику, аналізує величезна армія експертів, журналістів і просто "розумників і розумниць".

Усі лають один одного, знають, що треба робити, як треба робити, де треба робити. Однак усіх їх об'єднує одне: в більшості своїй вони не вміють робити те, про що вони так багато мудрують і до чого закликають. Що сьогодні необхідно зробити для стабілізації тарифної політики і ситуації в галузі в цілому?

1. Розробити детальний енергетичний баланс країни.

Це означає визначити крізь призму кожного населеного пункту, регіону та підприємства споживання енергетичних ресурсів (електроенергія, тепло, газ, вугілля, уран, нафтопродукти, торф) в розрізі року, двох-п'яти та десяти років.

Ретельно визначити, яким обсягом первинних копалин і потенціалом вироблення вторинних енергетичних ресурсів володіє країна. Шляхом простого зіставлення визначити недостатні і профіцитні обсяги енергетичних ресурсів.

2. Розробити алгоритм і послідовність вирішення питань енергопостачання та зміцнення енергетичної незалежності України.

На підставі прогнозованого дефіциту тих чи інших енергетичних ресурсів відпрацювати укладання довгострокових лояльних за ціною контрактів на відсутні енергетичні ресурси за можливістю на рік, два і навіть на десять років.

Аналізуючи потенціал країни, наростити видобуток і при необхідності виробництво відсутнього обсягу всіх видів енергетичних ресурсів.

На базі енергобалансу, володіючи цінами імпортних енергетичних ресурсів і собівартістю власних, привівши все до єдиної одиниці виміру, наприклад КВт, збалансувати тарифну політику за трьома основними принципами:прозорість, економічна обґрунтованість, адекватність платоспроможності споживачів.

При цьому необхідно в найкоротші терміни спільно з депутатами підготувати зміни і доповнення до вже ухвалених законодавчих актів.

У нинішній системі влади при наявності низки незалежних від уряду регуляторних органів, виходячи з політичної ситуації, на мій погляд, організаційну та координаційну роль у вирішенні цих питань за участю органів центральної виконавчої влади може взяти на себе Рада національної безпеки та оборони.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/10/17/641681/
Труднощі працевлаштування: що робити іноземцям в Україні http://www.epravda.com.ua/columns/2018/10/17/641635/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Wed, 17 Oct 2018 09:30:53 +0300 Создание условий для инвестиционной привлекательности, безусловно, важная составляющая привлекательности страны на международной арене. Но не стоит забывать и о другой стороне медали.

Речь идет о людях - классных и высококвалифицированных специалистах, без которых не состоится успех ни бизнеса, ни экономики в целом. В контексте проблемы оттока кадров возможность привлечения в том числе, иностранных экспертов, которые приезжают с новыми знаниями, полезным опытом и практическими навыками, становится все более актуальной.

Декларативно, мы движемся в правильном направлении. В 2017 году было внесено изменения в закон, который регламентирует правовой статус иностранцев. Безусловно, в этом вопросе есть прогресс, и не без участия наших экспертов.

Но есть еще много над чем работать в вопросах их трудоустройства - что упрощать и улучшать. И тут можно перечислять целый ряд этих "что".

Двоякая трактовка законодательства, человеческий фактор и непрофессиональное регулирование процессов, отсутствие четко прописанных правил и процедур. Как следствие, качественные специалисты проходят все 9 кругов ада при трудоустройстве.

Чтобы быть более конкретной - несколько примеров. Нет перечня документов, которые опционные к подаче и без которых разрешение на трудоустройство выдано не будет. Большинство процессов не автоматизировано.

Складывается впечатления, что приходя в определенные институции ты переносишься лет на 50 назад. И чтобы подать документы нужно просидеть в ожидании своей очереди около дня, если не больше.

Важный фактор, который обязательно нужно учесть. Человек хочет официально трудоустроится в нашей стране. Работодатель - взять на работу специалиста, прозрачно и по всем правилам, официально платя налоги и прочие отчисления. Но задача не из легких. Парадокс.

Не так давно общалась со знакомой, которая трудоустраивала гражданку США, проходя все эти 9 кругов. Думаю, историю нужно начать с начала, чтобы можно было понять абсолютную абсурдность некоторых разрешительных процессов.

В 2017 году разрешение на трудоустройство было оформлено впервые. В августе 2018 необходимо было подавать документы на его продление. На одном из официальных сайтов по вопросу оформления иностранцев размещены, как оказалось позже, устаревшие данные. К тому же, с ошибками. И тут возник ряд вопросов…

Можно ли подавать заверенные копии документов или только оригиналы? Какие документы уже не обязательны к подаче? Нужна ли справка об отсутствии судимости? Вопросы риторические. Но несмотря на наличие или отсутствие обязательных документов, весь пакет принимается к рассмотрению.

И тут начинается самое веселое.

Как найти адрес Службы занятости, в которую необходимо подавать документы? Мы живем в эпоху цифровых технологий и диджитализации. Естественно, первая мысль - посмотреть на сайте. Но не тут-то было.

Правильный адрес вам могут сообщить только, если вы позвоните в Государственную службу занятости. В противном случае придется оббегать минимум три места расположения, чтобы найти нужное.

Дальше - больше.

Бланк заявления на получение разрешения на сайте опубликован старого образца. Распечатанных новых, естественно, на месте нет. Опять, как белка в колесе. Иди ищи, где бы распечатать. И снова жди очередь для подачи.

За оформление разрешения нужно платить сбор. Но ни сумма к оплате, ни срок оплаты не сообщаются. Только реквизиты. Чтобы уточнить сумму - снова нужно звонить в Государственную службу занятости. Оплата 7048,00 грн. Через неделю документы готовы, и вроде бы победа - можно идти и забирать готовое Разрешение. Но…

Тут стоит вернуться к нашим риторическим вопросам. Оригиналы или копии документов можно подавать? Уже при получении разрешения вы можете узнать, что все-таки нужны оригиналы. Но об этом ни в профильном законе о разрешении на трудоустройство иностранцев, ни на сайте Государственной службы занятости информации нет.

По меньшей мере об этом должны бы были предупредить при принятии документов. И так уже, фактически, с принятым решением, можно получить отказ в выдаче документа.

Все бюрократические процедуры нужно проходить заново. Или просто уезжать из страны.

Поскольку, в соответствии с законодательством, крайний срок подачи документов на продление - не позднее, чем за 15 рабочих дней до окончания срока действия старого временного вида на жительство.

Если вы принимаете решение сделать еще одну попытку, с письмом о присоединении документа и оригиналом снова нужно обращаться в центр занятости. А дальше - в Государственную миграционную службу.

Важный момент. Фактически, разрешение на трудоустройство продлевается на год не от даты окончания текущего срока действия, а на год от даты выдачи приказа центром занятости.

Выходит, чем раньше работодатель подает заявку на продление, во избежание пропуска положенных сроков обмена временного вида на жительство, тем больше времени он теряет от предыдущего срока действия разрешения.

В Государственной миграционной службе ситуация также не из простых. Отсутствия очередей ожидать не стоит. В ДП "Документ" обращаться не вариант.

Временный вид на жительство там не выдается, о чем тоже можно узнать только по телефону. Так как на сайте информация отсутствует.

Помещение Государственной миграционной службы битком набито иностранцами и сопровождающими их украинцами. Подавать документы нужно только лично, поскольку при подаче вас фотографируют.

На сайте гордо красуется новость о введении электронной системы управления очередью, но фактически она не работает. Учреждение не справляется с потоком заявок.

Сегодня можно взять талончик на подачу только на следующий день, но чаще - на через неделю-две. На более ранние или более поздние даты талонов нет.

Есть, правда, вариант живой очереди. Он работает в случае, если кто-то, взявший две недели назад талончик, не пришел вовремя. Для того, чтобы попасть с живой очередью, нужно приехать к 8 утра и записаться в список. А дальше просто сидеть в коридоре, пока ваша очередь не подойдет. Если повезет.

Правда, никаких гарантий попадания в кабинет в режиме живой очереди нет. После подачи документов, время ожидания готового Разрешения 15 дней.

Но если сроки подачи просрочены, то уже не важно какая причина и кто виноват. Осталось меньше, чем 15 рабочих дней до окончания срока временного вида на жительство - право на продление утрачено. Точка. Никаких штрафов и уважительных причин.

Дальше легальных сценария три:

1) Выписаться с адреса временной регистрации. Сдать временный вид на жительство. Уволиться и в течение 7 дней выехать из страны. Насовсем.

2) Не увольняться. Но выписаться с адреса временной регистрации. Сдать временный вид на жительство. В течение 7 дней выехать. 90 дней не въезжать. А дальше продолжать легально работать и платить в Украине налоги, но находиться в стране не более 90 дней в течение 180, как предусматривает, например, безвизовый режим для граждан США.

3) Выписаться с адреса временной регистрации. Сдать временный вид на жительство. В течение 7 дней оформить отпуск и выехать, а затем пройти весь путь легализации сначала.

Могут ли иметь место такие процессы в цивилизованной, современной, европейской стране? У многих ли специалистов будет желание приезжать работать к нам легально? Будет ли готовность вкладывать время и ресурсы в подобную страну? Ответ очевиден.

Вывод, как говорится, на лицо. Критически важно - для граждан, бизнеса и страны в целом - разработать качественную миграционную политику.

Понятные и однозначные правила и процедуры оформления всех документов. И очень жестко контролировать их соблюдение. Правила едины абсолютно для всех! Нарушаешь - будь добр, отвечать за это. Будь ты гражданин страны, иностранец или чиновник.

И уровень ответственности должен быть соизмерим с уровнем проступка. Другого варианта нет. Только так сможем навести порядок в наших же правилах и мотивировать их соблюдать.

Мы в Европейской Бизнес Ассоциации уже неоднократно поднимали данный вопрос, но ситуация продвигается не очень активно. Сейчас важно минимизировать бюрократические процедуры - упростить процесс подачи документов, максимально перевести все в онлайн и сократить перечень необходимых документов. Наши комментарии уже переданы в комитет Верховной Рады по вопросам социальной политики, занятости та пенсионного обеспечения.

19 октября будет проведен круглый-стол при участии профильных структур. Будем обсуждать практические варианты решения сложившейся ситуации. Приглашаю к участию всех заинтересованных в вопросе.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/10/17/641635/
Трамп проти Amazon: яке майбутнє в електронної комерції? http://www.epravda.com.ua/columns/2018/10/16/641642/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Tue, 16 Oct 2018 15:54:49 +0300 Крупнейший онлайн-ритейлер Amazon покоряет сердца и кошельки американских покупателей своей простотой и удобствами.

Президент США Дональд Трамп критикует Amazon за то, что она забирает рабочие места у традиционного бизнеса, а компания Microsoft внедряет в традиционную торговлю технологию дополненной реальности.

За кем же будет стоять рынок и какое будущее у электронной коммерции?

В наше время все заметнее возрастающее влияние технологических компаний на рынок и экономику. Инновационные компании создают новый порядок в бизнесе, в котором самым ценным ресурсом больше не является традиционное сырье.

Компания Amazon появилась на рынке в 1995 году как книжный магазин, но вскоре ей удалось изменить то, как люди делают свои покупки. Следом за Apple компания перешагнула отметку капитализации 1 трлн долл. Amazon играет большую роль в электронной торговле, занимая в ней в июле 2018 года 49%.

Такой успех связан с тем, что все больше людей выбирают для приобретения товаров экраны своих смартфонов вместо изнурительных походов по магазинам.

Выбор покупателей объясняется просто. Онлайн-ритейлеры предоставляют клиенту огромный выбор товаров, низкие цены, быструю доставку, возможность делать покупки в любое время и в любом месте, персонализированный подход.

Традиционный бизнес начинает уступать онлайн-магазинам. Выходит, что за обогащением онлайн-ритейлера и облегчением осуществления покупок стоит потеря прибыли традиционного бизнеса? Именно это и пытается донести президент США Дональд Трамп, критикуя технические компании.

"Amazon вредит розничным торговцам, которые платят налоги. Американские города и штаты пострадают - много рабочих мест будет утеряно", - пишет Трамп в своем сообщении в Твиттере. Вот что он имеет ввиду.

Выставляя себя защитником традиционного бизнеса, Трамп обвиняет Amazon в выведении розничных торговцев из бизнеса, а также в неуплате налогов. Очевидно, что Amazon уплачивает налоги, но в американском налоговом кодексе есть лазейка, на которую традиционный бизнес жалуется давно.

Эти нормы позволяют Amazon и другим онлайн-магазинам не включать НДС в стоимость своих товаров для покупателей из штата, где их компании не представлены. Из такого несправедливого пробела в законодательстве извлекают пользу онлайн-ритейлеры, у которых нет офисов или их очень мало.

Следовательно, и налогов они платят меньше, чем традиционный бизнес.

Некоторые эксперты верят, что администрация Трампа сумеет запустить против Amazon и остальных онлайн-ритейлеров антитрестовую процедуру. Однако эти действия, скорее всего, просто замедлят тенденцию, но не остановят ее.

Конечно же, все негативно настроенные к Трампу СМИ аргументируют критику президента личной неприязнью к Джеффри Безосу, основателю Amazon. Однако мы можем понять причины президентской критики.

Кроме того, стало известно, что компания Microsoft заинтересовалась идеей магазинов без кассиров. Компания не планирует разрабатывать торговую сеть. Скорее всего, она разработает технологию робомагазина для ритейлеров.

Microsoft может стать для ритейлеров важным союзником в борьбе с вторгающейся в офлайн-торговлю Amazon. Для самой Microsoft это станет еще одним фронтом конкурентного противостояния с компанией Безоcа.

Смогут ли онлайн-ритейлеры полностью вытеснить традиционных ритейлеров? Скорее, электронная коммерция будет развиваться параллельно с традиционной коммерцией. Однако обычной розничной торговле придется пересматривать понятия ведения бизнеса, учитывая развивающийся рынок онлайн-бизнеса.

Примером является успешная сеть магазинов Trader Joe's. Вместо предоставления полок для чужих товаров сеть сама закупает продукцию у поставщиков по всему миру, снижая конечную розничную цену. Сеть подбирает ассортимент, как бы говоря: "Мы знаем, что вам лучше всего купить". Вся продукция ее магазинов - самая свежая, включая мясо и рыбу.

Конечно, у электронной коммерции меньше рисков, чем у обычных магазинов, но при этом есть свои недостатки. На электронных сайтах продукцию нельзя увидеть вживую, убедиться в свежести продуктов, померять одежду, убедиться в качестве. Очень часто выставленных на сайте товаров у онлайн-ритейлеров нет.

Поэтому электронная и традиционная коммерция будут не только параллельно существовать, но и объединяться. Технологическим решением для их слияния может стать технология дополненной реальности - augmented reality.

Вполне вероятно, что через несколько лет в магазинах на посетителей будут надевать очки дополненной реальности, в которых они смогут выбрать бутылку вина где-нибудь в Провансе, физически находясь в своем городе.

Пример дополненной реальности уже сейчас - это Microsoft. Она работает над компьютерной системой, которая отслеживает покупателей, отмечает, что те кладут в свои корзины и тележки, после чего подсчитывает цену купленного.

Успех электронной коммерции в том, что она развивается и при неблагоприятном бизнес-климате. Зачастую онлайн-ритейлеры занимают узкую нишу. Принцип такой: "Сделай продукт, без которого не обойдется миллион человек каждый день". Если украинские стартапы будут его применять, они достигнут успехов.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/10/16/641642/
Освіті бракує інтелекту — людського і штучного http://www.epravda.com.ua/columns/2018/10/16/641575/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Tue, 16 Oct 2018 08:05:30 +0300 Последние достижения мирового технического прогресса способны удовлетворить любые требования человека или государства.

Даже в отстающей в применении многих технологий Украине стремительно растет число людей, испытывающих дискомфорт от недостатка возможностей.

Как его устранить, пока еще не все упущено? Начать с системы образования.

Дым без огня

В международном Индексе образования ООН Украина в последние годы превзошла все ожидания, заняв 31-е место.

Более того, в соответствии с последними показателями мирового развития Мирового банка, страна - в списке 50 лучших стран для развития и образования в области информационных технологий, а также для экспорта ИТ-услуг.

А еще - мы в десятке стран, где высшее образование подает большие надежды для формирования востребованных кадров на международном рынке.Такую статистику приятно читать, но еще приятнее было бы наблюдать за тем, как эти цифры отражаются на возможностях наших детей в украинских реалиях.

Что мы имеем на самом деле?

Ни один из более чем пяти сотен высших учебных заведений страны в 2018 году не входит в международный список Шанхайского университета из 500 лучших вузов мира. Нет в Украине и вузов, которые могли бы занять почетное место в 400 строчках глобального рейтинга QS1. Про школы и вовсе речь не идет.

Перед нами - серьезная проблема в системе образования, которой не хватает интеллекта - и человеческого, и искусственного. Мир быстро меняется, а вслед за ним - обязательные потребности в определенных подходах к обучению.

Устаревшая система содержания "вышки"

Лучшие университеты мира - Лондонский, Токийский, Австралийский, Стэндфордский - по большей мере частные заведения, открытые к партнерству с некоммерческими фондами и бизнесом.

А Оксфорд и Кембридж, к примеру, ведут не только научную, но и публичную деятельность. Это делается для привлечения всестороннего финансирования и развития современной цифровой инфраструктуры.

При продуманном реформировании системы высшего образования Украина вполне способна трансформировать и свои университеты в независимые фонды с надежной системой управления и контроля. Таким образом, образование, политика исследований, направления научной деятельности и финансирование были бы децентрализованы и получили бы свежий глоток воздуха.

Украину все еще истощают остатки советской системы. Мы не можем отпустить, но и содержать не в состоянии. Результат - согласно исследованиям Еврокомиссии, страна ежегодно теряет 18-20 тыс студентов с высокими интеллектуальными показателями, потому что они выезжают на учебу за границу. Притом более 25% из них не возвращаются на родину.

Государственное финансирование должно быть привязано к человеческому фактору - студентам и преподавателям, а не к учреждениям. Первые должны получить возможность в виде актуальных дисциплин и практик. Вторые - возможность регулярно повышать свою квалификацию и впитывать новый опыт.

Кривой вектор реформирования школы

Попытки Украины "цифровизовать" школы пока выглядят более чем скромно.

В 2018 году Минобразования и науки представило проект эксперимента по внедрению электронных учебников на базе Национальной электронной образовательной е-платформы.

До 2021 года чиновники планируют изучить четыре десятка экспериментальных учебных образцов, создать "электронный образовательный контент" в форме свободного доступа к ним и сформировать модули, которые обеспечат прозрачные механизмы их отбора.

А что получат от этого школы, принимающие участие в проекте? По классу с интерактивной панелью, Wі-Fі-роутером и планшетами для использования электронного учебника? Как эта инициатива повысит квалификацию и навыки пользования передовыми технологиями преподавательского состава?

Три кита для трансформации отрасли

Создание единой платформы цифровизации учебных заведений.

Государство может быть лишено возможностей оснастить школы технологиями в соответствии с потребностями, но обязано иметь комплексный план того, как это сделать. Нужно создать условия для развития интеллектуальных навыков и способностей у детей, а не растить из них однослойную рабочую силу.

Если посадить за стол переговоров тех, кто готов к переменам, и тех, кто готов в это инвестировать, общий язык будет найден. Именно по такому пути пошли власти Китая, столкнувшись с огромным количеством проблем в школах и вузах, где подходы к образованию были слишком разношерстными и устаревшими.

В 2017 году китайское правительство объявило амбициозный генеральный план цифровизации учебных заведений. Сегодня максимальное количество средств, выделяемых на образовательный сектор, идет на переобучение преподавателей, внедрение классов и факультетов по программированию, робототехнике и искусственному интеллекту, создание интеллектуальных платформ.

Международное партнерство и привлечение инвестиций.

Что необходимо для успеха на рынке труда в будущем, когда главным конкурентом будет не человек, а машина? Развитая логика, умение коммуницировать, принимать нестандартные решения, работать на стыке дисциплин и возможностей. Вот к чему должны готовить школа и вуз.

Пускай государство не способно обеспечить эффективные реформы, но оно должно стимулировать качественные изменения, которые пытаются точечно вносить частные учебные заведения за свой счет или за счет родителей.

В США множество школ, которые содержатся исключительно за деньги инвесторов и семей учеников. Дети обучаются по индивидуальным программам, ориентированным на их способности. Это не значит, что при этом они не получают базовые знания. Однако благодаря демократическому подходу к выбору дисциплин они смогут стать более конкурентоспособными.

Избирательный подход к интеграции международных практик.

Многие из нужных нам инструментов успешно работают на Западе. Так, существует прогрессивная западная образовательная практика STEM.

Формально национальную коалицию STEM с 20 организациями-членами (университеты, школы, компании и научно-исследовательские институты) мы учредили еще в 2015 году, но где наш прогресс в продвижении этой платформы?

Безусловно, для реализации такого проекта необходимы дополнительные средства. Детям нужны конструкторы, робототехника, базовые интеллектуальные системы, измерительные комплексы, 3D-принтеры, современные компьютеры, цифровые проекторы. Эти вопросы решаемы, если удерживать их на повестке дня: подключать родителей, инвесторов, разработчиков, интеграторов, бизнес.

Чтобы подготовить к инновациям преподавателей, изобретать велосипед не придется. К примеру, недавно Еврокомиссия учредила европейскую облачную инициативу Open Science для ученых, исследователей и преподавателей.

Она позволяет изучить все возможные исследования в данной сфере. Создание аналогичной платформы вполне по силам даже украинским стартаперам.

Образование напрямую завязано на перспективы страны. Украина нуждается в перезагрузке системы, а не перекройке существующей - с нововведениями, сбивающими с толку. Время перемен уже наступает нам на пятки.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/10/16/641575/
Чому "п'ятирічка Гройсмана" для українських доріг — провальна? http://www.epravda.com.ua/columns/2018/10/12/641536/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Fri, 12 Oct 2018 09:07:12 +0300 "За п'ять років ми відновимо дороги України!" - це гасло, озвучене прем'єром на початку року, вмить опублікували центральні ЗМІ.

"Ремонт проведено з ініціативи президента Порошенка", - це гасло майорить на бордах на Харківщині, де недавно нарешті було відновлено кілька десятків кілометрів багатостраждальної дороги Охтирка-Харків. Так працює піар.

Проте 95% доріг в Україні зношені, а деякі траси міжнародного значення можна проїхати тільки на першій передачі. Так працює влада.

Згідно із змінами до законодавства, з 2018 року Державтодор відповідальний лише за 46 тис км доріг із 420 тис км усіх шляхів країни. Решта - дороги місцевого значення, вони передані місцевій владі і місцевим бюджетам.

Середня швидкість виконання дорожніх робіт за останні два роки - 2 тис км на рік. Прості математичні розрахунки демонструють: формула Гройсмана спрацює тільки у тому випадку, якщо його прем'єрство розтягнеться ще на 22 роки.

Джерело: Державне агентство автомобільних доріг

До того ж, дорожнє полотно зношуватиметься швидше, ніж його ремонтуватимуть. Тож якщо не змінити підхід до відновлення, процес ремонту буде нескінченним. У середньому асфальтове покриття в Україні служить три роки. Це означає, що коли урядовий план буде виконано, 90% доріг знов будуть в аварійному стані.

Поки що не Азаров

Згідно з рейтингом Всесвітнього економічного форуму, п'ять країн з найкращими дорогами - це ОАЕ, Сінгапур, Гонконг, Нідерланди та Японія. України в цьому рейтингу нема, її треба шукати в антирейтингу поруч з Конго, Мадагаскаром і Парагваєм. За даними світових досліджень, в Україні найгірші дороги у світі.

Прем'єр та президент активно піаряться на темі ремонту доріг, проте витрачають на дороги удвічі менше за Азарова в часи режиму Януковича.

Щоб це побачити, треба перевести показники бюджетів за різні роки з мінливої гривні у долар.

Так ми побачимо, що протягом 2010-2013 років уряд Азарова витратив на дороги 5,2 млрд дол. Володимир Гройсман з 2016 року виділив з бюджету 1,5 млрд дол і ще 1 млрд дол заклав у бюджет 2019 року.

Бюджет 2019 року передбачає виділення 30,5 млрд грн Державному агентству автомобільних доріг.

З них 13 млрд грн - на дороги загального користування державного значення, 8,5 млрд грн - на виконання державних боргових зобов'язань, тобто на покриття кредитів, взятих державою на дорожні потреби.

Ще 8,5 млрд грн підуть на ремонт доріг загальною протяжністю 2 113,9 км.

Український асфальт в кишенях чиновників

Незмінним залишається незадовільна якість ремонту. Перевірка стану доріг, проведена "Укравтодором" у 2016 році, показала, що 80% ремонтів було проведено неякісно: були зафіксовані деформація покриття, тріщини, просідання.

Секрет якості європейських доріг полягає в укладці. Під основний шар асфальту кладуть дренажний підтримуючий, цементують його і тільки потім кладуть асфальтне покриття. Таких цементобетонних доріг у ЄС 70%. Такі дороги в Україні можна було б експлуатувати 15-20 років без ремонту. Заважає одне: корупція.

При виконанні ремонтів доріг підтримуючий шар кладуть і в Україні. Тільки його об'єми на папері та в реальності відрізняються в рази. Гроші осідають на рахунках чиновників. З цього приводу СБУ порушила справу щодо розкрадання 224 млрд грн чиновниками "Укравтодору" і провела обшуки у 15 областях.

Без зміни керівництва, без вирішення кадрового питання на місцях установу продовжують фінансувати, і не тільки з державного бюджету. Європейський інвестиційний банк вирішив надати "Укрзалізниці" та "Укравтодору" кредит на 50 млн євро для ліквідації вузьких місць у європейських транспортних мережах.

Проблема нагальна, на її розв'язання потрібні кошти, але поки існує ризик корупції, ці гроші не захищені. Те саме стосується і бюджетних фінансів.

Не в грошах справа

Скільки коштує українська дорога? Якщо узагальнити цифри з різних областей, можна сказати, що вартість ямкового ремонту 1 км дороги становить 4-5 млн грн.

Вартість капітального ремонту, яку можна порівняти з вартістю будівництва дороги, набагато вища. П'ять років тому, за даними Міністерства інфраструктури, капітальний ремонт 1 км коштував 5,5 млн дол, зараз - 150 млн грн.

Ці цифри відповідають світовим показникам. У деяких європейських країнах витрати навіть більші. Різниця у тому, що в ЄС за ці кошти громадяни отримують якісну дорогу на кілька десятиліть, а в Україні - на кілька років.

Великі бюджети на будівництво та ремонт - ще не запорука якісної дороги. Покриття мусить відповідати умовам експлуатації. Наприклад, дороги в ОАЕ, які посідають перше місце у світовому рейтингу, створені з такого матеріалу, який витримує високі температури, але псується при мінусових.

Навантаження на дорожнє покриття тут зависоке: країна є лідером за збільшенням кількості особистого транспорту. Комітет з доріг і транспорту емірату Дубай у дворічному плані розвитку зауважує, що за останні роки кількість зареєстрованих авто зросла на 541%, що вище, ніж у Лондоні, Токіо чи Нью-Йорку.

В іншому еміраті, Шарджі, тестують нову технологію утилізації асфальту. Обладнання для утилізації везуть з Німеччини, воно коштує лише 2 млн дол. Тут також проходить тестування новий асфальт - екологічно безпечний, на 30% дешевший і на 60% швидший в укладці, ніж традиційний.

Це наполовину дешевше, ніж 1 км будівництва дороги в Україні. На винайдення нового асфальту витратили всього 160 тис євро - стільки коштувало лабораторне обладнання. Як видно, прогрес країни не пов'язаний з її багатством, просто тут всього за 47 років існування держави навчилися грамотно витрачати гроші.

В українських доріг є й інша ціна. Та, яку сплачують українці своїм життям та здоров'ям. За перше півріччя 2018 року трапилося понад 57 тис дорожньо-транспортних пригод, і фактор якості доріг відіграє у цій статистиці свою роль.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/10/12/641536/
Без каналізації немає цивілізації http://www.epravda.com.ua/columns/2018/10/11/641479/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Thu, 11 Oct 2018 15:54:50 +0300 Усім відомий вислів про те, що без каналізації нема цивілізації.

В містах України назріла реальна загроза руйнування каналізаційних мереж.

Пов'язано це з експлуатацією залізобетонних колекторів, які віджили свій вік.

Ігнорування проблеми може призвести до серйозних екологічних наслідків.

Тільки у 2018 році масштабні аварії відбулися на залізобетонних колекторах у Черкасах, Сумах, Миколаєві, Прилуках, Харкові та Києві.

У Харкові на початку 2018 року сталася аварія на головному колекторі. Аварійні роботи коштували 25 млн грн. Через два місяці там провалився ще один колектор.

Що відбувається під час руйнування колектору? По-перше, витікають стоки. Чим більший колектор (є колектори діаметром понад три метри), тим гірші наслідки. По-друге, на місці руйнування колектору утворюється провалля.

Аварія на колекторі Д=2400 мм на розі вулиць Братиславської та Електротехнічної в квітні 2007 року.
Аварія на колекторі діаметром 2 400 мм на розі вулиць Братиславської та Електротехнічної у квітні 2007 року
Аварія на колекторі діаметром 600 мм на розі вулиць Бориспільської та Горбунова в березні 2010 року
Аварія на колекторі діаметром 600 мм на розі вулиць Бориспільської та Горбунова в березні 2010 року
Ліквідація аварії на головному каналізаційному колекторі у 2015 році
Ліквідація аварії на головному каналізаційному колекторі у 2015 році

Найчастіше такі провалля можна побачити на дорогах, але провалюються не тільки вони - під землю йдуть об'єкти інфраструктури та цілі будівлі. Ремонт колекторів та ліквідація наслідків руйнувань потребують багато часу, коштів, зусиль і супроводжуються відключеннями від водопостачання.

Каналізаційні мережі із залізобетону будувалися в радянські часи, хоча залізобетон як матеріал не підходить для зведення колекторів.

В процесі транспортування стічних вод такою мережею через сірководень, який виділяється із стоків, йде активна корозія верхньої частини колекторів: бетон стає крихким, сталева арматура іржавіє, труба втрачає міцність і руйнується.

Верхній шар ґрунту поступово вимивається стічними водами і над трубами утворюються великі порожнини, які потім призводять до провалів. Про це було відомо ще на початку 20 століття, однак радянська влада в гонитві за швидкими результатами позиціонувала залізобетон як "універсальний матеріал".

У Києві у 1960-1990 роках із залізобетону збудували найбільші колектори глибокого залягання: головний міський каналізаційний колектор (ГМКК), головний дарницький колектор, колектори на Голосіївському проспекті та бульварі Перова.

Наслідки використання залізобетону не змусили себе довго чекати.

Вже у 1972 році, через два роки після введення в експлуатацію, на трасі головного дарницького колектору почали траплятися провали, а у 1981 році відбулася масштабна аварія, внаслідок якої лише завдяки дотриманню нормативних відстаней від колектору не постраждали житлові будинки.

Ліквідація аварії тривала майже три місяці. Проблеми виникали знову і знову: низка аварій у 2007-2011 роках на голосіївському колекторі, аварії у 2009-2012 роках на колекторі по вулиці Сім'ї Кульженків. Апогеєм стала аварія на ГМКК у серпні 2015 року, коли наслідки вдалося локалізувати ціною надзвичайних зусиль.

Чи існує вирішення проблеми? Так. Санація і реновація колекторів з використанням сучасних полімерних матеріалів дозволяє надійно захистити їх від агресивного впливу газової корозії, а безтраншейний метод прокладки трубопроводу створює мінімум незручностей для киян.

Однак через масштаби необхідних робіт із санації водоканали не можуть вирішити це питання самотужки. Треба об'єднати зусилля водоканалів, громадськості, міст та держави за двома напрямками: законодавче забезпечення та фінансування.

Передусім потрібно завершити розробку проекту закону "Про каналізування в Україні" та ухвалити його. З урахуванням норм цього документа необхідно ухвалити програму реконструкції каналізаційних мереж. Програма "Питна вода" в Україні є, а каналізація залишилася поза увагою.

Фінансувати відповідні роботи повинні самі водоканали, міські бюджети, державний бюджет та міжнародні фінансові організації на певних умовах.

Потрібно звернути особливу увагу і на внутрішнього інвестора. Він мусить бути впевненим, що інвестиції повернуться. Механізмом може стати стимулююче утворення тарифів - так зване RAB-регулювання. Це дозволить внутрішнім інвесторам вкладати кошти, маючи реальні гарантії їх повернення.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/10/11/641479/
Перевірки будівельного бізнесу: обіцянки чи погрози http://www.epravda.com.ua/columns/2018/10/11/641498/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Thu, 11 Oct 2018 09:14:48 +0300 Строительный бизнес не без оснований признан одним из самых коррумпированных в мире.

Это подтверждают исследования аудиторской компании Grant Thornton, согласно которым общая сумма взяток в совокупности по всем странам равняется примерно 860 млрд долларов в год.

На днях борцов с коррупцией и любителей громких заявлений порадовало резонансное выступление премьер-министра Украины. Владимир Гройсман пообещал проверить девелоперов и навести порядок в отрасли.

Избирательная кампания, судя по всему, уже началась и в ближайшее время нам предстоит наблюдать еще много популистских лозунгов и призывов, слышать обещания и угрозы.

К слову, исходя из аналитики международной компании PwC, общий уровень коррупции и взяточничества в Украине на 2018 год составляет 73% (по сравнению с 56% в 2016 году). Цифра - говорящая, негодование общественности вполне понятно.

Старая, как мир, методика кнута и пряника конечно работает. Только у нас пряники использовать пока не научились, а исключительно кнутом добиться можно немногого.

Господину премьер-министру хочется предложить для начала рассмотреть проблемы отрасли, а также возможности, которые позволят наполнить бюджет страны без завинчивания гаек. Именно в этом будет состоять реальная польза для избирателей, ради которых весь это показательный цирк был затеян.

Основной проблемой, которую упоминает и сам Владимир Гройсман, является оформление и оплата труда.

Строительная отрасль - одна из первых ощутила на себе "открытие границ" и безвиз, которым так гордится наше правительство. Но разве в других сферах дела обстоят лучше?

Конкурировать с уровнем заработной платы строительных специальностей, например, в то же Польше, мы явно не можем.

IT-компании нашли выход, переводя своих сотрудников на ФОПы. Вот только там контингент более образованный и выручка в валюте, а значит можно смириться и закрыть глаза. Со строителями так нельзя, их, конечно, необходимо наказать.

Следующее обвинение премьер-министра - неуплата налогов. И тут снова придется повториться.

Ситуация с налогами - это реальность, в которой живет целая страна, а вовсе не специфика строительной сферы. Соответственно это уже вопрос к правительству, а не к отдельно взятому бизнесу.

Как и все, девелоперы ощущают на себе отсутствие судебной реформы и нестройность законодательства в целом. Изменения, которые происходят, - часто не в лучшую сторону и только способствуют росту коррупции.

По свидетельству самого генерального прокурора, за последние несколько лет она возросла в 4 раза. Коррупция всегда двухстороння - пока берут, будут и предлагать, и всегда найдется тот, кто этим воспользуется. Потому в строительной отрасли складывается такая практика, когда за каждым крупным строительным бизнесом стоит чиновник.

Фактически ужесточение контроля и волна проверок повлекут за собой проблемы только для тех, у кого нет связей с чиновниками. Крупный же бизнес не пострадает, а вот желание предпринимателей отправить свой строительный бизнес вслед за трудовыми мигрантами вполне может.

Строителям обязательно нужен пряник, помимо кнута. Например, в виде ипотеки.

Участник URE Club и заместитель председателя правления банка "Глобус" Елена Дмитриева приводит конкретные данные: ипотечный мультипликатор составляет 11,48, то есть каждая гривна ипотечного кредита увеличивает ВВП страны в среднем на 11,48 гривен. Вот же он, путь к экономическому росту. Ведь не случайно "Новый курс" Рузвельта начался именно с развития кредитования домовладений.

Такое же положительное влияние на отрасль может оказать запуск масштабных инфраструктурных проектов с государственными гарантиями.

Это путь, по которому пришли к успеху многие страны. Шанс привлечь иностранное финансирование в такие проекты гораздо больше, чем просто продолжать увеличивать внешние долги.

Бизнес-ассоциация "Украинский клуб недвижимости" твердо убеждена в том, что отрасли необходима не просто поддержка, но также снижение роли регулятора.

Тогда он сможет направить всю свою энергию на созидание: строительство жилья и улучшение инфраструктуры, вместо защиты активов и выстраивания коррупционных схем.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/10/11/641498/
Як залучити інвестиції та валюту http://www.epravda.com.ua/columns/2018/10/10/641439/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Wed, 10 Oct 2018 15:33:12 +0300 За сьогоднішніх економічних умов український бізнес украй зацікавлений в залученні іноземних інвестицій і валюти.

Інвесторів, крім отримання прибутку, цікавлять прозорість і передбачуваність законодавства країни інвестування, можливість виведення доходів, отриманих від інвестицій, а також повернення самих інвестицій за кордон.

7 лютого 2019 року набуває чинності рамковий закон "Про валюту і валютні операції", який, серед іншого, скасовує нормативні акти, що регулюють валютні питання щодо іноземних інвестицій та розрахунків в іноземній валюті.

Проте зараз діють старі правила, які і будуть розглянуті у цій статті.

Реєстрація іноземних інвестицій

Протягом останніх двох років закон не вимагає реєструвати іноземні інвестиції. У той же час, аби переказані в Україну кошти вважалися інвестиціями, важливо коректно зазначати призначення платежу, що має відповідати визначенню іноземних інвестицій та нормативним вимогам до них.

Варіанти призначення платежу можуть бути такі: "внесок до статутного капіталу", "придбання корпоративних прав", "придбання нерухомого майна". В іншому випадку в інвестора можуть виникнути труднощі з поверненням інвестицій за кордон та купівлею валюти для таких цілей.

Обов'язковий продаж валюти

Кошти в іноземній валюті, які надходять на рахунки українських резидентів як іноземна інвестиція, не підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку відповідно до постанови правління НБУ №410.

Таким чином, всі кошти, які резидент отримує в іноземній валюті, не продаються і можуть зберігатися чи використовуватися в повному обсязі.

З метою уникнення обов'язкового продажу валюти важливо коректно вказати призначення платежу і перевірити, щоб сума не перевищувала передбачений відповідним документом розмір інвестиції, наприклад, розмір статутного капіталу. Інакше валюта може підлягати продажу згідно з нормами постанови №410.

Необхідно враховувати, що кошти в іноземній валюті, отримані як позика, підлягають обов'язковому продажу в розмірі 50% на міжбанківському валютному ринку. Інша частина грошей в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.

Аналогічною є ситуація щодо обов'язкового продажу виручки резидентів у валюті від експорту продукції. У даному випадку слід пам'ятати, що законодавство встановлює граничний строк, 180 календарних днів, для розрахунків за такими контрактами, що обраховується з дати митного оформлення продукції.

Виплата дивідендів

Якщо мова йде про інвестиції в корпоративні права, потрібно пам'ятати про обмеження на виплату дивідендів іноземним інвесторам, встановлені тією ж постановою. Згідно з нею, купівля та переказ іноземної валюти з метою повернення за кордон дивідендів іноземному інвестору заборонена.

Це обмеження не діє, якщо мова йде про виплату дивідендів за період з 13 червня 2016 року по 2017 рік з дотриманням двох умов: такі дії здійснює емітент корпоративних прав, і сума таких дивідендів не перевищує еквівалент 7 млн дол протягом одного календарного року.

Репатріація інвестицій

При поверненні іноземних інвестицій необхідно враховувати певні особливості.

Постанова №410 передбачає, що сума купівлі та переказу іноземної валюти з метою повернення за кордон коштів, отриманих іноземними інвесторами від продажу певних об'єктів інвестування, не повинна перевищувати еквівалент 5 млн дол протягом одного календарного місяця. У разі перевищення зазначеної суми інвестору доведеться переказувати кошти за кордон кількома етапами.

Це обмеження не поширюється на продаж державних облігацій України на фондових біржах та за їх межами, а також на продаж боргових та будь-яких лістингових цінних паперів на фондових біржах.

Необхідно пам'ятати і про заборону залучати кредитні кошти для купівлі валюти при розрахунку з інвестором. Можлива ситуація, за якої резидент залучає кредит від банку з метою купівлі корпоративних прав чи іншого майна у нерезидента та розраховується з нерезидентом коштами, отриманими в кредит.

Хоча за нормами Цивільного кодексу України кошти, отримані нерезидентом на його інвестиційний рахунок за об'єкти інвестування, не є кредитними, банки час від часу відмовляють у проведенні операцій з повернення інвестицій, посилаючись на те, що згадані кошти були історично взяті в кредит.

Кредити в іноземній валюті

Популярним способом залучення валютних коштів у бізнес є отримання позики в іноземній валюті від нерезидента. При цьому важливо зареєструвати позику в іноземній валюті у Національному банку України до отримання грошей.

В іншому випадку до резидента, який отримав іноземну валюту від нерезидента без реєстрації договору, застосовуються фінансові санкції: штраф в розмірі 1% від суми отриманих коштів з подальшою обов'язковою реєстрацією договору в НБУ.

Процедура реєстрації та внесення змін до зовнішніх договорів кредитування в іноземній валюті, укладених резидентами-позичальниками, автоматизована.

Більш того, у світлі лібералізації валютного регулювання недавно скасовано додаткову перевірку документів, яку раніше застосовував Нацбанк у разі виявлення обслуговуючим банком індикаторів ризикової фінансової операції.

Тепер процедура реєстрації не повинна перевищувати 14 робочих днів. Це дозволить українському бізнесу більш оперативно отримувати фінансування.

Також важливо пам'ятати, що Національний банк встановив максимальні процентні ставки для позик в іноземній валюті. Зазначення в договорі позики ставки, яка перевищує такі ліміти, призведе до неможливості реєстрації договору і, як наслідок, до неможливості його обслуговування.

Ще однією особливістю, яку слід враховувати при отриманні кредиту в іноземній валюті, є обмеження щодо дострокового повернення. Постанова №410 дозволяє дострокове повернення коштів за кредитами від нерезидентів лише в межах суми, що не перевищує еквівалент 2 млн дол протягом календарного місяця.

Законодавець значно спростив порядок отримання іноземних інвестицій та валюти задля забезпечення припливу інвестицій. Проте порядок їх повернення залишається складним. Це може відштовхувати потенційних інвесторів.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/10/10/641439/
Послуги для людей: як працюють ЦНАП у громадах http://www.epravda.com.ua/columns/2018/10/10/641415/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Wed, 10 Oct 2018 09:07:09 +0300 Сьогодні в багатьох ОТГ функціонують дійсно інтегровані центри надання адміністративних послуг (ЦНАП) з максимально широким набором послуг.

Зацікавлені громади можуть як за рахунок власних ресурсів, залучення коштів з державного бюджету, так і за підтримки проектів міжнародної технічної підтримки, створити ЦНАП.

Яскравими прикладами є Кіптівська сільська ОТГ Чернігівської області та Єрківська селищна ОТГ Черкаської області. Через ЦНАП у цих двох громадах надається більше 100 видів адмінпослуг.

Завдяки інтеграції послуг мешканці у зручних умовах можуть зареєструвати місце проживання, акти цивільного стану та отримати ряд місцевих послуг, які до створення ЦНАП надавалися в кабінетному форматі окремими посадовими особами.

Доступними стали також нові адміністративні послуги, які раніше можна було отримати лише в райцентрі. Серед таких послуг є послуги соціального характеру (призначення житлових субсидій та державних допомог); реєстрації нерухомості, бізнесу, землі; пенсійні послуги; вклеювання фото у паспорт при досягненні 25-, 45-річного віку тощо.

Ілюстративно, що при відкритті ЦНАП у Єрківській ОТГ багатодітній сім’ї, яка реєструвала новонароджену дитину, був одразу наданий цілий комплекс послуг: зареєстровано факт народження дитини (послуга РАЦС), зареєстровано місце проживання дитини (раніше послуга ДМС), взято заяву на призначення державної допомоги на дитину (управління соцзахисту населення райдержадміністрації); документи на присвоєння матері звання "Мати-героїня".

До створення ЦНАП родині потрібно було б здійснити кілька окремих візитів до різних посадових осіб та поїздок в райцентр.

Соціальний аспект є основним у створенні належного ЦНАП в ОТГ, бо послуги надаються у комфортних для відвідувачів умовах, стають ближчими до мешканців, яким уже не потрібно їздити у райцентр та простоювати у чергах в задушливих коридорах з неналежними умовами для очікування.

Завдяки створенню ЦНАП громади також отримують можливість залучити додаткові кошти до своїх бюджетів за надання окремих платних послуг.

Так, у Тячівській ОТГ Закарпатської області та Калинівській ОТГ Вінницької області у ЦНАП надаються послуги з видачі паспортів, завдяки чому до міських бюджетів щомісяця надходить більше 100 тисяч гривень.

Для зручності й комфорту відвідувачів у Тячеві встановлена електронна система керування чергою, завдяки якій громадяни можуть записатися на отримання послуги у бажаний день. Найважливіше, що у цих громадах суттєво покращилася ситуація з власне наданням паспортних послуг.

За переліком послуг ЦНАП у багатьох ОТГ є кращими за окремі ЦНАП міст обласних центрів. Це підкреслює переваги децентралізації, коли громада самостійно несе відповідальність за організацію та якість надання послуг своїм мешканцям.

В усіх вказаних вище ЦНАП створено комфортні умови для відвідувачів, облаштовані зони очікування, дитячі куточки, забезпечено безбар’єрний доступ для людей з інвалідністю, встановлені комп’ютеризовані робочі місця для відвідувачів, безкоштовний Wi-Fi, встановлено пеленальні столики тощо.

У сільській місцевості важливо пам’ятати про територіальну доступність до адмінпослуг мешканців колишніх місцевих рад, що об’єдналися в ОТГ. Тобто не можна допускати "централізації" у наданні адмінпослуг, особливо у великих громадах та громадах зі складною транспортною доступністю до центру громади.

Тут треба використовувати можливості, передбачені законом "Про адміністративні послуги" щодо створення віддалених робочих місць (ВРМ) або територіальних підрозділів ЦНАП. До надання адміністративних послуг через ВРМ можуть бути залучені також старости.

Реформа децентралізації повинна не погіршувати, а тільки покращувати доступ до послуг. У селах, де були доступні реєстрація місця проживання, реєстрація актів цивільного стану, нотаріальні дії та інших послуг, вони мають зберігатися.

Для прикладу, у Зимнівській ОТГ Волинської області нині функціонує 4 практично рівноцінні пункти надання адмінпослуг (ЦНАП та 3 ВРМ).

Громади з обмеженою спроможністю теж можуть суттєво поліпшити надання адмінпослуг, створюючи лише віддалені робочі місця ЦНАП шляхом укладення договорів про співробітництво зі спроможнішими громадами.

Політику реформи адмінпослуг послідовно втілює уряд України. Протягом 2015-2016 років органам місцевого самоврядування (ОМС) були передані нові повноваження у цій сфері.

Це дозволило наблизити популярні послуги до громадян, мінімізувати корупційні ризики, дати більше гнучкості та відповідальності громадам у питанні організації надання адмінпослуг.

Разом з тим ще є питання, які потребують вирішення. Зокрема, включення послуг з державної реєстрації актів цивільного стану у ЦНАП райцентрів чи міст обласного значення, суттєво ускладнене через те, що це досі компетенція Мін’юсту.

Також потрібно поліпшувати організацію надання послуг соціального характеру через ЦНАП підключивши працівників ЦНАП до електронних реєстрів Мінсоцполітики. Пенсійні послуги необхідно надавати через адміністраторів ЦНАП, а не лише через представників органів Пенсійного фонду України.

Потрібно і далі опрацьовувати питання здешевлення вартості паспортного обладнання, вартості підключення до каналів захищеного зв’язку, зменшення щомісячної абонплати за доступ до них.

Активна позиція керівництва громади, підтримка депутатського корпусу, вивчення кращих практик в організації надання адмінпослуг та залучення ресурсів як державних програм, так і проектів міжнародної технічної допомоги є тими чинниками, які суттєво сприяють новій якості надання адмінпослуг в Україні.

Згадані в статті ЦНАП отримали підтримку у створенні та модернізації від програми "U-LEAD з Європою" - міжнародної програми, яка фінансується Європейським Союзом та його країнами-членами Данією, Естонією, Німеччиною, Польщею та Швецією.

Одним з ключових завдань програми є покращення якості надання адміністративних послуг для населення. До 2020 року в рамках Програми до 600 ЦНАП країни отримають підтримку у створенні та модернізації ЦНАП.

Вибір громад для отримання допомоги із створення належного ЦНАП відбувається шляхом відкритого конкурсу.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/10/10/641415/
Куди приведе Україну "Новий курс" Юлії Тимошенко? http://www.epravda.com.ua/columns/2018/10/9/641387/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Tue, 09 Oct 2018 07:43:55 +0300 В Украине начался период, когда политики активно готовят и презентуют свои политические программы.

В большинстве случаев программы содержат раздел экономических реформ.

Одной из первых свой документ презентовала Юлия Тимошенко. Ее программа называется "Новый экономический курс Украины".

Документ представляет собой солидную компиляцию научных работ, международного опыта и отдельных вкраплений практического инструментария.

Однако реалистичного плана, сбалансированного логически и математически, не получилось. Не помогло даже заимствование названия у американского президента Франклина Рузвельта.

Что же не так с экономической программой Тимошенко?

Реформа госаппарата: чиновники остаются за главного

Документ предлагает резкое усиление контролирующих и надзорных функций ряда госорганов: создание могущественной службы внутреннего аудита в рамках Государственной регуляторной службы Украины и новое Министерство экономики и развития, наделенное дополнительными полномочиями.

Служба внутреннего аудита, по задумке Тимошенко, призвана контролировать госструктуры и доносить до них чаяния граждан. Новое МЭРТ будет твердой рукой вести страну к процветанию, координируя реформы.

Создание еще одного могущественного контролирующего органа в условиях слабой борьбы с коррупцией создает предпосылки к появлению последней в новом ведомстве. Что касается обновленного МЭРТ: в качестве безальтернативных моделей для Украины приводится опыт разрушенных Второй мировой войной Германии и Японии. Опыт полезный, но устаревший.

Бюджетная политика: старое вместо нового

Новый курс предлагает переход на среднесрочное бюджетное планирование (три года, позже - пять лет), введение Бюджетной декларации (номинально она существует в виде "Основних напрямків бюджетної політики"), программно-целевой метод (уже есть, статья 20 Бюджетного кодекса) и внедрение механизмов имплементации долгового лимита (тоже есть, статья 18 Бюджетного кодекса).

Где же новации?

Основой обеспечения по меньшей мере 7% ежегодного роста экономики, по мнению Тимошенко, должны стать инновационные кластеры, базирующиеся на государственно-частном партнерстве. Это тоже не новость (закон №2404 от 1 июля 2010 года), но пока глобально такая практика себя не проявила. Почему это должно внезапно показать взрывной рост после 2019 года, авторы не поясняют.

Отсутствует и ответ на вопрос о достижении баланса бюджета при разнонаправленных трендах: достижение макрофинансовой стабильности при широком предоставлении преференций отдельным отраслям (налогово-бюджетное стимулирование), снижение налогов и уменьшение государственного долга. Вещи несовместимые или нивелирующие одна другую.

В программе есть и неоднозначные заявления, например "ProZorro - звичайний "корупційний" майданчик". Почему? Авторы не стали аргументировать эту мысль.

Налоговая реформа: ноу-хау для популистов?

Ключевой "налоговый" месседж Тимошенко - отмена НДС и ЕСВ. Звучит красиво, но какими могут быть последствия таких реформ?

Утверждать, что Украина идет в ЕС, и одновременно отменять налог на добавленную стоимость - то же самое, что пытаться вступить в европейское сообщество государству с рабовладельческим строем. В Евросоюзе нет ни одной страны, в которой условный налог с продаж заменял бы собой НДС.

Более того, статья 6 директивы 112 ЕС прямо указывает, что страны-претенденты на вступление в Евросоюз должны использовать именно НДС, а не какие-либо альтернативные налоги. Исключения предусмотрены лишь для отдельных географических районов, но не государств.

Авторы программы это понимают и указывают, что Украине все равно придется опять вводить НДС: "Зрозуміло, якщо в майбутньому Україна отримає доступ до коштів спільних європейських фондів.., то вимоги до Acquis зростуть. Тоді працюватиме правило "on kind" (під умову), за яким доступ до таких європейських фондів має бути упередженим відповідною зміною українського законодавства".

Зачем тогда эта авантюра, если она грозит потерей не только времени, но и денег налогоплательщиков, причем дважды. Сначала - после отмены НДС, а потом - в результате возврата этого налога. Тем более, что пока не существует однозначных доказательств того, что налоги с конечного потребления (с продаж) значительно эффективнее налога на добавленную стоимость.

Замена НДС налогом с продаж выглядит странно еще и потому, что все больше стран движется в обратном направлении. Из последних примеров: крупнейшие мировые экономические конгломераты Китай и страны Персидского залива недавно перешли именно на взимание НДС.

Зачем вообще подымать тему НДС? Проблема возмещения - уже не столь актуальна, как было еще два года назад. Сейчас при электронных процедурах администрирования и возмещения налога его острота существенно спала.

К тому же в Украине, где в тени находится значительная часть экономики (43% ВВП - по расчетам МВФ, 34% ВВП - по расчетам МЭРТ) и господствует кэш, сбор налога с конечных продаж будет настолько мал, что это приведет к перекосу в доходах бюджета и разбалансировке бюджетной системы.

К примеру, отмена НДС в контексте бюджета-2019 (правительственный законопроект №9000) означает дыру в бюджете в размере 436 млрд грн (с учетом возмещения НДС) или 43,2% всех доходов государственного бюджета. В какой степени новый налог с продаж заместит эту цифру? Ответа авторы не дают.

Еще одна примечательная мера в программе - отмена единого социального взноса. Где взять еще около 218 млрд грн в год (данные 2018 года) на выплату пенсий более 11 млн пенсионеров, в программе также не говорится.

Какой вывод можно сделать по прочтению экономической программы Тимошенко? Документ требует серьезной логической доработки, моделирования и расчетов. К сожалению, кандидаты в президенты продолжают предлагать красивые картинки и во многом очень опасные для страны утопические изменения.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/10/9/641387/