https://www.epravda.com.ua/images/logo01.gif Економічна правда https://www.epravda.com.ua Економічна правда https://www.epravda.com.ua Незалежні наглядові ради держбанків: далі відкладати не можна http://www.epravda.com.ua/columns/2018/08/20/639724/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Mon, 20 Aug 2018 08:43:47 +0300 5 липня Верховна Рада проголосувала за законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функціонування фінансового сектору в Україні", який досі не підписав президент.

За довгою та складною назвою криється простий зміст: створення незалежних наглядових рад в Ощадбанку та Укрексімбанку.

Закон передбачає, що у кожному банку будуть створені наглядові ради з дев'яти членів.

Шість з них повинні бути незалежними, а три будуть представляти державу: по одному від президента, уряду та Верховної Ради.

Незалежних членів відбере конкурсна комісія, яку створить Кабмін. До її складу увійдуть один представник від президента, три представники від уряду та один представник від парламенту. Вимоги до членів комісії визначить уряд.

Провідна роль Кабміну у створенні наглядових рад обґрунтована: саме уряд є власником Ощадбанку та Укрексімбанку, саме уряд затверджував їх стратегії. Це відповідає Конституції, згідно з якою, саме Кабмін здійснює управління об'єктами державної власності та забезпечує проведення фінансової політики.

Крім того, уряд є колегіальним органом, що зменшує ризики втручання в процес з боку окремих політиків.

Згідно з ухваленим законопроектом, представники міжнародних фінансових організацій отримають право дорадчого голосу в роботі конкурсної комісії, що буде додатковим запобіжником для спроб політичного тиску під час її роботи.

Чому це важливо для державних банків

Незалежні наглядові ради зменшують вплив політиків на щоденну діяльність банків. Державні банки не повинні бути джерелом коштів для фінансування політиків, їх бізнесів та виконання їх популістських обіцянок. Державні банки також повинні зменшити кредитування державного бюджету та державних підприємств.

Крім того, незалежні наглядові ради - це крок до приватизації, яка буде найкращим запобіжником політичної корупції в державних банках. Відповідно до затвердженої урядом стратегії державних банків, міжнародним фінансовим організаціям планується продати 20% Ощадбанку у 2020 році та 20% Укрексімбанку у 2021 році.

Очевидно, що для приходу інвесторів у банках слід налагодити якісне та прозоре корпоративне управління, складовою якого є створення незалежних наглядових рад.

Крім деполітизації управління держбанків та кращого контролю їх керівництва, прихід незалежних членів у наглядові ради -- це нова експертиза та досвід, часто міжнародний, що дозволить банкам прискорити розвиток.

Чому це важливо для банківської системи

Для банківської системи реформа корпоративного управління з подальшою приватизацією державних банків - це запровадження єдиних правил гри.

Після приватизації державні банки втратять доступ до державної допомоги у вигляді докапіталізації коштом платників податків, вклади Ощадбанку будуть гарантовані Фондом гарантування вкладів, а не державою.

Чому це важливо для кожного українця

З 2008 року Україна влила в державні банки 15,5 млрд дол. Це означає, що кожний українець витратив на покриття збитків держбанків близько 370 дол, що відповідає середньомісячній зарплаті у 2018 році. Це не виглядає вдалою інвестицією.

Більше того, періодично йде мова про необхідність додаткових вливань. Створення незалежних наглядових рад відкриває можливість докапіталізації не коштом платників податків, а грошима іноземних інвесторів.

Днями пролунала заява Світового банку: набуття чинності законом про створення незалежних наглядових рад у державних банках є критично важливою умовою для надання Україні фінансових гарантій від цієї організації.

Підтримка Світового банку дозволить уряду залучити 800 млн дол для нагальних виплат за зовнішнім боргом вже у 2018 році, а також майже 1 млрд дол безвідсоткової макрофінансової допомоги Євросоюзу.

Незалежні наглядові ради вже створені у державних Укргазбанку та Приватбанку, а також у трьох державних підприємствах - "Нафтогазі", "Укренерго" та "Укрзалізниці". До складу наглядових рад увійшли українські та іноземні фахівці із значним галузевим досвідом, представники міжнародних фінансових організацій.

На черзі - створення наглядових рад в Укрексімбанку та Ощадбанку. Сподіваюся, президент вже найближчим часом підпише закон, здійснивши наступний крок у реформуванні державних банків.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/08/20/639724/
Бізнес-ангел чи акселератор — що вибрати? http://www.epravda.com.ua/columns/2018/08/16/639690/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Thu, 16 Aug 2018 16:18:19 +0300 У начинающих предпринимателей часто возникает вопрос о разнице между акселераторами и бизнес-ангелами.

Эти понятие неравнозначны, но вполне могут дополнять друг друга.

В каждом случае выбор вектора развития технологического проекта индивидуален в зависимости от ситуации, целей и опыта основателя.

Как показывает практика, для стартапов на ранней стадии разница не очевидна. При отборе заявок в акселерационную программу Startup Wise Guys мы видим, что почти треть фаундеров задается вопросом о правильности своего выбора.

Стоит ли получить инвестиции от акселератора и посвятить три месяца жизни, усилий и времени команды интенсивной программе или поднять те же инвестиции от бизнес-ангела и работать в удобном темпе? Однозначного ответа нет.

Если у основателя это не первый бизнес, есть широкая профессиональная сеть контактов, сильная команда, опыт в индустрии и развитии бизнеса с нуля до глобальных масштабов, он может обойтись и без акселерационной программы. Если такого опыта нет, акселератор может стать хорошим решением.

Команда

В акселераторе у вас появляется дополнительная профессиональная команда. В течение трех-четырех месяцев у вас есть доступ к юристам, финансистам, топ-менеджменту технологических корпораций, PR-менеджерам, продуктологам.

Команда акселератора готова в ежедневном режиме не только помогать, но и критически мыслить, оценивая продукт со стороны. Для молодого бизнеса первые месяцы особенно важны, так как в этот период тестируются продукт на рынке, возможность его масштабирования, направления дальнейшего движения.

При этом даже профессиональный бизнес-ангел на начальном этапе не сможет уделить вашему продукту более одного-двух дней в месяц. Позже - в лучшем случае - будет участвовать в board meetings (встречах правления) и найдет время для помощи в срочных вопросах.

Репутация

Любой инвестор при принятии решения об инвестировании изучает capitalization table компании, распределение долей. Конечно, если на ранних этапах в проект поверил Jeff Bezos, шансы на успешное привлечение следующего раунда растут.

К сожалению, в странах Центральной и Восточной Европы еще слишком мало бизнес-ангелов, которые могут положительно повлиять на принятие решения венчурными фондами на следующих этапах.

На локальном рынке - да, на международном - вряд ли. Более того, неизвестный ангел с непроверенной репутацией, владеющий 10-20% бизнеса, скорее станет дополнительным препятствием к финансированию, чем помощью.

Когда среди ваших первых инвесторов Techstars, Rockstars, Startup Wise Guys, в ваших руках green flag индикатора качества.

У фондов нет иллюзий, что прохождение программы обеспечит стартапу успех. Увы, статистика смертности молодых компаний неумолима, но если вы были в акселераторе, значит, прошли сложный отбор и курс молодого бойца, вы понимаете, что вас ждет, и подготовлены к переговорам.

Нетворк

Сколько стартапов может профинансировать один бизнес-ангел? Несколько десятков. Не так давно Inc. публиковал статью о 15 крупнейших бизнес-ангелах за историю. Первое место отдано Jeff Clavier - 20 сделок.

В статистике Angel List по количеству сделок лидирует Christine Tsai - 153 сделки. Однако в реальности вы можете считаться счастливчиком, если у бизнес-ангела портфель насчитывает пять-шесть компаний.

Акселераторы в среднем проводят одну-три программы в год. В Techstars попадают более 300 стартапов за год, AngelPad отбирает по 15 стартапов дважды в год, Startup Wise Guys - по десять стартапов в четыре программы.

Что это значит для фаундера? Когда стартап принимает решение подать заявку в акселерационную программу, большинство оценивает сеть менторов и инвесторов, к которой получит доступ, и это правильно.

Однако сеть выпускников несет не меньшую ценность: эти компании уже прошли путь, на который фаундер только становится. Кто-то вырос с трех до двадцати сотрудников, попробовал выйти на рынок, который вы выбрали целевым, и провалился, поднял Series A, следующий раунд инвестиций, и может рассказать о своем опыте работы с инвесторами, с которыми вы только начинаете общение.

Долгосрочные отношения

В большинстве успешных акселераторов вы можете рассчитывать на долгосрочные отношения и поддержку. Они не исчезают из поля зрения после выпуска. Они остаются не только советниками, источниками контактов потенциальных клиентов и инвесторов, но и друзьями, готовыми помочь.

Когда вы проводите три месяца вместе в работе, переезжаете в другую страну командой, встречаете там людей такого же образа мышления, вы находите новых друзей и семью. Это не поможет вам стать единорогом, но облегчит путь.

Бизнес-ангел тоже может стать вашим другом и наставником, это зависит от вас. Однако первый инвестор часто уходит на второй план, поскольку фаундер занят работой с более крупными инвесторами и фондами.

Резюме

Один из менторов Startup Wise Guys, предприниматель Alpesh H. Patel, привел аналогию: путь предпринимателя похож на шаг с обрыва в пропасть, при этом во время полета основатель пытается построить летательный аппарат.

Если использовать такую аналогию, то акселератор перед этим шагом проводит инструктаж и бросает вслед материалы, чтобы на пути к земле у вас был шанс сделать парашют или "Боинг".

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/08/16/639690/
"Полагодити" воду: як змінити підхід держави до очистки річок http://www.epravda.com.ua/columns/2018/08/16/639662/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Thu, 16 Aug 2018 09:21:20 +0300 Поверхня Землі на 70% вкрита водою і лише 0,6% з них - це питна вода.

Україна багата річками та озерами, але як ми ставимося до цього ресурсу?

Наші основні річки, особливо Дніпро, покриваються зеленими водоростями.

Господарська діяльність негативно впливає на наше джерело життя.

До того ж, система водопостачання та система водовідведення великих міст будувалися давно, й інфраструктура цих важливих об'єктів - у поганому стані.

Через недостатнє фінансування цієї сфери незабаром ми можемо залишитися без питної води. Річки спочатку перетворяться на озера, потім зникнуть, і нам буде все складніше і все дорожче добувати для себе питну воду.

Наші водоканали, які є добувачами питної води та основними очищувачами стічних вод, не перебувають в хорошому стані, особливо якщо порівнювати наші підприємства з європейськими. У Європі давно зрозуміли, що в першу чергу потрібно інвестувати в життєво важливі ресурси: повітря, воду, довкілля загалом.

Приклад Польщі свідчить, що десятиріччя цілком достатньо для повного оновлення інфраструктури водопостачання і водовідведення. Не секрет, що Європейський Союз серйозно переймався зношеністю інфраструктури в Польщі. Системне інвестування, залучення інтелектуального ресурсу дозволило вирішити цю проблему.

Які виклики стоять у цій сфері перед Україною? Проблема в тому, що ми досі не розуміємо, у якій точці координат перебуваємо. У контексті управління водою ми зараз на рівні країни третього світу. Це означає, що ми втрачаємо очищену воду і повертаємо в річку неочищені стоки. Це, напевно, одна з найбільших проблем.

Як наслідок, у річках з'являється багато водоростей, і коли вони лягають на дно, рівень мулу постійно накопичується. Відповідно, води в річці стає все менше і з неї все важче брати воду для приготування питної води.

Турбота про річки повинна бути пріоритетом держави. Недостатньо інвестувати в інфраструктуру очищення стоків. Ми повинні очистити річки. Ігнорування проблеми лише збільшить видатки на очищення у майбутньому та ускладнить цей процес.

У Житомирі 528 км водопроводу і лише 280 км каналізаційних мереж. Це означає, що люди отримують питну воду і повертають її не в систему каналізації, а в ґрунт.

Ми з великими труднощами залучаємо та освоюємо інвестиції світових донорів. Державна система, на жаль, не сприяє вирішенню цієї проблеми. З 2014 року ми взялися до справи, але це еволюційний процес, а потрібен революційний.

В Ізраїлі була проблема з єдиним озером, з якого вони беруть воду. Рівень води у ньому знизився до критичної межі. Тоді держава навчилася знесолювати воду Середземного моря і подавати її в систему питного водопостачання.

Тепер ізраїльським водоканалам набагато легше. Вони не гасять системні пожежі, вони управляють ресурсом. У них нема божевільних операційних витрат, вони думають тільки про капітальні витрати. Ми ж постійно латаємо діри.

Чому нас навчила ситуація з хлором? На жаль, нічому. Водоканали могли перестати подавати воду населенню. Тільки фінансами цю проблему не вирішити, тут повинні з'явитися стратегія і постійне інвестування. Наприклад, для Житомира потрібно 20 млрд грн і десять років. Після цього можна буде говорити про системний розвиток.

Імплементація проектів почнеться з тендерної процедури. Ми до цього не готові, але нам доведеться вчитися. Експерти з ЄС або США допоможуть. Це великий шматок роботи і часу, але без тендерів грошей не буде. Все повинно бути прозоро. Інвестори - Світовий банк або ЄБРР - таким чином виключають корупційні і політичні ризики.

Поки ми не перейшли червону лінію, нам потрібно вирішити цю проблему і повернути собі життєво необхідний ресурс - воду.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/08/16/639662/
США і Китай: від любові до ненависті http://www.epravda.com.ua/columns/2018/08/15/639518/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Wed, 15 Aug 2018 15:48:00 +0300 Пока весь мир ругает Дональда Трампа за его политику протекционизма, нужно все же поискать причины возникновения торговой войны между США и Китаем.

Эта война назревала давно, просто до Трампа не было политика, который смог бы решиться на столь радикальные меры.

Причины войны кроются в экономической политике основного торгового партнера США - Китая. Можно назвать пять причин, почему война была неизбежной.

Первая причина. В погоне за низкими издержками многие американские компании начали переносить производство в страны с низким уровнем зарплат.

При этом начала развиваться так называемая внутрифирменная торговля, когда транснациональная компания в рамках своих подразделений в разных странах использовала трансфертное ценообразование с целью оптимизации расходов.

Данная торговля привела к тому, что из США в Китай экспортировались технологии и компоненты. Эти компоненты в Китае использовались для создания готового продукта, который потом в рамках своей компании возвращался в США.

Основная добавленная стоимость формировалась в странах с более низкими налогами или издержками, что вело к недополучению американским бюджетом миллиардов долларов налогов, что обусловило рост государственного долга.

Кроме того, перемещение производств обусловило потерю рабочих мест в высокотехнологичных областях. По данным Института экономической политики, перемещение производств в Китай обусловило потерю 3,2 млн рабочих мест. Из них 2,4 млн рабочих мест приходится на производственный сектор. Перемещение производств обусловило также рост торгового дефицита между США и Китаем.

Вторая причина. По данным Министерства торговли США, интеллектуальная собственность в 2014 году создала 6,6 трлн долл добавленной стоимости, что составляло почти 50% ВВП страны. Она обеспечивала занятостью 48 млн граждан и формировала более 800 млрд долл экспорта.

Учитывая эти данные, нетрудно предположить, что вопрос защиты авторских прав и патентов является для американцев жизненно важным. Китай же в этом вопросе выступает "главным злодеем". По оценкам Комиссии по краже интеллектуальной собственности, потери экономики США от кражи технологий оцениваются 300 млрд долл, где доля Китая составляет от 150 млрд долл до 240 млрд долл.

Еще одной проблемой кражи технологий является то, что конкуренты используют чужие технологии для завоевания рынков, которые принадлежали американцам.

Пример - спор Cisco i Huawei. Американцы обвиняют китайцев в краже технологий. Huawei, используя американские технологии, создала аналогичный товар и выиграла несколько крупных тендеров, обойдя компанию Cisco.

Другой немаловажной проблемой является существование рынка подделок. По данным Министерства внутренней безопасности, доля Китая на рынке поддельных товаров оценивается 88% или 1,2 трлн дол. Наличие незаконного рынка ведет к огромным убыткам собственников брендов.

Третья причина. Очень большое недовольство у американцев вызывает китайская политика в вопросе регулирования рыночного курса национальной валюты. Вернее, китайцев обвиняют в намеренном удержании низкого курса с целью повышения конкурентоспособности своих товаров на внешних рынках.

Эту политику называют конкурентной девальвацией. Девальвация национальной валюты позволяет делать дешевле экспорт по сравнению с иностранными конкурентами, давая возможность выигрывать ценовую конкуренцию. Данная политика ведет также к удорожанию импорта, что снижает его объемы.

Конечно, это приводит к ассиметричной торговле, что вызывает недовольство партнеров. Несмотря на требования западных стран укрепить валюту, китайское правительство проводило валютные интервенции, которые снижали курс юаня.

Четвертая причина. Невыполнение Китаем своих обязательств перед Всемирной торговой организацией, в первую очередь - по пошлинам. Хотя средневзвешенная пошлина в Китае составляет 9,9%, она очень высокая для западных стран, чтобы конкурировать с Китаем на внутреннем рынке.

По некоторым позициям пошлина выше средневзвешенной. Так, по автомобилям она достигает 25%, что в десять раз выше, чем пошлина в развитых странах.

Недовольство вызывают и другие инструменты: субсидии, экспортные ограничения на сырье, ограничения ПИИ, требующие передачи технологий и совместного производства с китайцами, преференции при государственных закупках внутренним производителям, торговое финансирование.

В ВТО на Китай было подано много жалоб, но он их проигнорировал.

Пятая причина - политика так называемого государственного капитализма в Китае. По оценкам Госдепа, китайское правительство контролирует 150 тыс компаний, которые создают 30-50% китайской экономики. Такой разброс говорит о том, что реального размера китайского госсектора в США не знают.

Кроме наличия госкомпаний, недовольство вызывает китайская политика в области поддержки своих компаний, которая, по мнению американцев, искажает реальную конкуренцию и дает преимущество китайским фирмам.

В этом Китаю помогает государственный банковский сектор, который является основным инструментом поддержки китайского производителя.

Учитывая эти причины, можно сказать, что обе стороны хороши. Обвиняя в торговой войне только США, мы выставляем Китай белой овечкой, что не соответствует действительности. Как должны реагировать американцы? Делать вид, что ничего не происходит, или защищать интересы своей страны?

Понятно, что Китай преследует цель занять ведущие позиции на мировых рынках, что может обеспечить ему мировое доминирование. Поэтому вполне понятно, что вопрос возникновения торговой войны был лишь вопросом времени.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/08/15/639518/
За липень пенсію виплатили. А чого чекати до кінця року? http://www.epravda.com.ua/columns/2018/08/15/639609/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Wed, 15 Aug 2018 09:10:05 +0300 Сплило три квартали від 1 жовтня 2017 року, коли була впроваджена так звана пенсійна реформа уряду Володимира Гройсмана.

Враховуючи той безпрецедентний факт, що вперше за багато років в Україні сталася затримка з виплатою пенсій, результати цієї реформи краще за все аналізувати, базуючись на реальних цифрах.

У липні недобір єдиного соціального внеску становив понад 4 млрд грн.

Падіння надходжень ЄСВ було трендом і раніше, але уряд, знаючи про проблему, не ухвалив жодного рішення, щоб запобігти затримці з виплати пенсій.

Натомість прем'єр-міністр просто переклав відповідальність на Пенсійний фонд. Уряд поставив фонду нездійсненний бюджетний план: збільшити власні доходи на 70 млрд грн порівняно з 2017 роком.

Основною базою дохідної частини бюджету ПФ є надходження ЄСВ, тому один з механізмів збільшення надходжень - збільшення кількості платників внеску.

Якщо ж спиратися на показники першого кварталу, то можна говорити про протилежну тенденцію. За цей період чисельність застрахованих осіб - платників ЄСВ - скоротилася на 205 666 осіб і становила 10,2 млн працівників.

Що саме вплинуло на зменшення кількості платників внеску, однозначно сказати важко, але одним з факторів є трудова міграція. Тільки за офіційними даними за останні два роки з країни поїхали близько 1,5 млн осіб працездатного віку.

Ще однією можливою причиною недобору ЄСВ є борги підприємств. За результатами першого півріччя сума заборгованості з платежів до Пенсійного фонду, призначених для соціальних виплат, становила 22,5 млрд грн.

Цьогорічний план власних надходжень до бюджету Пенсійного фонду становить 214,3 млрд грн, за сім місяців надійшло 112,5 млрд грн, тож несплата підприємствами 22,5 млрд грн суттєво впливає на дисципліну надходжень.

Дисбаланс між запланованими і фактичними доходами ПФ видно неозброєним оком. У 2017 році запланована загальна дохідна частина бюджету фонду становила 284 млрд грн, у 2018 році - 353,6 млрд грн з урахуванням 139 млрд грн дефіциту, який покривається з державного бюджету.

Власні доходи повинні були збільшитися порівняно з 2017 роком майже на 70 млрд грн. Проте за результатами першого півріччя власні надходження перевищили показники попереднього року лише на 26,2 млрд грн. Тобто є ризики, що виконати запланований показник не вдасться.

Під час ухвалення так званої пенсійної реформи та під час затвердження бюджету на 2018 рік окремі депутати та експерти не раз звертали увагу, що бюджет складається з нереальних макроекономічних показників. Уже зараз очевидно, що ці попередження підтвердилися щодо різних бюджетних статей.

Більше того, у поданій урядом бюджетній резолюції дефіцит Пенсійного фонду залишається на позначці близько 139 млрд грн протягом найближчих трьох років.

Чи варто взагалі очікувати виконання запланованих на 2018 рік показників з власних доходів фонду? Вже зараз видно, що ні.

Згідно із звітами Державної казначейської служби, в кінці червня 2018 року надходження ЄСВ становили 21 млрд грн, у кінці липня - 15,6 млрд грн.

Щоб стабілізувати фінансову ситуацію, яка склалася у Пенсійному фонді, і гарантувати безперебійні виплати пенсій, треба зробити дві базові речі.

Перша - навести лад у солідарній системі пенсійного забезпечення. Друга - змінити загальну архітектуру пенсійної системи України і впровадити обов'язкову накопичувальну систему пенсійного страхування.

Проте нормалізація солідарної системи тільки частково вирішить проблему. У результаті так званої пенсійної реформи бюджет ПФ не був розвантажений від невластивих виплат. Він обтяжений видатками, які не стосуються виплат пенсій за віком за законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Крім того, у 2017 році пенсійне законодавство доповнили важливими нормами щодо обов'язкового зовнішнього аудиту ПФ та впровадження єдиного реєстру отримувачів соціальних виплат. Такий аудит не проведений, реєстр не створений.

Як і не напрацьований окремий законопроект щодо підвищення пенсій військовослужбовцям. Уряд вирішив підняти військові пенсії під тиском людей ще у лютому. Оскільки урядовці цього підвищення від початку не планували, ця стаття видатків додатково обтяжила бюджет ПФ.

У доцільності підвищення пенсій військовим немає сумнівів. Проблема в тому, що оновлені пенсії досі нараховуються в ручному режимі, а там, де є ручне управління фінансами, ризики прорахунків суттєво зростають.

Стан солідарної системи почне стабілізуватися, коли буде ліквідована практика ручного управління коштами, зникнуть невластиві видатки, стане зрозумілим реальний дефіцит Пенсійного фонду, з'явиться ефективний аудит та буде сформований єдиний прозорий реєстр отримувачів соціальних виплат.

Впровадження накопичувальної системи вирішить проблему майбутніх пенсіонерів. Українські ринкові експерти розрахували, що 7% відрахувань з мінімальної зарплати дають можливість пенсіонеру за 36 років накопичити близько півмільйона гривень. Якщо примножувати ці гроші протягом всього періоду в середньому на 11% щороку, інвестиційний дохід сягне 1,6 млн грн.

Питання лише в тому, звідки людині взяти ці 7%. Навіть якщо ліквідувати військовий збір і спрямувати ці 1,5% до накопичувальної системи, залишиться ще 5,5% від зарплати, які працівник або працівник і роботодавець повинні будуть переказувати на користь власних накопичень.

Справжня реформа рідко буває популярною. Одразу після впровадження накопичувальної системи утвориться новий інвестиційний капітал, але пересічний пенсіонер не відчує від цього позитивного ефекту у перший же рік. До того ж, у суспільстві повинна відбутися непроста дискусія про те, де взяти ці 5,5%.

Уряд поки не зробив ні кроку на шляху до справжнього реформування пенсійної системи. Маємо схильний до зростання шалений дефіцит бюджету ПФ і фіксацію недобору з надходжень до фонду.

Липнева затримка виплати пенсій - це справжній наслідок урядової "пенсійної реформи". У 2017 році це могли прогнозувати лише експерти та економісти. Людям ще можна було замилювати очі примарними урядовими досягненнями.

Зраз це починають відчувати на собі пенсіонери і колективи територіальних органів ПФ, які вимушені виправдовуватися перед людьми за дії уряду.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/08/15/639609/
Чи стануть українські міста – конкурентами? http://www.epravda.com.ua/columns/2018/08/14/639607/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Tue, 14 Aug 2018 10:46:19 +0300 Світ рухається шляхом зменшення ролі держав та збільшення ролі міст і агломерацій.

Візіонери стверджують, що вже через 25 років світ буде складатись не з країн, а з 500-600 великих і впливих міст.

Основою таких змін є прогрес, зокрема розвиток транспорту та зв'язку.

Хтось готовий повірити, що без структурних змін в один ряд з такими політико-економічними центрами, як Нью-Йорк та Париж, стануть Київ, Львів чи Дніпро?

Поки ні, бо наші міста менш оцифровані, їх влада не така гнучка і менш привітна до інвесторів.

А боротьба за інвестиції - основне поле бою світових економік в час докорінної зміни бізнесових підходів. Ще більш запеклою є ця боротьба серед країн Східної Європи.

У той час як Естонія отримує конкурентні переваги за рахунок шаленого технологічного прогресу, e-Residency та фактичного зрощення держави з діяльністю ІТ-компаній та стартапів, а Грузія займає 9 позицію в світі за легкістю ведення бізнесу, реформування України відбувається не так швидко, як би нам хотілось.

Нема звички конкурувати

Так історично склалося, що вітчизняні регіони поки не звикли конкурувати між собою, як і конкурувати з закордонними сусідами.

Інформація про те, що чимало голлівудських фільмів знімають в Канаді, а не в США, що під виглядом Нью-Йорка продюсери частенько знімають Торонто, звучить сенсаційно, але не для американських підприємців від кіно.

Вся справа у пільгах та субсидіях, що надає північний сусід картинам, у яких задіяні канадійські актори.

У нас таку ситуацію уявити собі складно, але децентралізація буде робити свою справу і найбільш ефективні та бізнес-орієнтовані міста почнуть домінувати.

Регіональний Doing business

З метою налагодити і стандартизувати відповідний процес конкуренції, зробити його зручним як для регіональних чиновників, так і для потенційних інвесторів, e 2017 році BRDO та Спілка Українських Підприємців (СУП) започаткували рейтинг легкості ведення бізнесу в українських регіонах.

Основою цього дослідження стала методологія Світового банку.

Для першого дослідження було обрано 5 напрямів взаємодії підприємців з місцевими органами влади: сплата місцевих податків; створення підприємства; одержання дозволів на будівництво; оформлення земельної ділянки під об’єктом нерухомості; приєднання до електромережі.

Основними критеріями оцінювання стали "гроші" та "час", що витрачаються на проходження офіційних процедур, а також кількість "візитів" до органів державної/місцевої влади.

Чи може зацікавити потенційного інвестора Херсон, якщо процедура одержання дозволів на будівництво тут займає 147 днів, а в сусідній Кіровоградській області - 78?

Чи можуть підприємці швидко та безперешкодно приєднатись до електромереж у цих регіонах? На жаль, ні!

Окрім безпосередніх результатів, відповідні адміністрації отримали також рекомендації по покращанню ситуації.

Варто зазначити, що деякі місцеві чиновники та депутати цими рекомендаціями знехтували, але іншим це допомогли просунути необхідні корисні ініціативи.

Так, Чернігів, що минулого року посів аж 22 місце, спромігся зменшити ставку пайового внеску для нежитлових приміщень з 10% до 0,1%, що однозначно буде мати позитивний вплив для рейтингу, і що більш важливо - вже має позитивний результат для економіки міста.

Новий критерій - електронні сервіси

А куди ж без них? Приклад Естонії вже згадувався і варто зазначити, що в цьому напрямі прибалтійська країна просунулася неймовірно глибоко. Близько 4500 онлайн-послуг на єдиному порталі.

Електронні сервіси - це просто і зручно, саме через це відповідний критерій було додано до рейтингу цього року.

Звісно, що до рівня Естонії нам далеко, але не всі наші міста тут пасуть задніх. Більше того, обласним центрам тут варто брати приклад з маленького Дрогобича, що на Львівщині.

Вже сьогодні влада міста оприлюднила більше 200 наборів даних та кілька десятків онлайн-сервісів на єдиному порталі, чого і бажаємо кожному українському місту!

Вже всередині вересня ми оприлюднимо рейтинг 2018 року, з висновками і демонстрацією прогресу/регресу за останній рік!

Сподіваємось, що це стане прекрасним мотиватором по залученню експертів та підприємців до взаємодії з місцевими органами влади, та дозволить нам побудувати інвестиційно-привабливу країну!

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/08/14/639607/
Що нового у регулюванні FinTech-індустрії в Україні та світі http://www.epravda.com.ua/columns/2018/08/14/639583/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Tue, 14 Aug 2018 09:12:38 +0300 5 липня Національний банк України оприлюднив оновлену редакцію "Комплексної програми розвитку фінансового сектору України до 2020 року".

З точки зору FinTech-індустрії особливо цікавими є два пункти.

Перший - розвиток інфраструктури платіжного ринку України відповідно до вимог "Другої платіжної директиви ЄС".

Другий - створення інкубаторів для стимулювання розвитку FinTech-компаній.

Це показує посилений інтерес НБУ до стимулювання створення та розвитку гравців FinTech-індустрії з урахуванням регуляторних тенденцій у ЄС.

У ЄС, де вже набула чинності "Друга платіжна директива", зараз в активній фазі перебуває низка регулятивних ініціатив. Так, 15 березня 2018 року Європейська банківська агенція - ЕВА - оприлюднила дорожню карту для FinTech-індустрії в Європі, у якій вона визначила пріоритети на 2018-2019 роки.

3 липня ЕВА оприлюднила перші результати цієї дорожньої карти: звіт щодо впливу FinTech-індустрії на бізнес-модель кредитних установ і звіт щодо пруденційних ризиків та можливостей, які виникають для цих установ у зв'язку з діяльністю FinTech-індустрії.

Видається, що висновки ЕВА також стосуються вітчизняних банків.

Зокрема, автори першого звіту роблять висновок, який підтверджує зміну поглядів на FinTech-індустрію. Раніше її активний розвиток вважався загрозою для банків. Тепер рекомендованим типом взаємин вважаються партнерські стосунки між банками та представниками FinTech.

Це дозволить банкам адекватно реагувати на численні виклики: розвиток цифрової економіки, застарілі системи, здатність запроваджувати численні зміни до систем банку. Цим установам потрібно переосмислити своє місце в новій екосистемі і подумати, як FinTech може допомогти їм досягти поставлених цілей.

Автори першого звіту наголошують: якщо банки гратимуть роль пасивних спостерігачів і не будуть активно реагувати на можливості співпраці з FinTech-індустрією, вони ризикують залишитися позаду ринку.

У той же час банки, які активно імплементують нові технології, також можуть піддаватися ризику, якщо вони не мають чіткої стратегії, заснованої на відповідній структурі управління, операційних та технічних змінах.

Тож істина, як завжди, десь посередині, і банкам слід активніше співпрацювати з новими гравцями, аби вчасно посісти своє місце у новій цифровій економіці.

Як пише Бретт Кінг у книзі "Банк 3.0", у секторі простежується зміна: банки перестають сприймати як певне місце чи простір - банк стає функцією. Іншими словами, банк - це не те, чим він є, а те, що він робить, яку надає послугу.

У цьому контексті важливо розуміти: FinTech-індустрія може допомогти банкам залишатися потрібними клієнтам з точки зору тих послуг, які вони можуть їм запропонувати у цифровій екосистемі, що бурхливо розвивається.

Кінг наголошує на суттєвій зміні у поведінці клієнтів: вони все менше звертаються до відділень банків і віддають перевагу спілкуванню через дистанційні канали.

Другий звіт агенції також наголошує на цих змінах у поведінці клієнтів і зазначає, що даний важливий фактор посилює інтерес банків до FinTech-індустрії. Звіт аналізує застосування деяких нових технологій і пруденційні ризики та можливості, які виникають у зв'язку з їх використанням банками.

Хоча співпраця з FinTech-індустрією збільшує регулятивні ризики, але потенційне покращення сервісів є суттєвою перевагою, яку створює FinTech-індустрія.

У цьому контексті також варто згадати оприлюднений 9 липня звіт Економічного комітету Європейського парламенту щодо потенційних застережень до роботи FinTech-індустрії з точки зору захисту економічної конкуренції.

Звіт так само наголошує на перевагах, які можуть виникати для клієнтів у результаті діяльності FinTech-гравців: зниження вартості, покращення ефективності, прозорість, залучення до індустрії нових користувачів.

Основним викликом з точки зору конкурентного права є тісне переплетіння послуг традиційних фінансових установ та нових гравців. При цьому звіт наголошує, що діяльність нових гравців може привертати увагу регуляторів.

Так, звіт визначає низку сфер, які можуть створювати нові виклики з точки зору антимонопольного законодавства: визначення нового ринку, потенційні мережеві ефекти, доступ до великих масивів даних, стандартизація та алгоритми.

При цьому автори відзначають, що FinTech-індустрія надто розрізнена і надто швидко розвивається, щоб однозначно підтвердити наявність проблем з точки зору захисту конкуренції. Отже, на даному етапі, перш ніж починати активні розслідування на ринку, пропонується спочатку пильно спостерігати.

Банківський регулятор у США - OCC - тепер уповноважений ліцензувати FinTech-компанії на федеральному рівні. ОСС буде приймати заяви від гравців, які хочуть надавати послуги в межах країни. Зараз федеральне регулювання відсутнє, і компанії змушені звертатися за ліцензіями у кожному штаті.

Попри опір цій ініціативі з боку банківської спільноти, Казначейство США вважає, що це сприятиме розвитку цього сектору і появі нових робочих місць.

Тут простежується певна аналогія з дискусією в Україні щодо проекту закону №7270, який передбачає ліцензування гравців на ринку фінансових послуг.

Видається, що НБУ наслідує регулятивні тренди у ЄС та світі щодо FinTech-індустрії. При цьому основним каталізатором змін повинні, мабуть, залишатися учасники ринку, щоб вчасно посісти місця у новій цифровій екосистемі.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/08/14/639583/
Державне замовлення на професії: гуманітарії чи програмісти? http://www.epravda.com.ua/columns/2018/08/13/639582/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Mon, 13 Aug 2018 15:16:13 +0300 Ми прогнозуємо зростання ВВП на рівні 3-4%, але сподіваємось на значно більше.

Я переконаний, що зростання на 5-7% щороку неможливе без якісної трансформації технологічно відсталих секторів та появи нових галузей економіки, зокрема і очікуваної усіма індустрії 4.0.

Українська модернізація - це в першу чергу інновації в промисловості та агросекторі, на яких тримається економіка.

Але інновації створює не міністерство економіки, а людина-раціоналізатор. Промислову революцію 18 століття здійснила не британська корона, а десятки винахідників - Ватт, Аркрайт та інші - які були достатньо освічені та пропонували нові технологічні рішення.

Очевидно, що ці рішення приносили їм прибуток завдяки патентуванню та ефективній системі охорони інтелектуальної власності.

Держава в цьому випадку створила інституції - правила гри - які заохочували людей з інноваційним мисленням до дії.

Тому я глибоко впевнений, що для технологічного прориву Україні в першу чергу потрібно зупинити відтік мізків та сфокусувати ринок праці на галузях, які створюють більшу додану вартість, а також підтримувати дослідження і стартапи.

На щастя, ми будуємо демократичне суспільство і не можемо заборонити українцеві шукати роботу поза межами країни чи примусити всіх працювати на заводі.

Але ми як держава можемо створювати стимули, які заохочуватимуть людей ще у молодому віці здобувати спеціальності, які є більш потрібними в економіці.

Я називаю це боротьбою зі структурним безробіттям, яке виникає внаслідок неспівпадіння попиту і пропозиції на ринку праці.

Подолання структурного безробіття дасть багатьом людям можливість реалізуватися як особистостям та спеціалістам.

Питання в тому - які це спеціальності? Хто більше потрібний економіці - фахівець з фондового ринку чи лікар? Багато кому (і мені також) здається, що нам потрібно більше "технарів", ніж гуманітаріїв.

Але інтуїція не може слугувати інструментом формування державної політики.

На жаль, ми не маємо точної інформації щодо поточної потреби у професіях і не робимо розрахунків, які фахівці потрібні будуть в економіці, наприклад, через 10 років.

З 2014 року Мінекономрозвитку здійснює середньострокове прогнозування потреби у фахівцях та робітничих кадрах на ринку праці, однак, якість цього прогнозу залишає бажати кращого.

Проблема і в методиці, і в даних. Так, наприклад, прогноз обмежений офіційною статистикою щодо продуктивності праці, кількості зайнятих та сфер, у яких вони працюють.

Наприклад, тисячі айтішників-ФОПів - це сліпа зона цього прогнозу. Крім того, класифікатор професій, який використовується для складання прогнозу не містить нових професій і формується без врахування думки роботодавців.

Наприклад, СММ-менеджера там немає. А деякі СММ-ники, як ви знаєте, сьогодні заробляють більше за керівників стратегічних державних підприємств, прикладних науковців та інженерів-математиків.

Крім того, навіть маючи певний прогноз щодо потреби у фахівцях та формуючи державне замовлення ми стикаємось з саботажем на місцях. Донедавна керівництво навчальних закладів мало можливість в ручному режимі перерозподіляти державні кошти на підготовку фахівців.

Тобто ми плануємо, що замовимо підготовку, наприклад, 15 000 фізиків в цьому році, а в результаті готуємо лише 7 000, тому що решта коштів була перерозподілена на більш популярні напрями.

Питання вирішилось лише цього року, коли перед початком вступної кампанії уряд заборонив перерозподіл держзамовлення між галузями.

Проблема потребує системного вирішення. В першу чергу - це більш ґрунтовний розрахунок того, які зміни на ринку праці ми повинні заохочувати для прискорення економічного росту.

Як нам потрібно змінити систему вищої освіти, щоб тисячі студентів не виїжджали на навчання, а фахівці - на роботу за кордон? Над цими питаннями сьогодні працює велика експертна група в Мінекономрозвитку.

Моя особиста ініціатива ж, яка є маленьким кроком у правильному напрямку, наступного року запропонувати підвищену стипендію для студентів за інженерними, математичними та аграрними спеціальностями.

Також я би хотів, щоб ми більше працювали над розвитком механізму дуальної освіти на базі закладів професійно-технічної освіти.

Я думаю, що в майбутньому ми повинні досягти повного співпадіння потреб підприємств у робітничих кадрах з пропозицією ринку на рівні кожного регіону.

Я переконаний, що держава Україна буде успішною, а процеси, які ми розпочали сьогодні, дозволять нам сформувати нові еліти через 27 років незалежності.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/08/13/639582/
Яким має бути ринок землі в Україні: "дике поле" чи "цивілізована гра"? http://www.epravda.com.ua/columns/2018/08/13/639561/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Mon, 13 Aug 2018 07:40:25 +0300 Нещодавно ми, вісім аграрних асоціацій та об'єднань (такі як кооператив "Горіх Причорномор'я" та об'єднання кооперативів Тернопільської області), дослідницькі та правозахисні організації, підписали Меморандум про створення коаліції для скасування мораторію на купівлю і продаж земель і запровадження цивілізованого ринку землі.

Наразі до Коаліції приєдналося вже 36 об'єднань, які разом представляють інтереси та думку майже 1500 організацій.

Після цього в українському суспільстві активізувались дискусії щодо того, яким саме має бути ринок земель.

Як підписанти Меморандуму, ми раді тому, що ці дискусії відбуваються, але найбільше - тому, що окрім окремих маргінальних політиків, вже дуже мало хто виступає проти самого факту необхідності запровадження цього ринку.

Дебати точаться лише про те, яким саме має бути цей ринок. Чи має він бути "диким", чи, навпаки, має бути чітко регламентований і забезпечувати інтереси всіх українських землевласників, фермерів, тих, хто веде господарство на українських землях, і звичайно ж, інтереси держави.

Ця дискусія є вкрай важливою, адже дозволяє суспільству перейти від беззмістовних політичних гасел до предметного обговорення питань, як захистити інтереси кожної з цих груп, забезпечити, аби запровадження ринку землі забезпечило виграшні результати для кожного.

Дискусія наближає нас до впровадження цієї надважливої, системозмінюючої реформи, яка дасть поштовх для розвитку всієї економіки України, і передусім, її аграрного сектору та сільських територій.

Окрім членів нашої коаліції, повний перелік яких можна подивитись тут, в цю дискусію вже активно включилась робоча група з земельної реформ, створена при аграрному комітеті Верховної Ради, найбільші політичні партії, та ключові експерти в аграрній галузі.

Наприклад, важливу та цікаву інформацію щодо того, як регулюють відносини купівлі-продажу у земельних питаннях інші країни, передусім члени ЄС, напередодні надав радник міністра внутрішніх справ та експерт в аграрній галузі Михайло Апостол.

Всередині нашої Коаліції також точилися активні дискусії на дану тему. Але в чому всі ми одностайно погоджуємося - це те, що Україні потрібен виключно цивілізований ринок з прозорими, зрозумілими для всіх правилами гри, який захищатиме права землевласників, сприятиме розвитку фермерських господарств, аграрного виробництва, та убезпечить країну від чергової хвилі "дикого перерозподілу" земель на користь окремих, політично чи бізнесово впливових, осіб та організацій.

Ми переконані: аби досягти цього, ринок землі в Україні повинен формуватись із дотриманням наступних ключових принципів:

1. На першому етапі право придбання сільськогосподарських земель повинні мати виключно українські громадяни та українські юридичні особи. Особливі умови мають надаватися банкам для використання землі у якості застави.

2. Для забезпечення рівного доступу до банківського кредитування для малих та середніх виробників відкриття ринку має відбуватися одночасно із наданням часткових гарантій для кредитів під придбання ними землі.

Для цього має бути створено агенцію з надання кредитних гарантій та сприятливі умови для залучення зовнішніх гарантій.

3. Для запобігання надмірної концентрації земель у власності окремих осіб, упродовж перших років формування ринку мають бути встановлені обмеження щодо максимальної кількості у власності однієї фізичної або юридичної особи із врахуванням можливих зв'язків власності та контролю.

Особливі умови мають створюватися для банків для використання землі у якості застави.

4. Для усунення джерел корупції у сфері розпорядження державними землями та для наповнення центрального та місцевих бюджетів, продаж державних та комунальних земель повинен відбуватися через прозорі конкурентні процедури, а визначення державних земель, які підлягають продажу, має відбуватися прозоро та публічно.

5. Гарантування прав орендарів у разі переходу земельних ділянок до нового власника. Надання переважного права купівлі землі особам, які мають зареєстровані права користування цією землею та власникам суміжних ділянок.

6. Забезпечення інформування та захист прав власників та користувачів.

7. Для забезпечення розвитку інструментів фінансування ринку землі та зменшення можливого шоку під час відкриття ринку, операції із купівлі-продажу повинні бути дозволені не раніше, ніж через 3-6 місяців після ухвалення закону про обіг, і бажано - наприкінці сільськогосподарського сезону.

8. Для запобігання зловживанням та порушенням прав власників на початковому етапі має бути встановлено мінімальну ціну продажу, а інформація про фактичний рівень ціни на місцевому рівні має перебувати у публічному доступі.

Ми переконані, що дотримання цих принципів дозволить збалансувати, з одного боку, потребу фермерських господарств й аграрних виробництв у доступі до земельних і кредитних ресурсів, а з іншого - захистить права українського землевласника та держави від маніпуляцій, шахрайств та повторення сумного досвіду приватизації 1990-х років.

Всі ці принципи закладено у сам текст Меморандуму, який підписав кожен член нашої коаліції, хоча по окремих пунктах погляди її членів можуть дещо відрізнятись - їх окремі коментарі до меморандуму можна подивитись тут.

Так, асоціація "Укрсадпром" наполягає на тому, що виключне право викупу землі під промисловими багаторічними насадженнями протягом десяти років мають мати власники цих насаджень та відповідних об'єктів інфраструктури.

А Центр економічної стратегії вважає, що обмеження для купівлі землі мають діяти лише до 2020 року. Але, маючі окремі додаткові пропозиції, всі члени Коаліції є єдині щодо самих принципів, на яких має функціонувати ринок землі.

Те, що кількість підписантів Меморандуму постійно зростає, свідчить про те, що ці принципи узагальнюють бачення оптимальної моделі майбутнього земельного ринку з боку всіх галузей і сфер - від малих фермерських господарств та окремих галузевих виробництв (скажімо, насіння) до великих компаній та потенційних інвесторів, готових вкладати у цей сектор.

І ми готові запровадити майданчик для дискусії навколо моделі реформи для ще більшого кола гравців - асоціацій, бізнесів, та експертів, - аби якнайскоріше знайти загальносуспільний консенсус щодо дизайну майбутнього ринку землі, і нарешті втілити таку земельну реформу, вигоду від якої відчує кожен український громадянин.

Дмитро Крошка, голова Ассоціації Укрсадпром

Дмитро Яблоновський, заступник виконавчого директору Центру економічної стратегії

Олена Коробкова, виконавчий директор Національної асоціації банків України

Павло Кухта, заступник голови Стратегічної групи радників з підтримки реформ

Павло Тулба, президент сільскогосподарського обслуговуючого кооператива "Горіх Причорномор'я"

Тарас Висоцький, генеральний директор Українського Клубу Аграрного Бізнесу

Сюзанна Григоренко, виконавчий директор Насіннєвої асоціації України

Дмитро Дєнков, головний редактор "Економічної правди"

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/08/13/639561/
Як українським програмістам отримувати американські зарплати http://www.epravda.com.ua/columns/2018/08/10/639531/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Fri, 10 Aug 2018 16:55:03 +0300 Как правило, украинские IT-разработчики получают в 1,5-2 раза меньше своих зарубежных коллег, хотя квалификация наших профессионалов не ниже.

Новая модель удалённой full-тайм работы, которую с каждым годом использует всё больше транснациональных компаний, уже сегодня разрушает сложившиеся стереотипы мирового рынка труда.

Недавно популярный украинский ресурс DOU опубликовал статистику по зарплатам отечественных программистов.

Например, разработчик Java (одна из самых востребованных технологий) на достаточно высокой позиции Senior Software Engineer (в зависимости от специфики компании, требования к позиции могут быть разными, в целом их опыт в разработке программного обеспечения составляет 4-7 лет ) получает в среднем около 3,5 тыс. долл. в месяц (42 тыс. долл. в год).

C одной стороны радует, что уровень IT-зарплат постоянно растёт. Так, в 2011 году тот же Senior SE мог рассчитывать приблизительно на 2,7 тыс. долл.

С другой - традиционно труд наших IT-профессионалов оплачивается в 1,5-2 раза ниже, чем их коллег из стран с развитой экономикой.

Если же вспомнить про сферы финансов или маркетинга, то разница ещё более значительная. В некоторых случаях отставание десятикратное.

Естественная причина этого - кризисное состояние экономики Украины. Также естественно выглядит и отток украинских специалистов, которые достигают топ-уровня, за границу.

Однако на глобальном рынке труда сегодня происходят кардинальные изменения, которые разрушают закономерности, кажущиеся сегодня естественными.

Удалённая работа, которая до сих пор рассматривалась, как средство для аутсорсинга или аутстафинга, размещения небольших заказов для фрилансеров, становится полноценной занятостью с 40-часовой рабочей неделей и заработной платой, которая не зависит от места проживания специалиста.

Если это профессионал топ-уровня, способный вносить необходимую добавочную стоимость в итоговый продукт, то почему он должен получать меньше из-за того, что живёт в Восточной Европе или Южной Америке?

К такой мысли приходит всё большее число крупных высокотехнологичных компаний. Сегодня они как никогда нуждаются в сотрудниках топ-уровня, которых из-за сильной конкуренции всё труднее найти в географической близости от офисов.

В то же время современные технологии, прежде всего облачные, позволяют создавать эффективно работающие виртуальные команды из профессионалов, проживающих в разных уголках мира.

Действительно, если есть облачные хранилища, облачные технологии и т.п., то должна появиться и облачная зарплата, уровень которой не зависит от локации работника.

Данный подход способен изменить глобальную экономическую ситуацию и меняет ее уже сейчас. На транснациональном рынке удалённой работы сегодня востребованы специалисты в таких областях: IT-разработка и менеджмент IT-разработки; продажи; маркетинг; финансы.

В среднем уровень украинских профессионалов в каждом из этих сегментов выше, чем во многих других странах. Качества, которые их выделяют - амбициозность и настойчивость при достижении целей. Для таких людей облачная работа открывает новые горизонты.

Несколько примеров из опыта компании, которая занимается рекрутингом топовых специалистов по всему миру и формированием из них удалённых команд.

Начинающий Software Engineer с двухлетним опытом разработки программным обеспечением, владеющий английским, желающий развиваться и расти, может претендовать на 2,5 тыс. долл. в месяц, с восьмилетним - на 8 тыс. долл.

Sales Development Representative с минимальным опытом продаж в IT-сфере может получать 5 тыс. долл. в месяц. Зарплата финансового аналитика (Plan&Ops менеджера) с сертификацией ACCA и опытом 5 лет и выше может достигать 8 тыс. долл.

В Украине уже есть два сотрудника категории VP Engineering, получающие 200 тыс. долл. в год, спрос на данную позицию продолжает быть актуальным именно среди украинских специалистов.

Также, из топ-позиций, на рынке сейчас есть спрос на позиции Senior Vice President Engineering & Operations с зарплатой 400 тыс. долл. в год. А самая большая облачная зарплата - 1 млн долл. в год для директора по стратегическому планированию.

На каждую из этих позиций претендуют и способны попасть по уровню развития профессиональных навыков украинские IT-специалисты.

Каким образом удаётся обеспечивать регулярный доход такого уровня? Прежде всего качеством отбора претендентов.

Если создать для каждой позиции уникальный онлайн-тест, который придуман не рекрутерами, а людьми, которые непосредственно нанимают сотрудников, можно отбирать, действительно, лучших из лучших по всему миру.

Тех, кто составляет 1% от всех профессионалов.

Во-вторых, стандартизацией ожиданий для каждой позиции. Если чётко определён вклад, который приносит сотрудник, легко определить и его стоимость. Также важна чёткая иерархия и разграничение зон ответственности.

Топовые специалисты ненавидят рутину. Возможность саморазвития - один из ключевых элементов облачной модели, разработкой которой занимался Энди Триба, бывший руководитель стратегического направления в Intel и советник Белого Дома по вопросам, связанным с работой и конкуренцией, а также образованием в области высоких технологий.

Триба понимал, насколько важна для современного человека реализация его таланта. Она не должна зависеть от места рождения, а труд профессионала должен быть адекватно оценен.

Есть много людей, которые связывают своё будущее с Украиной, и для них облачная работа - возможность получать достойную зарплату, которая не заставляет чувствовать себя ущемлённым по сравнению с коллегами из более экономически успешных стран.

Конечно, любые инновации встречают поначалу естественное недоверие. Почему такая высокая зарплата? Кто платит деньги? Кто ставит задачи? Как можно работать в команде, не встречаясь с коллегами в реальной жизни?

На самом деле вопрос не столько в величине зарплаты, сколько в размере ценности, которую приносит профессионал.

Для лучших специалистов компания находит топовых потребителей создаваемых ими продуктов. Им компания готова платить зарплаты, которые сопоставимы с вкладом, получаемым от решения той или иной задачи. Это цены глобального рынка.

Легко ли работать в виртуальном коллективе? Когда команда тебе помогает и поддерживает, когда вы вместе двигаетесь к одной цели, это сближает, несмотря на физическую дистанцию.

Мне кажется, что команда, в которой я работаю сейчас, намного эффективнее большинства офисных коллективов, в составе которых я трудился.

Разумеется, кто-то может на дух не переносить удалённую работу. А кто-то наоборот - не может находиться в офисе ни минуты.

Ты не привязан к месту своей работы, тебе не нужно тратить время на дорогу, отвлекаться на непредвиденные и непродуктивные запросы и т.д. У такой работы есть масса преимуществ.

Облачная модель не всем пока привычна, но в Украине уже около 100 человек работает в соответствии с ней. Двое на позиции VP Engineering, как уже упоминалось. Большая часть - на Chief Software Architect и Software Engineer Manager с зарплатой 8 тыс. долл. в месяц.

Со многими специалистами, которые занимают высокие позиции в больших украинских компаниях, ведутся сегодня переговоры.

Новый облачный подход к оплате труда специалистов изменяет характер взаимоотношений с компанией.

Сотрудник берёт на себя часть ответственности и становится её партнером. Опыт показывает, что это приводит к более доверительным отношениям, формируется комьюнити, участники которого активно обмениваются информацией и помогают друг другу.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/08/10/639531/