https://www.epravda.com.ua/images/logo01.gif Економічна правда https://www.epravda.com.ua Економічна правда https://www.epravda.com.ua Новий закон про ТОВ: Україну очікує великий перерозподіл власності http://www.epravda.com.ua/columns/2018/06/22/637927/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Fri, 22 Jun 2018 15:25:35 +0300 17 июня 2018 года в Украине вступил в силу закон, позволяющий оставить за бортом неугодных участников обществ с ограниченной ответственностью.

В итоге страну ожидает волна корпоративных конфликтов и большой передел собственности, а у собственников, директоров и бухгалтеров ООО прибавится работы.

Речь идет о законе №2275-VIII"Об обществах с дополнительной и ограниченной ответственностью", подписанном президентом в марте 2018 года.

Закон писали долго, а во время его принятия в текст было внесено более 300 правок.

Стоит отдать должное разработчикам документа: они решили целый ряд давно наболевших проблем корпоративного права. К примеру, теперь участники ООО могут сами определять размер и сроки внесения долей в уставной фонд, для этого достаточно всего лишь принять удобный для них вариант устава.

Для бизнеса это правильное решение. Если участники ничего не внесли в уставной фонд, но бизнес начал расти и без этого, значит, все правильно. В отличие от варианта с полностью сформированным уставным фондом, но неработающим предприятием.

Закон принес и другие позитивные изменения, однако в этой бочке меда предостаточно и дегтя. В закон заложены мощные потенциальные "мины" для украинского бизнеса. На ум приходят изменения в закон об акционерных обществах от 2015 года. Тогда закон №272-VIII уменьшил кворум акционеров на собрании с 60% + 1 акция до 50% + 1 акция.

Хотя тот закон принимался ради одного предприятия - "Укрнефти", наверное, все украинские юристы помнят, как в течение двух лет произошло перераспределение контроля над целым рядом предприятий по всей стране. Скорее всего, нас ожидает повторение этой истории, возможно, в меньшем масштабе.

Проблема № 1. Подтверждение участия в обществе теперь происходит путем предоставления соответствующих выписок из Государственного реестра, а не посредством фиксации в уставе, как было ранее.

Закон не только не отменяет рейдерские схемы, но и упрощает их. Есть примеры, когда регистраторы недобросовестно выполняли порученные им функции и проводили "нужные" операции. Теперь рейдерам становится еще легче захватить долю участника.

Если к директору ООО на собрание приходит какое-то лицо и показывает выписку из реестра о том, что оно является новым участником ООО, то оснований не пускать его у директора нет. Это напоминает акционерные общества десятилетней давности, когда недобросовестный регистратор мог перед собранием внести изменения в реестр, и контроль над предприятием - ОАО - переходилк новым акционерам.

Однако в случае с ООО не стоит надеяться, что единая база данных лучше частных регистраторов. У злоумышленников есть множество входов в базу через частных регистраторов, поэтому проконтролировать данный факт заранее будет невозможно.

Как защититься. Участники могут зафиксировать у себя в уставе норму, по которой внесение изменений в устав в связи со сменой участника является обязательным. Однако это будет лишь дополнением. Это не заменит процедуру перерегистрации доли в госреестре и не будет окончательной фиксацией такой перерегистрации.

Нужно будет принять предупредительные меры: использовать IT-решения, благодаря которым вы будете оперативно извещены о произведенной операции в реестре, и инициировать судебное разбирательство, в котором одним из оснований будет нарушение первоочередного права участника в приобретении доли другого участника.

Проблема №2. Закон позволяет участникам общества выдавать безотзывные доверенности представителям компании.

Норма ведет к злоупотреблениям со стороны представителя по такой доверенности. Представьте ситуацию: приходит представитель одного из участников и, предъявляя безотзывную доверенность, начинает бесконтрольно распоряжается его долей.

Если бы это была обычная доверенность, то доверитель сразу же ее бы отменил. Однако с безотзывной доверенностью это будет проблематично.

Как защититься. Один из вариантовдля участника ООО - не выдавать безотзывные доверенности. По крайней мере, вы будете застрахованы от действий нерадивого представителя. Правильно прописанный корпоративный договор позволит обойти острые углы и защитить ваши интересы во взаимодействии с другими участниками.

Проблема №3. Теперь совершение сделок на сумму, превышающую 50% стоимости чистых активов общества, требует одобрения общего собрания ООО.

Это означает, что на ваше предприятие ложится сложная задача: раз в квартал проверять уставы и балансы всех своих контрагентов. Если сумма сделки превысит 50% стоимости чистых активов контрагента, и при этом он не провел собрание участников, на котором согласовал такие сделки, ваши контрагенты - кто-то из участников или сотрудников - смогут обжаловать совершенную сделку в суде.

При этом закон требует не просто "одобрения собранием" постфактум, а "предоставления согласия на совершение сделки". Это означает согласие на проведение сделки, и оно должно быть получено именно до сделки.

Кроме того, уменьшение стоимости чистых активов является основанием для созыва правлением собрания и уменьшения уставного капитала или ликвидации ООО.

Здесь впервые применена норма субсидиарной ответственности членов правления за невыполнение нормы - требования о созыве собрания, - если в течение трех лет после такого события произошло банкротство предприятия.

Как защититься. Проверять у контрагента перед сделкой стоимость чистых активов, что маловероятно, поскольку не каждое лицо разрешит такую проверку.

Требовать перед проведением сделки от директора официальное заключение о том, что его ООО не нарушает данную норму с приложением копии протокола участников или выпиской о стоимости чистых активов. Таким образом директор возьмет на себя ответственность, предоставляя достоверную или не очень информацию.

Возможно, независимый аудитор будет давать информацию о стоимости чистых активов данного ООО в виде простой справки, состоящей из одной цифры.

Проблема №4. Вашим партнерам стало легче выкинуть вас из бизнеса.

Просрочка внесения вклада в ООО, согласно новому закону, жестко регулируется.

Если участник не внес вклад в погашение долга в пределах определенного срока, то исполнительный орган должен созвать общее собрание, которое может исключить участника, уменьшить уставный капитал общества, перераспределить неоплаченную долю между другими участниками общества или ликвидировать общество.

Это может случиться, если не читать подписываемые документы. В данном случае - устав и корпоративный договор. Там будет указано, как участники формируют и увеличивают уставной капитал, в какие сроки и какие взносы принимаются.

Как защититься. Будьте бдительны, посещайте собрания со своим юристом - он поможет не пропустить важные моменты.

Проблема №5. Необходимо быстро внести изменения в учредительные документы всех ваших ООО для соответствия новым требованиям закона.

Если этого не сделать, участникам и руководству обществ будет сложно ориентироваться в вопросах их деятельности, что может привести к возникновению спорных вопросов и даже к судебному разбирательству.

Это простая истина: если документы вашей компании в порядке, а в идеале вы еще и подписали с вашими партнерами коллективный договор, то можете спать спокойно.

Закон содержит ряд других важных мелочей и недоработок.

Статья 42 предусматривает, что должностное лицо при избрании его на должность предоставит список своих аффилированных лиц. Понятно, когда это происходит в публичном акционерном обществе или на государственном предприятии, но кто будет этим заниматься и контролировать данный вопрос в ООО?

Статья 43 обязывает ООО хранить кучу бесполезных документов на протяжении всего существования ООО. Отвечают за это руководитель и бухгалтер.

Устав ООО может предусматривать ограничение по изменению соотношения частей участников. Как эта норма будет работать в случае неоплаты одним из участников своей части и ее уменьшения или перераспределения, неизвестно.

Закон об ООО стал сложным, например, для увеличения уставного фонда теперь необходимо проводить два собрания. Хотя многие предприниматели создавали ООО для ведения среднего бизнеса именно потому, что это было просто. В итоге от нового закона выиграет не украинский бизнес, а рейдеры и юристы.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/06/22/637927/
Гаврилівські курчата покарають своїх власників http://www.epravda.com.ua/columns/2018/06/22/638035/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Fri, 22 Jun 2018 09:24:10 +0300 Лелека - улюблений птах українців, символ сімейного благополуччя, добробуту, любові до рідної землі.

Побачити лелечу пару - завжди приємно, але коли ви натрапите на поле, де пасуться сотні особин, і дізнаєтеся, що саме вони їдять - стає доволі моторошно. Цю постапокаліптичну картину доповнюють настирні мухи, розміром з горобця, і несусвітній сморід.

Проте це не Середньовіччя і не далека антиутопія. Місце подій - село Гаврилівка, що на Київщині, час - 2008-2009 рік.

Як читач вже міг здогадатися, мова піде про відходи виробництва агрокомплексу "Агромарс", продукція якого відома споживачеві під торговою маркою "Гаврилівські курчата".

Його птахоферми розміщені на обох берегах Київського водосховища, на землях, що належать с. Гаврилівка Вишгородського району Київської області. З самого початку функціонування компанії місцеві жителі постійно страждають від цього неприємного сусідства.

Я сам є мешканцем Вишгородського району і добре знаю, скільки тут було протестних акцій. Одне по одному поставали села Димер, Гаврилівка, Литвинівка та інші населені пункти.

Людей турбував перманентний сморід, що розносився на багато кілометрів, а також фактична відсутність будь-яких очисних споруд, бо ті, що є, більше нагадують звичайні зливні труби для дощової води без жодних фільтрів.

Кров та всі інші малоприємні відходи птахівництва роками зливалися в річку Кізка, яка впадає в річку Ірпінь, а та, в свою чергу, - в Київське море.

На думку фахівців з Інституту біохімії ім. О.В.Палладіна, на сьогодні Кізка та Ірпінь є прикладами техногенних річок, де повністю відсутня жива води. Також заражені великі площі підземних вод, у колодязях вода теж давно непридатна для пиття.

Щодо тельбухів, пір’я та тушок мертвих унаслідок падежу птахів, то замість високотехнологічної утилізації, як це робиться в країнах Європи, їх просто вивозили й викидали на поля. Чомусь зграї лелек вподобали пастися на тих місцях…

Відомо, що власниками "Агромарсу" є подружжя Євгена та Марини Сігалів, що входять до списку найбагатших людей світу за версією "Форбс".

І у них, безумовно, були всі можливості подбати про екологію. Тим паче, зважаючи на чудові природоохоронні закони України: про охорону навколишнього природного середовища, про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення, про атмосферне повітря, які зобов’язують підприємців здійснювати екологічне виробництво.

На жаль, гонитва за надприбутками затьмарила власникам "Агромарсу" совість. Ці люди завжди купували собі місця в парламенті, щоб прикрити свій бізнес, і їм це добре вдавалося, а прості люди не могли захистити себе роками.

Нарешті крига скресла - Сігали опинилися за ґратами! Я ніколи не бачив, щоб в Україні було зареєстроване кримінальне провадження і порушена серйозна кримінальна справа з приводу недотримання правил техноекологічної безпеки.

Я в захваті від професійних дій слідчих оперативних підрозділів, які зібрали переконливу доказову базу, проводять грамотні слідчі дії.

Що ж там відбулося? В травні на птахокомплексі на 4 години зникла електроенергія, аварійне живлення було відсутнє через небажання власників вкладати кошти у безпеку праці.

Через це стався масовий падіж курей. У кожному корпусі рахунок вівся на десятки тисяч голів. І всю цю птицю вивезли в поля…

Правоохоронці навіть змогли записати з цього приводу розмову керівництва "Агромарсу"; коли один з них запитав, а як же будуть дихати люди, то пролунала відповідь: "Хай нюхають, сволота".

Мешканці Вишгородського району неабияк збурені ситуацією. Люди аплодують тому, що власники "Агромарсу" були заарештовані, хоча вже вийшли під заставу.

Тому я звертаюся до правоохоронців: хлопці, доведіть цю справу до кінця, і люди будуть вам безмежно вдячні.

Наразі збитки довкіллю від недавнього екосвавілля "Агромарсу" оцінені державою в 235 млн грн. Але у Вишгородському регіоні таких птахомогильників значно більше.

Я думаю, що всі, хто був до причетним до протиправних дій - прості працівники, водії, бульдозеристи, будучи наляканими резонансними арештами своїх босів, почнуть давати правдиві свідчення, і ми дізнаємося про багато інших злочинів проти довкілля і людини.

Ще в 2008-2009 роках, коли я тільки-но розпочинав свою правову екологічну діяльність, перша моя справа стосувалася якраз ТОВ "Комплекс "Агромарс".

У мене є папка, де зберігаються сотні позовів до підприємства, ми навіть сплатили за людей судовий збір.

На жаль, тоді вітчизняна судова система всі позовні заяви повернула під надуманими приводами - аргументували тим, що у нас недостатня доказова база, хоча це об’єкти підвищеної екологічної небезпеки, і суд мав почати провадження навіть з мінімальними доказами, а у нас їх було достатньо.

Наразі дії правоохоронців щодо "Агромарсу" планує підтримати швейцарський фонд "Скорочення ризиків" (керівник - Володимир Костерін) і юридична фірма "Імператив плюс", яку я очолюю.

Ми запропонуємо людям, які захочуть захистити своє право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, подавати судові позови з вимогою компенсувати їм моральні збитки. До цього часу по трьох інших наших екологічних проектах - пожежі на нафтобазі БРСМ під Васильковом, шкідливим викидам Трипільської ТЕС, звалищі ТБО під Крюківщиною - ми мали спротив правоохоронців, у тому числі щодо реєстрації кримінальних справ.

І тільки зараз ми вперше побачили позитивний рух з боку правоохоронної системи України. Проте ми не виключаємо, що на слідство через певний час почнуть сильно тиснути, тому у правоохоронців повинен бути такий собі щит з людей-позивачів, які захистять, підстрахують їх. Ми це забезпечимо!

Як я вже зазначав, відходи птаховиробники викидали завжди, але цього разу була подолана критична межа терпіння людей і критична межа цинізму власників "Агромарсу", на що й відреагувала правоохоронна система.

Упевнений, що настільки резонансної справи не було б без активної позиції депутата Вишгородської райради Ірини Победаш, родом з Гаврилівки. Без принципової позиції сільського голови Гаврилівки Олега Покрасьона, який не побоявся виступити проти власників "Агромарсу".

Безумовно, також цьому сприяла активна діяльність представників громадськості, які фіксували випадки вивезення птиці на птахомогильники, повідомляли про це правоохоронцям, привернули до цих злочинів увагу ЗМІ.

Власники "Агромарсу" обвинувачуються в досить тяжких злочинах, і не в одному, а в серії, що передбачає доволі суворе покарання - від 5 до 12 років позбавлення волі.

Не будемо забігати наперед, слідство і суд мають в усьому ретельно розібратися, але зважаючи на системні порушення, агроолігархи заслуговують на серйозне покарання.

Коли підприємство допускає систему умисних правопорушень в сфері екології, то це називається екоцидом. І діяльність "Агромарсу" цілком підпадає під це визначення.

З іншого боку, якщо кожна людина почне захищати своє право на безпечне довкілля в судах і винуватці почнуть їм відшкодовувати моральну шкоду, тоді в нашій країні щось зміниться.

Тим паче, на сьогодні ми маємо гарний прецедент - згідно з трьома судовими рішеннями, що стосуються нафтобази БРСМ, близько 60-ти постраждалим особам Васильківського району відповідач має виплатити моральну компенсацію.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/06/22/638035/
E-commerce під кіберзагрозою: як захиститися від атак http://www.epravda.com.ua/columns/2018/06/21/638021/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Thu, 21 Jun 2018 15:50:18 +0300 В основі будь-якого успішного сучасного бізнесу лежать ІТ-технології, що допомагають швидко реагувати на виклики та зміни у світі.

Квитковий бізнес не може існувати поза цими змінами та поза цими технологіями.

Україна перейшла від звичайних театральних кас до автоматизації квиткового господарства та сервісу миттєвого онлайн-продажу квитків.

Технології дають змогу спростити всі етапи реалізації квитків: від розміщення подій на спеціальних IT-платформах до придбання квитка. Глядачі обирають подію і бажане місце та за лічені хвилини викуповують квиток, замовляють доставку або забирають квиток самі з квиткового офісу.

Сучасний квитковий сервіс - це розвинений та масштабний ІТ-проект, продумана автоматизована платформа, що складається з безлічі взаємопов'язаних елементів. Кожен з цих елементів є рухомим важелем усього бізнесу.

Віртуальне поле для війн

У світі налічується близько 3,6 млрд користувачів інтернету. Це приватні особи і бізнес. Кожна сторона може стати жертвою кіберзлочинців. Це можуть бути атаки із застосуванням шкідливого ПЗ, спам, фішинг та інші дії, що порушують безперебійну роботу компанії, впливають на її репутацію та завдають збитків.

Тут нема кордонів - мішенню кіберзлочинців може стати будь-який сайт. У чому причина? Недобросовісна конкуренція, вимагання у компанії грошей, тестування нових інструментів саботажу.

Квитковий бізнес під кіберзагрозою?

Квитковий бізнес страждає переважно від DDoS-атак. Це націлена атака на відмову в обслуговуванні, коли сотні тисяч або навіть мільйони заражених вірусами комп'ютерів з усього світу, так звані ботнети, намагаються одночасно зайти на якусь одну або кілька сторінок сайту.

Потік такого трафіку може бути дуже великим. Сервер не здатен впоратися з передаванням контенту і перестає обслуговувати клієнтів. Такі дії паралізують роботу сервісу. Вони можуть тривати годинами, днями і навіть місяцями.

Приклади кібернападів

Згадаймо недавній випадок з американським сервісом TicketFly, щомісячна кількість відвідувачів якого сягає 7 млн осіб. На початку червня 2018 року сервіс був атакований. Робота сайту була паралізована і досі повноцінно не відновилася.

Цей сервіс автоматизував певну кількість майданчиків у США, які втратили доступ до своїх даних. Хакери викрали 26 млн e-mail клієнтів TicketFly. Цей приклад демонструє уразливість систем. Він змушує серйозніше ставитися до безпеки даних і проводити регулярні аудити відповідності сучасним нормам безпеки.

Що в Україні

У Concert.ua теж є кейс на цю тему. У травні-червні 2018 року сервіс зазнав масштабної DDoS-атаки. Протягом трьох тижнів сервери атакували цілодобово. У піки таких кібернападів ми отримували понад 100 млн запитів за 15 хвилин.

Проте наші спеціалісти змогли побачити у цих атаках закономірність і прописати відповідні правила на брандмауері та аналізаторах трафіку. У підсумку 99,5% сміттєвого трафіку навіть не доходили до наших серверів. Сайт працював.

Наша сильна сторона - захист від CloudFlare, одного з провідних американських CDN-провайдерів. CloudFlare надає послуги не лише доставки трафіку та кешування, але й захисту від DDoS-атак. Крім того, сервери Concert.ua обслуговує один з найвідоміших провайдерів "хмарних" рішень у Франкфурті-на-Майні.

Захищаємося?

Жодне програмне забезпечення не дає стовідсоткової гарантії захисту. За даними Cisco, у 2017 році 53% компаній перевели свої інфраструктури у "хмарний" сервіс. Це безпечно і гарантує потужніші методи протидії хакерам.

Велику роль тут також відіграє рівень кваліфікації персоналу технічного відділу, що аналізує трафік і прописує правила запобігання атакам. Кожна впливова компанія, що турбується про безпеку клієнтів, має канонічні методи захисту від таких атак.

Так, база даних компанії може бути розосереджена на кількох серверах. Вона постійно резервується та моніториться і захищена спеціальним криптографічним алгоритмом прямого входу. Тобто за наявності логіна і пароля потрапити у цю базу неможливо; Щоб прочитати дані, необхідні спеціальні сертифікати безпеки.

Крім того, використовуються спеціальні брандмауери та базові механізми комп'ютерної безпеки. У червні 2018 року Concert.ua отримав сертифікат за стандартом ISO 27001 - міжнародний стандарт інформаційної безпеки на підприємствах. Усі співробітники проходять спеціальне навчання, розуміють серйозність і небезпеку відкривання листів з невідомого або сумнівного джерела.

На кожному робочому місці впроваджений антивірусний захист. Уся вхідна пошта перевіряється спеціальною антивірусною програмою, а весь вхідний та вихідний інтернет-трафік офісу додатково аналізує брандмауер рівня Enterprise.

Недооцінювати загрози не можна, до кібератак слід готуватися. Крім превентивних методів, необхідно мати підкріплення у вигляді захисту від гігантів ринку.

Є й відповідні норми та правила, що регулюють дії в інтернеті. Є відповідні органи, що вистежують злочинців та карають зловмисників. В Україні з 2015 року існує Департамент кіберполіції, до якого можна звертатися у випадку злому системи, спроби крадіжки даних або знищення прописаного сервісу.

Та чи допоможе це подолати кризу кібер- та бізнес-етики? Питання відкрите.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/06/21/638021/
Чому Україна не може стати експортером газу до Європи http://www.epravda.com.ua/columns/2018/06/21/638001/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Thu, 21 Jun 2018 09:05:19 +0300 У 2017-2018 роках ми прийняли законодавчий пакет, який суттєво полегшив умови ведення бізнесу для видобувних компаній, які вже працюють на цьому ринку.

Це перш за все фіскальні умови, а саме ставка ренти для нових газових свердловин, яка стимулює компанії починати нове буріння і будувати свої бізнес-моделі з більшими можливостями для залучення більш дорогих, але ефективних технологій видобутку (похило скероване буріння, багато етапна інтенсифікація і тощо).

Ставки ренти 12% і 6% (відповідно до глибини залягання покладів - вище та нижче 5000 м відповідно), які зафіксовано на 5 років, спонукають більше компаній цікавитися новими можливостями видобутку в Україні.

Ми також спростили вимоги до оформлення землевідведення та внесли суттєві зміни до загального дозвільного режиму.

Це питання є нагальним для тих, хто вже має спеціальний дозвіл на видобуток, але робота у розрізі цих дозволів велася із затримками через тривалий пошук консенсусу з землевласниками чи землерозпорядниками, або неспроможність державних органів надавати додаткові погодження та дозволи вчасно.

Крім того, існувала проблема взаємовідносин із представниками місцевих органів влади.

Обласні ради за законом мають право чи обов’язок погоджувати умови роботи надрокористувачів під час виставлення нових площ на державні аукціони або їх надання у поза аукціонному порядку.

Не маючи прямої зацікавленості у збільшенні обсягів видобутку, регіони часто-густо бунтували і не давали такі погодження.

Було знайдено компромісний варіант співпраці з місцевими громадами - тепер вони отримують 5% від ренти у свої бюджети.

Відрахування відбувається за такою пропорцією: 2% до обласного бюджету, 2% - до районного бюджету, а також 1% - до бюджету сільської ради (а у випадку створення ОТГ їх бюджети отримують 3% ренти).

Зміни щодо розщеплення ренти та направлення частини платежів до місцевих громад вже призвели до суттєвого покращення відносин із владою та населенням в регіонах.

До їх бюджетів надходять додаткові кошти, які хоч і поступають у загальний фонд, але створюють додаткові можливості для оновлення інфраструктури населених пунктів.

Так, у 2018 році тільки за перший квартал найбільша державна компанія заплатила 120 млн грн у місцеві бюджети Полтавської області.

На жаль, ці відрахування не включають можливе збільшення платежів із нової діяльності, яка планувалася компанією, бо нові роботи так і не були узгоджені саме у цій області.

Це своєрідний пакет швидкої допомоги, який обумовлює первинний інтерес потенційних інвесторів та поступово починає діяти. Особливо для тих інвесторів, які вже працюють на ринку, або мають невикористані ліцензії.

Але для того, щоб наростити додаткові 10-15 млрд куб. м газу, яких сьогодні не вистачає для повної відмови від імпорту, цього не досить.

Найближчим часом ми закінчимо роботу в парламенті над абсолютно новим підходом до прозорості у видобувних галузях.

Ця зміна покликана перш за все показати суспільству роль та значимість галузі для економіки та унеможливити створення будь-яких "особливих" умов для будь-якої із компаній, які видобувають газ чи нафту в Україні.

Це також значно впливає на інтерес потенційних інвесторів, особливо міжнародних і тих, які є публічними.

А далі м’яч буде на стороні уряду та інших органів виконавчої влади.

Нашим стратегічним інтересом є залучення більшої кількості компаній, які володіють сучасними технологіями, в тому числі тими, які недостатньо розвинені в Україні (видобуток на шельфі, застосування сучасних методів інтенсифікації та 3D сейсміки).

Цим компаніям, окрім гарних законодавчих умов, потрібні нові спеціальні дозволи та ділянки, на яких вони можуть працювати в рамках угод про розподіл продукції.

Фактично їх це цікавить вже сьогодні, однак поки що просто ніде працювати! Немає геологічних даних, які б могли дозволити компаніям правильно оцінити підходи до буріння та фінансові ризики. Немає і "вільних" спеціальних дозволів.

Від того, коли Держгеонадра (у співпраці із Мінекології та Кабміном) зможуть нарешті організувати аукціони та запропонувати нові спецдозволи всім бажаючим, і залежить успіх нашого плану значного збільшення видобутку газу.

У разі проведення аукціонів наприкінці 2018 року, отримати новий газ можна, об’єктивно говорячи, лише у 2020 році. Але якщо їх не провести, то годі і сподіватися, що ми можемо забезпечити значний приріст лише на існуючих родовищах.

У свою чергу Держгеонадра, як орган, який видає спецдозволи, потребує суттєвого оновлення, бо його дизайн не відповідає сучасним світовим практикам управління природними ресурсами.

Цей регулятор є неприродно залежним від інших органів влади, не забезпечений належною ресурсною базою і займається дуже різними питаннями, які нетрадиційні для подібних органів у інших країнах.

В українських реаліях - це щось середнє між науковою установою, державною компанією і регулятором.

Такі країни, як Мексика, розуміючи важливість правильних підходів у цій частині, змушені були докорінно змінити свою дозвільну систему. Мексиці допомогла Канада, передаючи унікальний досвід Альбертського регулятора.

І вже у 2016-2018 там успішно проведено кілька раундів аукціонів, на яких підписано угоди на 60 млрд доларів потенційних інвестицій.

Новими компаніями швидко було зроблено декілька великих відкриттів, що лише підбурює більший інтерес інвесторів до галузі.

Така сама допомога щодо реформи Держгеонадра пропонується і нам. І я вважаю, що це міг би бути найкращий вид допомоги від дружньої нам Канади. Але для того, щоб зусилля із усіх боків не пішли марно, важливим є наявність скоординованого інтересу саме з боку Кабінету міністрів.

Тому шанс у нас є. Поклади природних ресурсів та базові законодавчі умови також. Потрібно лише зосередитися на тому, щоб дати зацікавленим компаніям ділянки для роботи і поступово змінювати Держгеонадра, щоб цей орган перетворився на професійного та динамічного регулятора державних інтересів у частині управління вуглеводневими природними ресурсами.

Саме від цих двох пріоритетів і залежить успіх нашого плану стати повністю незалежними від імпорту природного газу в Україну.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/06/21/638001/
П'ять нових можливостей для підприємців і їх ТОВ http://www.epravda.com.ua/columns/2018/06/20/637898/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Wed, 20 Jun 2018 09:08:11 +0300 17 червня набув чинності новий закон про ТОВ. Тепер учасники ТОВ зможуть самостійно визначити, за якими правилами буде влаштований їхній бізнес. Розповідаємо про п'ять найважливіших можливостей, які отримають підприємці.

Заборонити директору звільняти ключових співробітників

Одна з найважливіших змін - можливість створювати корпоративний договір. Тепер власники можуть врегулювати між собою відносини так, як їм хочеться.

У договорі можна передбачити:

1) як учасники будуть голосувати на зборах (в якій формі їх про це сповістять, чи потрібно знаходиться на місці фізично або по скайпу теж можна, які взагалі є підстави для зборів);

2) як поводити себе в ситуації при купівлі/продажі часток компанії;

3) зобов'язання учасників утримуватися від якихось дій (наприклад, звільняти членів команди, укладати певні угоди).

Домовитися, що ви можете передати свою частку родичам

Раніше ви не могли продати частку компанії третій особі. Перед цим ви повинні були запропонувати її іншим учасникам ТОВ, оскільки ті мали переважне право на придбання такої частки.

Тепер ці умови прописуються окремо для кожної компанії. Відповідно, ви можете передбачити індивідуальний порядок реалізації переважного права.

Наприклад, змінити терміни використання переважного права, порядок повідомлення про намір продати частку, позбавити всіх або деяких учасників переважного права, заборонити або навпаки надати можливість передавати частку компанії третій особі.

Ви можете внести всього 3% в статутний капітал, але зможете накласти вето на рішення загальних зборів

Раніше діяло правило - кількість голосів на зборах дорівнює частці учасника в статутному капіталі. Тепер кількість голосів кожного з учасників можна прописати самостійно.

Особливо актуально це може бути при залученні інвестора в компанію.

Так, інвестор може вкласти більшу частину грошей в статутний капітал, але при цьому у засновника компанії все одно залишиться вирішальне кількість голосів. Втім, може бути і по-іншому, все залежить від бажання учасників.

Дати гроші компанії в позику, а якщо не повернуть, забрати акції

Ще одне важливе нововведення - легалізація конвертованих боргових інструментів.

Це означає, що якщо ви проінвестували компанію, то вам або повернуть гроші (можливо, з відсотками), або через якийсь час ви станете власником частки компанії.

Видати опціон юристу. До останніх змін видача опціонів в Україні була неможливою. Це, до речі, було однією з багатьох причин, які змушують реєструвати бізнес в інших країнах.

Тепер видавати опціони співробітникам офіційно можна, порядок їх отримання та всі інші умови також можна прописати самостійно в договорі.

Про всі зміни вам зможе розповісти бот-юрист від Bot&Partners, він же допоможе скласти новий статут. Бот доступний в телеграм та фейсбук.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/06/20/637898/
Як перемогти cміттєзвалища в Україні без нових податків http://www.epravda.com.ua/columns/2018/06/19/637890/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Tue, 19 Jun 2018 10:40:28 +0300 Ні для кого не секрет, що в нашій державі склалась катастрофічна ситуація з накопиченням відходів, у тому числі, небезпечних.

Ми успадкували цю проблему ще з радянських часів, і, на жаль, вимушена констатувати, що за роки незалежності майже нічого не було зроблено.

У результаті маємо тисячі сміттєзвалищ, 99% з яких не відповідають жодним екологічним стандартам.

З 2001 по 2015 роки в Україні функціонувала абсолютно непрозора система, коли державне підприємство "Укрекокомресурси" стягувало збір за вироблену чи імпортовану тару або упаковку, який теоретично мав направлятись на створення системи роздільного збирання та переробки відходів.

На жаль, за роки існування цього квазіекологічного податку система роздільного збору і переробки відходів для їх використання як вторинної сировини так і не була створена.

Так, за інформацією Міністерства екології, наразі переробляється лише 3% твердих побутових відходів. І це лише офіційна статистика щодо зареєстрованих відходів.

Можна лише припускати, скільки відходів додатково щороку залишають в лісах, парках та інших невідведених для цього місцях.

Який має бути шлях вирішення цієї проблеми?

Останні роки бізнес-спільнота та громадські активісти активно виступають за необхідність побудови європейської моделі поводження з відходами в Україні, основаної на принципі "забруднювач платить" та розширеній відповідальності виробника.

Про що йдеться? Законодавство Європейського Союзу передбачає, що виробники того чи іншого товару, наприклад, пляшок, целофанових пакетів чи батарейок мають створювати так звані організації розширеної колективної або індивідуальної відповідальності.

Останні ж від імені виробників мають заключати договори з муніципалітетами, перевізниками, переробними підприємствами для побудови ефективної системи роздільного збору та переробки відходів.

Такі організації повністю фінансуються та контролюються бізнесом, що є запорукою ефективного використання коштів та виконання законодавчо визначених цільових показників зі збирання та переробки відходів.

Такі показники поступово підвищуються, разом із зростанням рівня громадської свідомості внаслідок проведення освітніх та інформаційних компаній.

Компанії-члени Європейської Бізнес Асоціації активно підтримують необхідність створення такої системи в Україні.

Так, наприклад, за участі бізнес-спільноти були напрацьовані проект закону №4028 про роздільний збір та перероблення відходів упаковки, проекти законів про відходи батарейок та поводження з відходами електричного та електронного обладнання.

Останні два законопроекти взагалі були розроблені за активного сприяння Європейського Союзу, в рамках відповідного проекту Твіннінг, та включають в себе кращі практики ЄС.

Окрім цього, окремі підприємства та активісти намагаються побудувати систему роздільного збору на локальному рівні. Тут, можна згадати і соціальний проект "Батарейки, здавайтеся", і пілотний проект роздільного збирання відходів у Вишгороді, і проект створення муніципальної системи поводження з відходами електронного та електричного устаткування у місті Львові, в рамках якого було побудовано екологічно безпечну лінію з переробки ламп та багато інших ініціатив.

Водночас, не зважаючи на окремі проекти та ініціативи, на глобальному рівні проблема накопичення відходів в Україні не вирішена. Більше того, переконана, що без державної підтримки та прийняття відповідної законодавчої бази досягти суттєвих результатів на цьому шляху просто неможливо.

Чи можемо ми розраховувати на таку підтримку та послідовну державну політику у цьому напрямі? Сподіваюсь, що так.

Нещодавно в Києві пройшла досить масштабна конференція щодо нової політики поводження з відходами. На цьому заході були представлені національний план управління відходами, структура рамкового закону про відходи та ряд галузевих законопроектів, в тому числі й щодо відходів електронного та електричного обладнання.

З позитивних моментів варто відзначити високий рівень уваги до заходу з боку уряду, міжнародної спільноти та однозначну підтримку необхідності вирішення проблеми відходів шляхом імплементації європейського досвіду у цій сфері в Україні.

Проте жоден з перелічених проектів ще не був офіційно погоджений та підтриманий урядом, а відтак - навряд чи буде зареєстрований в парламенті цього літа.

Окрім цього, нотку песимізму додає той факт, що конференцію відвідало не так багато народних депутатів, а голосувати за законопроекти зрештою будуть саме вони.

У Верховній Раді вже сьогодні нараховується з десяток законодавчих ініціатив, зареєстрованих різними групами народних депутатів, більшість з яких передбачають запровадження чергового податку на перероблення сміття.

Що переможе, державницький курс на вирішення проблеми відходів або приватні інтереси та бажання створити "оновлені Укрекокомресурси", покаже час.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/06/19/637890/
"Газпром" винен кожній українській родині більше 4,4 тисячі гривень http://www.epravda.com.ua/columns/2018/06/18/637908/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Mon, 18 Jun 2018 18:29:38 +0300 Про Стокгольмський арбітраж зрозумілою мовою

Перемога України у Стокгольмі - це багато мільярдів доларів.

Що вони означають, якщо їх перехувати у гривні для кожної української родини, і чому ця перемога дозволила кожній українській родині позбутися боргу у 112 тис. грн. і отримати газу на 3,8 тис., і розраховувати на отримання 4,4 тис. грн, а також чому судовий процес відсьогодні стає публічним - читайте у цій записці.

Перерахунок на кожну українську родину - для того, щоб зрозуміло показати сутність. За формою - це відносини між Нафтогазом та Газпромом. Але оскільки Нафтогаз - це національна компанія, єдиним акціонером якої є держава, а держава - це українські родини, вони є кінцевим вигодовинабувачем Нафтогазу.

Тобто вигоду від заробітків Нафтогазу по кінцевому рахунку отримують українські родини.

Так от, завдячуючи контракту Тимошенко-Путін, кожна українська родина на кінець минулого року заборгувала Газпрому більше 7 тис. грн за газ, який був отриманий і спожитий в Україні.

І ще 105 тис. грн кожна українська родина заборгувала за газ, який Тимошенко зобов’язалася купувати у Путіна, і хоча Україна його не купила, бо було непотрібно, по контракту мала за цей газ все одно платити.

Ми в Стокгольмському арбітражі по контракту на поставку газу, витративши на це чотири роки, і мова не про чотири року очікування, а про чотири роки надскладної інтелектуальної роботи, домоглися того, що борг кожної української родини у 105 тис. грн було скасовано. Повністю.

Борг у 7 тис. грн був зменшений майже наполовину, до 3,8 тис. грн - за рахунок того, що ми домоглися зниження ціни, за якою цей борг розраховувався.

У другому кварталі 2014 року Україна мала платити за контрактом Тимошенко-Путін ціну 485 дол. Україна відмовилася платити по такій високій ціні, заплатили тільки частину грошей, по 269, і сказали, що залишок будемо доплачувати тільки за рішенням арбітражу.

Арбітраж знизив ціну з 485 до 352, відповідно доплатити Україна мала не 216, а тільки 133 доларів.

Але потім ми зробили так, що українським родинам не довелося платити і ці 3,8 тис. грн.

Бо ми перемогли в арбітражі проти Газпрому по транзитному контракту більше 8 тис. грн для кожної української родини.

Ми довели, знову ж таки за рахунок надскладної інтелектуальної роботи протягом чотирьох років, що Газпром нам недоплачував за транзит газу і тепер має нам це компенсувати.

Після цієї перемоги арбітраж зробив залік зустрічних вимог. Це означає, що ми вже домоглися того, що за рішенням арбітражу кожна українська родина отримала 3,8 тис. грн від Газпрому у вигляді газу.

Газ - це гроші, як ми всі розуміємо. Ці 3,8 тис. грн були вирахувані з більше 8 тис грн боргу Газпрому. Українські родини більше нічого не мають платити, а Газпром залишився винним кожній українській родині більше 4,4 тис. грн.

Газпром оскаржує рішення арбітражу. Росія довго заганяла Україну в кабалу і наш газовий контракт Тимошенко-Путіна - тому яскравий доказ.

Його ключове положення про оплату навіть не спожитого газу арбітраж визнав кабальним, та таким, яке не відповідає принципу "бери-або-плати" в європейських контрактах.

Ми, національна компанія України, перемогли в Стокгольмському арбітражі по обидвох контрактах.

Газпром програв нам і по контракту на поставку газу, і по контракту на транзит газу. Газпром програє і оскарження. Українські родини не будуть змушені платити Газпрому борг ні у 105 тис. грн, ні у 7 тис. грн.

Оскільки оскарження рішення трибуналу не відміняє цього рішення, то ми зараз Газпрому нічого не винні. Це - результат нашої перемоги у Стокгольмі.

Навпаки, Газпром зараз винний кожній українській родині більше 4,4 тис. грн. Газпром нечесним шляхом намагається не виплачувати цей борг.

Поки він лише досягнув призупинення примусового стягнення. Ми будемо домагатися покарання Газпрому за такі нечесні дії. Ми змусимо Газпром заплатити борг у повному обсязі і відшкодувати всі витрати з цим пов`язані.

Сьогодні ми зробили подання до апеляційного суду у Швеції, який розглядає оскарження рішення арбітражу.

На відміну від арбітражу, правила якого забороняють публічність, подання до апеляційного суду є, як правило, публічними. Тому всі охочі можуть його прочитати - там є багато чого цікавого!

Національна компанія Нафтогаз України виграє і у цьому поєдинку. Він буде непростим і тому ми просимо підтримки.

Про те, чи є заслуга Тимошенко у перемозі у Стокгольмі, чи можна було виграти у Газпрому ще більше грошей, і про премії команді, яка виграла у Газпрому - у наступних записках.

Оригінал публікації - на сторінці автора Facebook

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/06/18/637908/
Як залізниця сама себе врятувала http://www.epravda.com.ua/columns/2018/06/18/637888/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Mon, 18 Jun 2018 16:04:51 +0300 Колесо може крутитися з різним ефектом для тих, хто його крутить під впливом правильно обраної стратегії розвитку, координації операційної діяльності, вибору джерел та строків фінансування.

Багато інших речей можуть або помножити ефект роботи залізничників, або знищити його. Таких прикладів в історії "Укрзалізниці" є чимало.

Протягом своєї діяльності компанія деколи стикалася з максимальною нераціональністю використання результатів роботи сотень тисяч людей.

Причини мають різну природу - від протиправної до звичайного нерозуміння економічної ефективності своїх дій. На жаль, це часом ставить під загрозу діяльність усієї компанії. Хоча є й позитивні приклади, які допомогли компанії почати працювати з прибутком і вийти з дефолтного рейтингу S&P.

Однією з найбільших проблем для стратегічного розвитку компанії та її поточної діяльності протягом останніх мінімум п'яти років був її кредитний портфель. Навіть не через його обсяг, який у різні моменти коливався від 36,8 млрд грн до 55 млрд грн, а через те, що він майже на 90% був сформований в іноземній валюті.

Це при тому, що доходи компанії майже на 90% гривневі. Хто і для чого поставив "Укрзалізницю" на таку курсову "розтяжку", можна лише здогадуватися.

Однією з причин могло бути очікування стабільних валютних надходжень від транзитних перевезень. На жаль, війна та анексія частини території зменшили цей вид бізнесу за останні десять років з 53 млрд ткм до 20 млрд ткм, тобто у 2,5 разу.

Така ситуація з валютним ризиком у кредитному портфелі компанії призвела до одержання протягом 2014-2015 років 28,1 млрд грн збитків від курсових різниць.

Враховуючи темпи зростання економіки країни на 2-3% на рік та історичну регулярність значних коливань курсу іноземних валют до гривні, цілком природним є очікування її девальвації в середньостроковій перспективі. За відсутності хеджування це призведе до значних збитків.

Саме тому протягом 2017 року в "Укрзалізниці" тривали дискусії щодо оптимальної валютної структури портфеля. Однак будь-які зміни в пропорції валют призводили б не лише до зниження доларової частки, а й до зростання середньої відсоткової ставки портфеля, а отже - до фінансових витрат державної компанії.

Різниця між вартістю валютних та гривневих ресурсів для нас на ринку становить 8-10% залежно від виду запозичень. Це б погіршувало ковенанти за договорами з МФО, євробондами та обмежувало б можливості компанії для наступних позик.

В "Укрзалізниці" навіть була ідея встановлення системи маркерів потенційного здешевлення гривні, яка б дозволила заздалегідь переводити частину портфеля у гривню з подальшим поверненням його в іноземну валюту після стабілізації курсу на новому рівні. Проте ми не банк і не можемо грати на курсових коливаннях.

Однак основним було і залишається те, що розмір валютного ринку в країні не дозволив би нам це зробити швидко і якісно. Аналіз показників банківської системи України показував, що після кризи цього сектору економіки у 2014-2016 роках здатність банків до кредитування значно зменшилася.

У кінці першого кварталу 2018 року регулятивний капітал 82 банків, які залишилися на мапі України, становив близько 128 млрд грн. Якщо врахувати, що норматив можливої суми кредиту на одного позичальника в кожному банку становить не більше 25% від його регулятивного капіталу, то, навіть одержавши максимальний ліміт у кожному з них, "Укрзалізниця" може розраховувати лише на 32 млрд грн.

Тобто вся банківська система не готова забезпечити рефінансування кредитного портфеля, який на кінець травня 2018 року становить 30,6 млрд грн і на 96% складається з валютних позик та євробондів, номінованих в іноземній валюті.

Це не кажучи про потребу в додаткових ресурсах для такої великої компанії. УЗ протягом наступних п'яти років потребує понад 130 млрд грн інвестицій в основні засоби, з яких шляхом запозичень планується отримати 41 млрд грн.

Усвідомлюючи поточну ситуацію і розуміючи потреби компанії, виникла необхідність знайти нетипове рішення на тривалу перспективу щодо хеджування валютного ризику в портфелі компанії, що дозволяло б залучати додаткові дешеві ресурси на зовнішніх ринках і не наражало компанію на додаткові ризики.

На початку 2018 року ми мали лише 6% від загальних надходжень в іноземній валюті, які одержували від транзитних перевезень. За них з нами розраховуються переважно у швейцарських франках.

З метою нарощення валютних надходжень наступним етапом ми розглядали можливість індексації до іноземної валюти доходів, які ми одержуємо від експортних перевезень. Поспілкувавшись з клієнтами та регуляторами, ми зрозуміли, що цей крок правильний, але на його реалізацію підуть роки.

Дослідивши в процесі врівноваження тарифної політики офіційні індекси, ми з'ясували, що зростання індексу цін промислових виробників та девальвації гривні мають спільні відхилення у десятирічній ретроспективі та спільні точки перетину.

За останнє десятиліття ці індекси двічі перетиналися, що говорить про циклічність їх зв'язку та наявність чіткої кореляції у довгостроковій перспективі. Простіше кажучи, якщо вартість товарів та послуг коригувати з певною періодичністю на індекс цін товаровиробників, то зміна їх вартості у довгостроковій перспективі буде близька до зміни вартості іноземної валюти в такому ж часовому проміжку.

З моменту виведення цієї залежності ми почали імплементувати таке коригування у ціни товарів, робіт та послуг, які не регулюються державою. Уперше ми застосували коригування на індекс цін товаровиробників при визначенні вартості послуг перевезення у вагонах "Укрзалізниці". Це відбулося в процесі дерегуляції вагонної складової тарифу у лютому 2018 року.

Натисніть для збільшення

У квітні 2018 року аналогічне індексування ми впровадили у порядок перегляду цін на решту товарів, робіт та послуг, ціноутворення яких "Укрзалізниця" визначає самостійно на ринкових засадах. До цього моменту даний порядок діяв з індексацією на рівень індексу споживчих цін.

Тепер щоквартально ціни на всі товари, роботи, послуги, які не регулюються державою, будуть переглядатися звичайним методом індексного ціноутворення. Зараз будується система контролю за своєчасним виконанням рішень на цьому напрямку всіма філіями та структурними підрозділами.

Реалізувавши такі управлінські рішення, ми створили квазівалютний дохід компанії та захеджували наявні у кредитному портфелі валютні ризики, не збільшивши навантаження на фінансовий результат компанії у вигляді додаткових відсотків.

Ця сума за умови переведення у національну валюту навіть половини кредитного портфеля (на 1 червня 2018 року 30,6 млрд грн, з яких 96% в іноземній валюті) могла щороку коштувати компанії 1,5 млрд грн додаткових відсоткових виплат, а девальвація гривні до долара на 1 грн приносила б понад 1 млрд грн збитків.

Таким чином, у 2018 році ми збільшили виручку, яка матиме квазівалютну природу, до 30,5%, а це близько 1 млрд дол на рік. Якщо врахувати, що за наступні три роки ми повинні погасити близько 1,1 млрд дол, то на цей період без валютного ризику ми можемо додатково залучити 1,9 млрд дол.

Цей факт уже зацікавив іноземних інвесторів. Зараз іде мова про можливість додаткового залучення на ринках світового капіталу 1-1,5 млрд дол. Маючи за три наступні роки 3 млрд дол квазівалютного доходу, за цей період ми повинні повернути за запозиченнями близько 1,3 млрд дол разом з відсотками.

Ковенанта співвідношення EBITDA до боргу в УЗ у кінці 2017 року становила 1,65. Для аналогічних компаній у світі цей показник становить близько 3, а в близьких до нас за економічними параметрами країнах колишнього СРСР - 5-6.

Відповідно, нарощення залучення "Укрзалізницею" дешевих ресурсів за кордоном стане ще одним джерелом покращення економічної ситуації в країні загалом.

За попередніми підрахунками, мультиплікатор наших інвестицій в економіку України становить близько 3,6. Тобто коли ми інвестуємо 1 млрд дол, це дасть 3,6 млрд дол зростання ВВП країни, а це вже чималі цифри.

Безумовно, ми будемо уважно спостерігати за поведінкою пар індексів, які ми заклали в основу ціноутворення нерегульованих державою цін. Економічне середовище нестабільне і будь-яка залежність може змінитися під впливом макроекономічних чинників. Однак можна констатувати, що креативність мислення здатна вирішувати складні завдання в умовах обмежених можливостей і ресурсів.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/06/18/637888/
Чому земельний мораторій гальмує розвиток країни http://www.epravda.com.ua/columns/2018/06/18/637827/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Mon, 18 Jun 2018 09:05:18 +0300 Мораторий на продажу и покупку земель сельскохозяйственного назначения действует в Украине уже более 17 лет.

Вначале он был принят только для пайщиков, чуть позже - расширен для всех земель товарного сельхозпроизводства. Запрет продлевался уже девять раз.

Мораторий запрещает изменение целевого назначения частных аграрных земель и внесение права на пай в статутные капиталы компаний.

Аргументация принятия и продления моратория - необходимость урегулировать механизм реализации прав граждан и юридических лиц на участки. Возникает простой вопрос: разве предыдущих 17 лет для этого было недостаточно?

Например, требование по наполнению Государственного земельного кадастра - прекрасная идея, ее нужно воплощать в жизнь. Только в случае государственных земель это долгосрочное задание, требующее немалых финансовых ресурсов.

Открытие рынка земли в Украине одновременно способствовало бы и наполнению кадастра, так как только оформленный земельный участок со всей земельной документацией может быть зарегистрирован.

Здесь уместно вспомнить Польшу. Там в период до снятия моратория наполненность земельного кадастра была на уровне 69%, и это не мешало снять мораторий на продажу сельхозземель иностранцам.

В Словакии до сих пор существует кадастр, который насчитывает около 5 млн записей о неизвестных собственниках, владеющих около 550 тыс га земель, а это 28% всех сельскохозяйственных угодий страны.

По решению Конституционного суда Словакии от 2006 года государство не имеет права перевести землю неизвестных собственников в государственную или коммунальную собственность, учитывая принцип гарантии частной собственности.

Несмотря на это, в Словакии в 2014 году, после десятилетнего существования "символического" моратория на продажу сельскохозяйственных земель иностранцам - физическим лицам, мораторий был отменен.

Пока в Украине идет работа над улучшением земельного законодательства в условиях действия моратория, другие страны развивают свое сельское хозяйство в условиях полноценной частной собственности на аграрные угодья.

Например, Румыния при худшем качестве земли в 2017 году достигла рекордного урожая пшеницы - 10 млн тонн при средней урожайности 48,4 ц/га. В Украине в том же году средняя урожайность пшеницы составила 41,1 ц/га.

Выдающийся рост экономики Румынии в 2017 году на 7% стал реальностью, прежде всего, благодаря увеличению производства сельскохозяйственной продукции на 18,3% в сравнении с предыдущим годом.

В Украине объем сельскохозяйственного производства в 2017 году сократился на 2,7% по сравнению с предыдущим годом. Показатель аграрных предприятий понизился на 3,9%, показатель хозяйств населения - на 1,2%.

Экспорт украинской сельхозпродукции в 2017 году вырос на 16,3% до 17,8 млрд долл при преобладающей доле сырьевого экспорта зерна и масличных культур.

Доля готовых пищевых продуктов в аграрном экспорте страны в 2017 году составила всего 15,9%. За два месяца этот показатель подрос до 16,6%, но это не отражает потенциал сельского хозяйства Украины.

Одним из важных условий развития перерабатывающей отрасли, кроме благоприятной предпринимательской среды, является обеспечение стабильных поставок сырья по стабильным ценам.

Чтобы аграрии инвестировали в культуры с более высокой добавленной стоимостью, им нужна уверенность в завтрашнем дне, а договоры аренды земли это обеспечить не могут. Необходим свободный рынок пахоты.

В условиях Украины продукцией с более высокой добавленной стоимостью могут стать органичные культуры. Они пользуются стабильным международным спросом и стоят дороже, чем обычная аграрная продукция.

Если в Украине работает 426 органических операторов на почти 290 тыс га, то во Франции их количество достигает 55 тыс и обрабатывают они 1,5 млн га земли. В Болгарии площадь выращивания органических культур за последние пять лет выросла на 310%, в Хорватии за тот же период - на 193%.

Внедрение полноценной частной собственности на сельхозземлю в Украине помогло бы активизировать переход аграриев к органическому производству.

К вопросу о производительности и интенсивности сельскохозяйственного производства: население Украины в 2017 году произвело 43,7% всей аграрной продукции, обрабатывая лишь 30,2% - 8,3 млн га - сельхозземли страны. Это означает, что интенсивность частных хозяйств была выше, чем предприятий.

По урожайности плодовых и ягодных культур в 2017 году частные хозяйства опередили сельскохозяйственные предприятия на 79,4%, по винограду - на 60%.

На основе разницы в урожайности в Украине и странах мира с открытым рынком земли Минагрополитики посчитало, что Украина из-за отсутствия свободного рынка пахоты ежегодно недополучает 3,3 млрд долл.

Надо решать проблему вымирания сел через развитие сельских территорий. Официальные данные говорят о сокращении населения сел за последние три года на 1,2%, но реальное сокращение намного больше. Селяне часто уезжают на работу в города или за границу без перерегистрации места жительства.

В Украине около 7 млн пайщиков и их наследников, которые являются собственниками участков в среднем около 4 га. Учитывая признанное в мире высокое качество украинского чернозема и хорошие климатические условия, этот огромный актив украинского села пока полностью не использован.

С одной стороны, не хватает дешевого финансирования, прежде всего, для начинающих фермеров, с другой - из-за моратория часть паев не обрабатывается, поскольку их владельцы не могут взять кредит под залог земли.

Здесь интересен опыт Польши, которая сумела развить модель семейных ферм и создать рабочие места в сельской местности. При среднем размере фермерского хозяйства около 10 га поляки успешно производят растительные и животные продукты не только для местного рынка, но и на экспорт.

Мораторий означает заморозку действий, его долгосрочное применение не выполняет целей, первоначально поставленных законодателями. Если страна хочет расти намного быстрее, придется задействовать все доступные активы - разумно и со всеми необходимыми предостережениями.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/06/18/637827/
Економіка та квантова механіка http://www.epravda.com.ua/columns/2018/06/15/637677/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Fri, 15 Jun 2018 15:30:20 +0300 В останній час квантова механіка стала новою темою для широкого обговорення - принаймні серед тих, хто цікавиться прогресивними думками.

З цього приводу мені відразу пригадалася стаття "Економіка є квантовою", що вийшла в світ на початку 2018 року.

Її автор Девід Оррелл - математик та автор кількох книжок.

Стаття здається мені доречною, тому далі - стисло про її основну ідею.

Автор проводить паралелі між тим, як квантова механіка зробила стрибок у фізиці і змінила світ, і як такого прориву бракує у нашому розумінні економічних процесів.

Історія знає кілька яскравих прикладів, коли провідні на той час ідеї виглядали непорушними незадовго до їх руйнації.

Наприклад, у 1894 році американський фізик Альберт Міхельсон, який згодом став Нобелівським лауреатом, заявляв: "Здається ймовірним, що найбільш фундаментальні принципи у науці вже твердо визначені, тому подальші наукові просування будуть здійснюватися у застосування цих принципів".

За кілька років, як вказує автор статті, зазначені принципи були перевершені новим відкриттям у фізиці. Як виявилося, "щонайменше на підатомному рівні природа рухається через несподівані квантові стрибки та стрімкі рухи". Це змінило не тільки фізику як науку, а й те, як почав після того розвиватися світ.

В економіці аналогічний момент спостерігався у 2003 році, коли американський економіст, Нобелівський лауреат Роберт Лукас проголосив: "Макроекономіка як наука досягла успіху. Її центральна проблема щодо запобігання депресії повністю вирішена. Фактично вона вирішена на багато десятиліть уперед".

Через кілька років, коли американська економіка, і не тільки вона, зіткнулася з найбільшою кризою після 1930-х років, це твердження було розбите вщент.

Як зазначає Оррелл, оптимізм Лукаса в той момент віддзеркалював широкий консенсус серед академічних економістів. Їхній підхід був підкріплений майже загальновизнаними теоріями щодо "ефективних ринків" та "раціональних очікувань" з їх розгалуженими "механістичними формулами".

У фізиці, каже Оррелл, квантова революція змінила цю галузь науки докорінно.

Здавалося, в економіці фінансова криза 2008 року зробить аналогічну справу. Адже неокласичний підхід, який є базовим в економічній думці і практиці, заснований, як і класична фізика 19 століття, на розумінні світу, у якому люди розглядаються як атоми, а їхня поведінка керується детерміністськими законами.

Проте ці очікування, як слушно зазначає автор статті, виявилися марними. З'ясувалося, що економічні моделі не є репрезентативними з того зору того, як працює реальний світ. Вони зазнали лише незначних змін, а їх базовий принцип використовується як дороговказ і зараз.

Як зазначає Оррелл, економісти часто говорять про економіку без урахування головного питання - грошей, які є своєрідним еквівалентом підатомного рівня у квантовій фізиці, тоді як споживачі та бізнеси є еквівалентом атомів. Здається, ніби цей суспільний інститут не важливий. Адже за неокласичною теорією "гроші нейтральні", їх кількість тільки змінює інфляцію і мало впливає на реальні речі.

Питання про те, як гроші з'являються в економіці, здебільшого не розглядається - воно наче табу. Хоча в останні роки на фоні глобальної фінансової кризи це питання набуває все більшого значення.

Навіть неокласичні економісти починають синтезувати пояснення щодо процесу створення грошей так, як його історично формулювали економісти з іншого табору - пост-кейнсіанської школи економіки. Однак зміни в економічній думці менш революційні, ніж ситуація у фізиці на початку 20 століття.

Питання грошей, каже Оррелл, основне: саме через гроші фізика настільки подібна до економіки. У фізиці з її кванто-механічними процесами "матерія або енергія не рухаються безперервно, навпаки - вона поширюється дискретно через несподівані стрибки". Більше того, "квантові частинки створюються з вакууму".

В економіці гроші працюють подібним чином. Оррелл посилається на звіт Банку Англії від 2015 року, де говориться, що процес створення грошей "не є безперервним", він радше "концентрований".

Крім того, гроші, як і квантові частинки, можуть створюватися з нічого. Банки кредитують не завдяки тому, що назбирали депозити, вони кредитують, бо бачать спроможного позичальника і створюють депозити власноруч через кредитування.

Навіть більшість неокласичних економістів схиляється до базової думки своїх конкурентів, що процес створення грошей скоріше неконтрольований.

Оррелл наводить цікаву паралель: квантова матерія має фундаментальну дуалістичність, вона складається не з атомів, що, як більярдні кулі, незалежні один від одного, а з речовин, що в певні моменти поводяться як віртуальні хвилі, а в інші моменти - як реальні частинки. Ні хвиля, ні частинка не мають значення.

На думку автора, те саме можна сказати про гроші. Частина того, що ми про них знаємо, - це готівка у фізичній формі. Хоча здебільшого гроші створюються, обертаються і знищуються у безготівковій формі, в комп'ютерних системах обліку держави, банків та їх клієнтів. Гроші "живуть частково у віртуальному світі".

Неокласична думка схиляється до погляду на гроші, який називають бульйонізм (англійською - bullionism) або металізм (metallism), де "все зводиться до дорогоцінного металу" - золота. Альтернативний погляд на гроші - це чарталізм (chartalism), за яким гроші - це податкова сила держави.

З цих двох поглядів останній є більш складним і більш близьким до квантової механіки, адже він, як каже Оррелл, описує гроші як "віртуальну систему обліку".

Отже, стверджує автор статті, для розуміння сучасної економіки краще підходить квантова механіка, ніж класична механіка. Економіка, що базується на квантовій механіці, відрізняється від економіки, яка моделюється неокласичною школою.

Якщо остання припускає, що люди раціональні та працюють над максимізацією власного добробуту, то у першій етика відіграє важливу роль.

За словами Оррелла, багато аспектів квантової економіки можна знайти у так званій гетеродоксальній економіці (heterodox economics), яка є альтернативним напрямком аналізу до неокласичного підходу. Цей альтернативний підхід стоїть на плечах гіганта думки Джона Мейнарда Кейнса.

У 1926 році Кейнс, можливо, надихнувшись квантовою революцією, висловився так: "На кожному розі маємо справу з проблемами органічної єдності, дискретності та розриву послідовності - що ціле не дорівнює сумі її складових, кількісні порівняння не виправдовують себе, незначні зміни продукують суттєві ефекти, а припущення про однорідний та гомогенний континуум є незадовільними".

Загальновідомо, що у 1930-х роках Кейнс зробив революцію в економічній думці роботою "Загальна теорія зайнятості, відсотка та грошей".

Проте мало хто знає, що цю працю так і не визнали. Від себе зазначу: "кейнсіанство" - це вкрай скупа адаптація ідей Кейнса до рамок неокласичної теорії. Пост-кейнсіанська школа заповнює цю прогалину, а Хайман Мінськи з гіпотезою фінансової нестабільності є одним з найкращих його послідовників.

Оррелл продовжує свою думку: "Мантра неокласичного підходу - економіка є стабільною, раціональною та ефективною". Однак цей підхід "моделює економіку за тими самими принципами, якими фізика описувала світ наприкінці 19 століття".

Економічні кризи останніх десятиліть доводять, що економіка за своєю природою схильна до нестабільності. Тому наш погляд на економіку слід оновити шляхом визнання революції, що відбулася в економічній думці майже сто років тому.

Ця стаття завершується запозиченою цитатою: "Мислителі ще зроблять висновок, який походить із квантової фізики, що дні Всесвіту як механізму скінчилися". Ніде це твердження не є більш очевидним, ніж в економіці.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/06/15/637677/