http://www.epravda.com.ua/images/logo01.gif Економічна правда http://www.epravda.com.ua Економічна правда http://www.epravda.com.ua Чому державі необхідний final sale http://www.epravda.com.ua/columns/2017/09/26/629449/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Tue, 26 Sep 2017 09:30:40 +0300 Минулого тижня до Верховної Ради був переданий новий законопроект про приватизацію.

Мова вже давно не йде про те, щоб заробити на державних активах якнайбільше.

Мова, скоріш, про те, щоб позбутися тягаря, який висить на системі державного управління та плодить корупцію серед місцевих чиновників.

Пропоную розглянути приватизацію і з іншого кута - як поштовх до розвитку малого та середнього бізнесу.

Кількість державних компаній в Україні - одна з найвищих у світі. Польща володіє міноритарним пакетом у 300 компаніях і мажоритарним - у менш ніж 50, у Чехії всього 90 держкомпаній, у Канаді нема жодної. У нас їх понад 3,5 тис і за останні 15 років динаміка істотно не змінювалася.

Якщо розглянути цей список детально, стане зрозуміло, що заробити на приватизації шалені мільярди нам уже не вдасться.

Третина підприємств за 15 років дискусій навколо доцільності приватизації просто збанкрутувала й існує лише на папері. Їх можна тільки ліквідувати. 94% активів держпідприємств належать усього лише 46 компаніям.

Більш того, 60% державних активів належить лише двом компаніям: "Укрзалізниці" та "Нафтогазу України". Лише 60 держкомпаній мають активи понад 250 млн грн.

Решта - невеликі підприємства, головний актив яких - нерухомість. Бази відпочинку, готелі, зупинені заводи, науково-дослідницькі інститути, працівники яких вміщаються у двох кабінетах, а решта здається в оренду за сірими схемами.

У списках державних активів, досі заборонених до приватизації, - машинобудівні та ремонтні заводи, по два десятки регіональних центрів стандартизації та сертифікації, які конкурують з аналогічними приватними установами.

У затверджених Мінекономіки списках на приватизацію - хлібозаводи, спиртозаводи, ферми, шахти, магазини, санаторії, кіностудії, склади і заводи, заводи, заводи. Це ще далеко не все.

За даними ФДМ, у Єдиному реєстрі об'єктів державної власності є близько 24 тис юридичних осіб, які діють на основі лише державної власності і належать до сфери управління відповідного суб'єкта управління, 516 господарських організацій з корпоративними правами держави і понад 1 млн об'єктів державного майна.

Ніде у світі держава не володіє такою кількістю заводів та баз відпочинку. Легка промисловість, нерухомість, переробні галузі та сфера послуг - саме те, завдяки чому росте середній бізнес.

Якщо усі ці об'єкти, як і передбачено новим проектом закону, реалізувати на відкритих онлайн-аукціонах з мінімальною стартовою ціною, малий та середній бізнес отримає потужний поштовх до розвитку.

Малі державні підприємства тихо розвалюються, дешевіючи рік за роком.

Вони встигають побути і джерелом корупції для місцевих чиновників, які намагаються вирвати свою частку прибутку із збиткових активів, і каменюкою на шиї міністрів, вимушених опікуватися долею окремих держпідприємств замість роботи над створенням ефективних правил державного регулювання.

У той же час малий та середній бізнес, розвиток якого у всьому світі є запорукою здорової економіки, страждає від дорогих кредитів та відсутності реальних можливостей для розвитку. 99,8% усіх юридичних осіб в Україні - це малий та середній бізнес.

Показник на рівні європейських держав. Проте якщо в Німеччині цей сектор забезпечує державі більше половини ВВП, то в Україні - лише 15%.

Кажуть, що не можна продавати завод як майновий комплекс, адже новий власник точно перепрофілює підприємство і "знищить виробництво". Хочеться відповісти: ну то й що? Невже один іржавий сімдесятирічний станок є приводом пишатися роботою заводу та оберігати його від "зазіхань" приватного інвестора?

Погляньте на Арт-завод "Платформа", що збирає на фестивалі молодь з усієї України, або на UNIT City - технопарк на території колишнього Київського мотоциклетного заводу. Невже було б краще, якби ці приміщення продовжували стояти зачиненими в очікуванні власника, що відродить їхню "колишню славу"?

Можливість викупити невеликі держпідприємства може стати рятівним колом для малого та середнього бізнесу, а той витягне до світла усю українську економіку. Міжнародні корпорації давно стали наддержавними утвореннями, а державна економіка у сучасному світі стоїть саме на малих та середніх підприємствах.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2017/09/26/629449/
Чому не потрібно вмикати "друкарський верстат" http://www.epravda.com.ua/columns/2017/09/25/629443/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Mon, 25 Sep 2017 16:20:07 +0300 Рада НБУ 12 вересня затвердила Основні засади грошово-кредитної політики на 2018 рік та середньострокову перспективу (до 2020 року).

Цей документ визначає пріоритети та принципи, виходячи з яких, Національний банк проводитиме свою монетарну політику у визначений період.

До свого затвердження він проходив широке громадське обговорення.

Під час обговорень дискусія головним чином точилася довкола питання про необхідність пом'якшення грошово-кредитної політики НБУ для насичення економіки грошима та пришвидшення економічного зростання.

Наводилися приклади розвинутих країн, де центральні банки в останні роки проводять політику "кількісного пом'якшення": "заливають" ринки коштами, що призводить до здешевлення грошей і зростання інфляції.

Ідея проведення такої політики Нацбанком була відхилена, і це добре. Чому це добре, враховуючи поточне становище економіки України, розглянемо нижче.

Коли "друкарський верстат" не допоможе

Якою повинна бути політика НБУ з точки зору стимулювання економіки у 2019 році та пізніше, буде залежати від успішності проведення реформ та макрофінансового середовища. А от у 2017-2018 роках політика "кількісного пом'якшення" в Україні однозначно недоцільна, бо не дасть результатів, які дає в розвинутих країнах.

В Україні НБУ через політику інфляційного таргетування бореться з високою інфляцією для забезпечення цінової та фінансової стабільності. У нас середньорічна інфляція на початок вересня перевищує 15%, але згідно з цілями Національного банку вона повинна знизитися до 6-8% на кінець 2018 року.

У розвинутих країнах зовсім інша ситуація. Ці держави живуть в умовах низької інфляції, уперлися в нульову межу процентних ставок і зіткнулися із загрозою дефляції. Тому їх центральні банки намагаються збільшити економічне зростання та інфляцію через політику "кількісного пом'якшення".

Якщо НБУ змінить свою політику, тобто перестане звертати увагу на інфляцію і почне стимулювати економічне зростання, то в результаті ми отримаємо ще більшу інфляцію (у 2015 році вона становила 43%), значне послаблення курсу гривні, а темпи зростання економіки залишаться низькими або від'ємними.

Навіть якщо спочатку всі видані НБУ кошти будуть витрачені чітко згідно з бізнес-планами, згодом вони все одно опиняться на валютному ринку і в населення через виплату зарплат, оплату робіт підрядників, придбання устаткування.

Тут відбувається нашарування кількох проблем. По-перше, ми не маємо розвинутого фінансового ринку. По-друге, більшість українців мають низький рівень достатку і схильні витрачати кошти відразу. По-третє, структура нашої економіки є сировинною: більшість товарів завозиться з-за кордону.

У розвинених країнах гроші, які випускають центральні банки, потрапляють насамперед на виробництво та фінансові ринки і лише незначна їх частка йде на споживчий ринок. Це, своєю чергою, сприяє низькій інфляції з трьох причин.

По-перше, ці країни мають потужне виробництво і розвинутий ринок послуг. Їх економіка виробляє багато продукції. Вона може поглинути додатковий випуск коштів, адже гроші будуть спрямовані на обслуговування цього товарообігу.

Там нема високої інфляції, бо пропозиція товарів більша. Крім того, ці країни мають розвинуту сферу послуг, що також "відтягує" значну частину коштів.

По-друге, більшість людей у розвинених країнах не витрачають усі заощадження на продукти чи інші споживчі товари, ці потреби зазвичай у них задоволені. Вони вкладають гроші в банки, цінні папери, нерухомість. Ціни на фінансові активи та нерухомість зростають швидше за інфляцію, поглинаючи зайву грошову масу.

По-третє, кошти тут використовуються згідно з цільовим призначенням.

Як стимулювати економіку, не "заливаючи" її грошима

Щоб стимулювати економіку, нам слід пришвидшити проведення структурних реформ. Україні потрібно відійти від сировинної моделі з товарами з низькою доданою вартістю, яка залежить від цін на зовнішніх ринках, і сформувати нову модель інноваційного розвитку. Крім того, нам необхідно розвивати внутрішню економіку та фінансовий ринок, поліпшувати інвестиційний клімат в країні.

Лише в умовах низької і стабільної інфляції українська фінансова система та економіка будуть привабливими для інвестора і не страждатимуть через відплив коштів на валютний ринок чи чергове падіння цін на світових сировинних ринках.

Фінансові ж ресурси, необхідні для розширення інвестування та кредитування економіки, в Україні є і без запровадження політики "кількісного пом'якшення". Просто потрібно створити таке інвестиційне середовище, у якому їх можна було б ефективно використовувати при відповідному стимулюванні з боку уряду.

1. Кредити банків. У банківській системі є понад 100 млрд грн на кореспондентських рахунках чи у депозитних сертифікатах НБУ. Ще близько 300 млрд грн інвестовано в ОВДП. Тобто банківська система України уже зараз має ресурси і може їх вкладати в економіку.

Крім того, важливим завданням для банківської системи і регулятора є залучення коштів населення, які перебувають поза банками. За різними оцінками, населення володіє десятками мільярдів доларів.

2. Державні банки. Частка державних банків на банківському ринку перевищує 50%. При відповідній продуманій стратегії, розчищених балансах і якісних бізнес-моделях вони можуть стати "агентами економічного зростання", підтримуючи розвиток пріоритетних галузей держави через надання кредитів.

3. Кошти державного бюджету. Необхідний рівень ліквідності в банківському і реальному секторах підтримується й активною участю державних фінансів у формуванні структури грошової пропозиції, направлених у реальний сектор.

Зараз державний бюджет є профіцитним, і надлишок коштів потрібно інвестувати в економіку. У цьому могла б допомогти програма розвитку галузей за бюджетної підтримки, наприклад, через механізм компенсації відсоткових ставок.

Така програма забезпечить зростання в окремих ключових секторах. Обов'язкова умова - справедливий розподіл підтримки. Важливо не допустити концентрації пільг одному-двом представникам великого бізнесу. Натомість слід сприяти розвитку конкуренції у цих галузях, у тому числі з боку малого і середнього бізнесу.

4. Державні цінні папери. Кошти, залучені завдяки розміщенню облігацій внутрішньої державної позики в Україні, зазвичай не витрачаються на інвестування економіки, а йдуть на вирішення поточних соціальних потреб. Потрібно змінити ситуацію - направляти кошти і на інвестиційні потреби.

5. Кошти міжнародних фінансових організацій. За три роки Україна не використала понад 10 млрд дол МФО. Причина - в державі нема затверджених проектів, які б відповідали вимогам програм МФО.

Крім того, процедура відбору і реалізації проектів складна і тривала. З моменту ухвалення рішення про участь у програмі і до набрання чинності контрактом проходить кілька років. До того ж, часта зміна у міністерствах осіб, відповідальних за роботу з МФО, не сприяє послідовності роботи.

Отже, кредитні, бюджетні та інші ресурси в Україні є, але їх треба ефективно використовувати. Для цього не потрібно вмикати "друкарський верстат".

Крім того, цієї ліквідності достатньо для забезпечення зростання ВВП у 2018 році на 3% (якщо кошти не лежатимуть, а будуть спрямовані в обіг) за умови збереження нинішньої швидкості обігу коштів та значення мультиплікатора.

Для забезпечення стійкого економічного зростання та підвищення добробуту населення необхідно передусім вирішити суттєві внутрішні структурні питання та знизити залежність вітчизняної економіки від впливу зовнішніх чинників.

Нам необхідний перехід на модель інноваційного економічного розвитку та досягнення на початкових етапах не стільки кількісних цілей економічного зростання, скільки якісних зрушень в економіці. Це вимагає вжиття скоординованих заходів всіма органами влади на різних рівнях та концентрації інвестиційної активності в найперспективніших у довгостроковому періоді галузях.

А НБУ потрібно далі працювати над досягненням інфляційних таргетів, затверджених Радою НБУ. Зрозуміло, що в умовах високої волатильності та невизначеності їх досягати складніше і на це необхідно більше часу.

Однак це не означає, що від них потрібно відмовлятися. Необхідно просто коригувати тактичні кроки, враховуючи нові прогнози та оцінки ризиків.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2017/09/25/629443/
Відбери бізнес у аграрія. Це так легко http://www.epravda.com.ua/columns/2017/09/25/629439/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Mon, 25 Sep 2017 14:30:14 +0300 Уявіть собі. Одним "чудовим" ранком ви прокидаєтесь від дзвінка у двері, а там вам відповідають, що квартира в якій ви проживаєте усією сім'єю, належить вже зовсім іншим людям

І з цього часу ви розпочинаєте складний і довгий шлях доведення свого права на це майно. А в цей час ваше помешкання вже декілька разів перепродається невідомим особам і знайти істину стає все складніше.

За такою нехитрою схемою може бути захоплене будь-яке майно, починаючи від земельних ділянок, житла, і закінчуючи виробництвом з мільйонними капіталами. Вона набирає шалених обертів і кочує з однієї області нашої держави в інші.

Крім того, якщо раніше рейдерство мало аналітичне підґрунтя, то сьогодні це абсолютний бандитизм. Найсумнішим є те, що в боротьбі з цією "гідрою" люди залишаються абсолютно самотніми, оскільки бездіяльність правоохоронних органів просто шокує.

Саме така ситуація склалася з власниками ТОВ "Нест", які побудували свій бізнес фактично з нуля та вклали в його розвиток мільйони доларів.

Але почнемо з початку…

Про підприємство

Є в Миколаївській області смт. Братське. Невеликий районний центр з населенням трохи більше 5 тис. осіб та площею біля 3 км кв. Великих діючих виробництв селище давно не мало і знайти роботу тут було дуже складно. Проте на території селища з часів Радянського Союзу у занедбаному стані залишався непрацюючий комбікормовий завод.

Побачивши перспективу в цьому підприємстві та маючи стратегічний план щодо поновлення його роботи, Олег Ільяшенко разом зі своїм товаришем Анатолієм Доценко в 2011 році на відкритих торгах придбали майно старого занедбаного міжколгоспного підприємства часів радянської влади.

Ставши власниками підприємства, яке не працювало роками, а його майно було розкрадено попередніми горе-господарями, оскільки обладнання було демонтовано та здано на металобрухт, нове керівництво після оцінки його стану приймає рішення відновити роботу підприємства. Нові власники створили на його базі нові виробничі потужності з переробки соняшника та сої на рослинну олію та макуху.

З 2012 року почався довгий та кропіткий шлях реалізації нового проекту. Було поставлено нове сучасне обладнання, пройдені усі офіційні процедури дозвільної системи. І майже за півтора роки було створено нове підприємство із великою оціночною вартістю понад 8 млн дол.

У 2013 році відбулося введення в експлуатацію зовсім нового заводу, основні фонди якого було оновлено на понад 90%. Було створено понад 110 робочих місць, а це означає, що майже кожна 50-та людина в селищі була працевлаштована на заводі.

Крім того, було закуплено та змонтовано нове сучасне обладнання кращих вітчизняних та іноземних виробників.

Повністю було відновлено адміністративну будівлю підприємства. Її було облаштовано за усіма нормами чинного законодавства, які передбачені у харчовому виробництві. Окремі кімнати для працівників: чоловіків та жінок, вбиральні та душові.

Окремої уваги заслуговує створена на підприємстві лабораторії, яка у 2013 році була визнана найкращою в області серед існуючих в портах та на інших харчових заводах.

На місці пустирів, які давно поросли бур'янами, з'явилося нове сучасне виробництво з цілими цехами та підрозділами, яке годувало більшу половину населення селища Братське.

Цього року ринкова вартість основних засобів підприємства була оцінена в понад 100 млн грн, і попит на продукцію підприємства зростав і користувався популярністю. Власники пысля цього збільшили виробничі потужності на 30%.

І здавалося б, тепер працюй, сплачуй податки та виробляй продукцію, яка через свою високу якість користувалася шаленим попитом у споживачів. Однак, все сталося зовсім по іншому і світле майбутнє перетворилося на страшний жах…

Схема рейдерського бандитизму

З січня 2017 року підприємство бореться із рейдерським нападом, який на думку власників підприємства, покривається на найвищому рівні в нашій державі, в правоохоронних органах, органах юстиції, Генеральній прокуратурі та судах. Про це свідчить багато фактів.

В січні цього року державний реєстратор в місті Краматорськ Донецької області, вніс зміни до складу засновників та керівника ТОВ "НЕСТ" без оригіналів документів, які б засвідчували відчуження корпоративних прав підприємства.

Він зробив це на підставі копії документу, через жахливих стан якої, в ній навіть складно розгледіти назву підприємства, про яке йдеться.

Крім того, як пізніше було встановлено, сам документ про відчуження майна є абсолютним фейком, оскільки в ньому підроблено підпис нотаріуса, який начебто засвідчив його, а також печатку самого підприємства та підпис справжнього власника.

Після того, як злочинним шляхом підприємство вже було зареєстровано на іншу підставну особу, відбулося його силове захоплення. Злочинці шляхом силового та психологічного тиску захопили вузлові споруди об'єкту, а саме периметр, промислові і складські території, елеватор.

Єдине, чим злочинці не змогли одразу заволодіти, це адміністративний корпус, в якому під час штурну вдалося забарикадуватись заляканим працівникам підприємства. В такій страшній ситуації і в оточенні невідомих озброєних осіб невинні люди без їжі та будь-яких інших необхідних речей, перебували майже тиждень.

Спробувавши вивільнити людей законним шляхом, справжній власник підприємства звернувся до місцевих правоохоронців, однак від них жодної реакції щодо встановлення правопорядку не було.

Більше того, співробітники Братської поліції були присутні під час вчинення "рейдерських" дій і спокійно спостерігали за тим, що відбувається на підприємстві, аргументуючи це тим, що таким чином новий власник підприємства встановлює нову охорону на НЕСТі.

ТАБЛИЦА

Схема захоплення дуже проста і водночас складна за своєю суттю. Адже для її реалізації потрібно володіти неабияким впливом та адміністративним ресурсом, а саме - за підробленими документами здійснюються дії щодо переоформлення права власності на корпоративні права підприємства на підставних осіб, які одразу ж, перепродують їх "наступному" власнику або передають підприємство в оренду.

"Новий" власник наймає охоронну структуру і силовим методом, за бездіяльністю, а деколи і за підтримкою поліції, заходять на підприємства, блокують їх роботу та фізично "викидають" власників.

І доки власник у Комісії Міністерства юстиції, судах та правоохоронних органах доводить свої права, шахраї користуючись тим, що вони у державному реєстрі є "власниками" підприємств, фактично доводять підприємства до банкрутства/обкладають боргами, крадуть та перепродають майно.

Інформація наявна з прямих і непрямих джерелах про склад групи загарбників їх керівництва і взаємозв'язках говорить про те, що підприємство зіткнулося з чітко вибудуваної рейдерською схемою, побороти яку дуже складно, не через те що правда не на боці законних власників, а тому що неможливо побороти тих, хто встановлює закони в нашій державі.

Якщо конкретно по прізвищах, то за інформацією законних власників підприємства, до рейдерського захоплення причетні відомі в деяких колах люди і крім того, серед них є структури підконтрольні народним депутатам.

Цікавим є той факт, що загарбники, які силовим методом захопили підприємство і утримували людей фактично в заручниках, представлялися членами охоронної організації "Борисфен", яка підконтрольна народному депутату Юрію Березі.

Залишається дуже багато запитань до співробітників ГУ НП МВС України в Миколаївської області та Братського районного відділу.

Майже за півроку боротьби за своє майно законні власники вже чотири рази зверталися до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, в яких оскаржували дії реєстраторів щодо перереєстрації ТОВ "НЕСТ". Однак кожного разу отримували відмову.

Крім того, вони вже пройшли шість судів в Донецьку, Івано-Франківську, Києві, Миколаєві, Дніпропетровській області і на превеликий жаль, звісно це ніяких результатів не дало.

Лід зрушив з місця…

За ініціативи групи народних депутатів, які є бізнес-омбудсменами ГО "Бізнес Варта" недавно було відновлено роботу Міжвідомчої комісії з питань захисту прав інвесторів, протидії незаконному поглинанню та захопленню підприємств, яка було створена при Кабінеті Міністрів України ще в 2010 році.

Сьогодні її очолив перший віце-прем'єр-міністр - міністр економічного розвитку Степан Кубів.

Вже відбулося перше її засідання, на якому в присутності керівництва Генеральної прокуратури, Міністерства юстиції, Національної поліції, Міністерства внутрішніх справ та інших правоохоронних і державних структур, детально розглянуто ситуацію рейдерства на ТОВ "НЕСТ".

На засіданні самої Комісії було дано доручення правоохоронним органам забезпечити правопорядок на підприємстві та запобігти фактам розкрадання майна підприємства, як речового доказу, до завершення слідства. Крім того, прийнято рішення звернутися до Вищої Ради правосуддя щодо правомірності дій певних судів, які розглядали та приймали рішення у справі з ТОВ "НЕСТ".

Тож, будемо сподіватися, що лід зрушить з місця і майно буде повернуто їхньому законному власнику. Однак, оскільки минуло півроку, шахрайським чином захоплені корпоративні права ТОВ "НЕСТ" перетворились на повномасштабне захоплення виробничого підприємства із зупинкою діяльності та мільйонними збитками.

Ці події силових захоплень відбуваються по всій державі і супроводжуються побиттям поліцією, нацгвардією та тітушками робітників підприємств, мирного населення, вогнепальними пораненнями та погрозами і навіть таємничими вбивствами засновників підприємств.

Цьому треба нарешті покласти край.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2017/09/25/629439/
Три мільярди доларів "без особливих зусиль" http://www.epravda.com.ua/columns/2017/09/22/629386/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Fri, 22 Sep 2017 16:30:06 +0300 Размещение пятнадцатилетних еврооблигаций на 3 миллиарда долларов действительно можно считать удачным для Украины.

Впервые государство получило на открытом рынке такую огромную сумму (прежним рекордом было привлечение 2,6 миллиарда долларов в 2012 году). Впервые привлекло столь длинный долг (ранее самым длинным было десятилетнее размещение). Более того, первый раз Украина решилась на рыночное размещение долга с таким низким кредитным рейтингом ("В-" от Standard & Poor’s и Fitch).

Скептики говорят, что можно было бы привлечь и под более низкие проценты - ведь Украина будет платить по этим бумагам 7,375% годовых, или 221 млн долларов в год.

Здесь трудно не согласиться - ставку действительно можно было бы получить и поменьше. Например, привлекая долг не на рынке, а у какого-нибудь богатого соседа, как это сделал Янукович в 2013 году, получив те же 3 миллиарда под 5% годовых. Правда, всего на два года.

Но нужно понимать, что за нерыночную ставку все равно придется заплатить - и порой гораздо больше, чем получится сэкономить на процентах.

То, что ставка получилась вполне рыночной, уже доказал сам рынок - в первый день торгов пятнадцатилетними облигациями международные фонды их покупали по ставке 7,40%, т.е. выше, чем будет платить государство.

Могла ли все-таки процентная ставка быть ниже? Теоретически - да, ведь в 2006-2007 годах Украина привлекала десятилетние облигации под 6,58%-6,75% годовых. Но тогда суммы привлечений были поскромнее (до одного миллиарда), да и кредитные рейтинги Украины были на три пункта выше, чем сегодня ("ВВ-" от Standard & Poor’sи Fitch). А кредитный рейтинг от международных агентств, показывающий риск любого заемщика, напрямую влияет на ставку.

К примеру, недавний дебютный выпуск десятилетних еврооблигаций Таджикистана обошелся этой экзотической для подавляющего большинства инвесторов стране в 7,125% годовых, то есть дешевле, чем Украине.

И это при том, что в сопроводительных документах к облигациям описываются такие пикантные подробности, что через Таджикистан проходит один из мощнейших мировых наркотрафиков. Но даже при таких особенностях страны ее кредитный рейтинг от Moody’s оказался на целых два пункта выше, чем украинский.

Да, похоже нас кредитные агентства не жалуют и по этой причине нам приходится нести дополнительные затраты. Получив таджикскую ставку по нашим новым облигациям мы бы экономили в год на процентах порядка 200 миллионов гривен. Но стоит честно сказать, что мы не особо и заслужили высоких рейтингов.

Ведь если бы мы реально имплементировали все те реформы, о которых так много говорим (судебная реформа, пенсионная реформа, медицинская реформа, эффективная борьба с коррупцией, приватизация, валютная либерализация), то у кредитных агентств не было бы причин не повышать наши рейтинги.

А что мы видим сейчас? У наших западных партнеров с каждым днем все больше претензий. Например, к реформе рынка газа, которая считается одной из самых успешных за последние три года.

К сожалению, успешное размещение еврооблигаций только увеличивает риск того, что реформы у нас если не свернутся, то будут идти еще медленнее. Ведь так и остались непроголосованными ряд важнейших реформ (пенсионная, медицинская, судебная). Помимо этого, появилось напряжение в отношениях с МВФ.

Эйфория от получения на рынке трех миллиардов долларов "без особых усилий" может сыграть злую шутку с нашим правительством.

Ведь оказывается, что есть места, где сегодня можно получить намного больше денег, чем обещает МВФ (до 1,9 млрд. долларов в следующем транше), и при этом не брать на себя повышенных обязательств, которые выдвигает Фонд - т.е. вообще без реформ.

Хотя сотрудничество с МВФ и возможность привлекать долги на свободном рынке - вещи связанные. Если наша страна получит негативную характеристику от МВФ по результатам очередного пересмотра, за этим непременно последуют понижения ее кредитных рейтингов агентств, что тут же закроет возможность привлекать международные займы.

Поэтому я очень надеюсь, что головокружение от получения рекордного займа не заразит наших политиков, и мы увидим активную работу над всеми запланированными реформами.

Ведь реформы, в конце концов, не Фонду нужны. Они нужны нам, жителям этой страны.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2017/09/22/629386/
Як Україні скористатися трендом зростання інвестицій у світі? http://www.epravda.com.ua/columns/2017/09/22/629367/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Fri, 22 Sep 2017 11:33:32 +0300 Український ринок злиття та поглинання в цьому році характеризується деяким пожвавленням. Відбулося збільшення як кількості угод, так і об’єму угод у фінансовому плані.

Серед лідерів і надалі залишається агропереробний комплекс. Агрохолдинги продовжують експансію шляхом розширення земельних банків. Лідерами є "Кернел" і "МХП", яким в цьому році вдалося вигідно розмістити власні облігації на зовнішніх фінансових ринках і, в такий спосіб, суттєво збільшити свій інвестиційний потенціал. Це призвело до росту цін на агроактиви, і ціна пропозицій за 1 га виросла до діапазону від 600$ до 1200$.

Дана тенденція, скоріше за все, буде зберігатися і надалі. Що є характерним для АПК, так це те, що основними критеріями в оцінці активу є площа земельних угідь, їх місце розташування та якість (родючість). Інші оціночні показники є вже другорядні, оскільки основна мета покупця - збільшити земельний банк.

Якщо говорити про інвестиційну привабливість інших галузей, то основними оціночними показниками, які приваблюють потенційних покупців, і надалі залишається здатність бізнесу генерувати грошовий потік і, відповідно, прибуток.

Привабливість компанії для злиття чи поглинання створюють також такі фактори, як правильно вибрана галузь і бізнес-ідея. При цьому, бажано, щоб галузь була зростаючою, і обсяг продаж бізнесу у темпах росту випереджав ріст галузі.

Не менш важливим є правильний формат бізнесу і прибуткова бізнес-модель. Ефективний менеджмент із зрозумілою стратегією розвитку бізнесу теж "має вагу" для інвестора, бо темпи росту власного капіталу створюють запас міцності компанії. В умовах зростаючої конкуренції важливою умовою високої ціни компанії є наявність у неї захисної конкурентної переваги.

Щодо привабливості інших галузей. Ними й надалі, окрім АПК, залишаються переробна галузь, логістична інфраструктура, фармацевтика, ІТ, альтернативна енергетика та інші, де є можливість для інновацій.

Що впливає на ринок M&A в Україні і що необхідно для його розвитку?

Найголовніше - це удосконалення інвестиційного клімату, який в подальшому має забезпечити стабільність:

- макроекономічну

- курсову

- політичну

- законодавчу (правил гри)

- економічного росту

- капіталізації

Ризики нестабільності є важливим стримуючим фактором розвитку. Це результат недостатньо ефективного управління в країні та повільного темпу і якості реформ.

На жаль, сталий економічний розвиток України так і не став пріоритетом у наших можновладців і політиків. В одних пріоритет збагачення і збереження влади, в інших - повалити теперішніх та вибороти собі місце у владних кабінетах.

При цьому ніхто не звертає увагу на те, що і слова, і дії можуть впливати на стан привабливості економіки та її капіталізації. Адже про що ми би не говорили, ми говоримо про гроші. Чим і є ще цікава економіка, як наука, що вона розглядає і оцінює всі процеси через призму їх вартості. Країні, її економіці, дуже дорого обходяться події з громадянством Саакашвілі і перетином ним кордону.

В Україні немає активності на ринку прямих інвестицій. І це поганий знак для економіки та інвестиційного клімату, тоді як у світі темпи зростання інвестицій випереджають темпи зростання ВВП.

Як Україні скористатися цим світовим трендом і перетворити його у можливості для зростання та росту конкурентоспроможності?

Перш за все необхідно завершити реформи, про які більше говориться, ніж робиться. Для мене це аксіома. Але також треба створити власні точки росту економіки, власні інновації, переступивши через етапи технологічного розвитку, які проходили багато країн. Технології розвиваються дуже стрімко і використовувати варто найінноваційніші і найефективніші. І стосується це не тільки бізнесу, а і влади, і суспільства.

Революція нових технологій може змінити структуру економіки і навіть наш спосіб життя. Потяги на магнітних подушках, електромобілі, альтернативна енергетика, багаторівнева дорожня інфраструктура, в т.ч. пластикові дороги, зв’язок 5G і вище, використання робототехніки, 3D технології у виробництві, будівництві та побуті. Розвиток "юберизації" економіки та "шерингової" економіки. Саме це буде основою структурних змін в економіці.

Якщо проаналізувати якість і рівень підприємств, які сьогодні пропонуються для продажу на ринку, в т.ч. і в моєму портфелі, то багато з них є неконкурентоспроможними, і немають майбутнього без ґрунтовного реінжинірингу бізнес-моделі чи навіть повного редевелопменту, оскільки єдиною цінністю, як правило, в них є земельна ділянка з комунікаціями. Це є завдання передпродажної підготовки.

Я погоджуюсь з думкою про те, що основна наша проблема не корупція і відсутність реформ, а деградація, недосконалість та неефективність, неконкурентоспроможність. Для подолання цієї проблеми потрібно багато змін. І почати треба зі зміни власної філософії та менталітету. Удосконалення потребує як особистісний розвиток кожного з нас, так і ефективність суспільства, влади і бізнесу.

"Удосконалюватись не обов’язково. Виживання справа добровільна". Цей вислів, думаю, не потребує коментарів. Тільки створення економічного росту та привабливого інвестиційного клімату дасть можливість скористатися трендом зростання інвестицій у світі.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2017/09/22/629367/
Корисний кейс для бізнесу : як перемогти ДФС http://www.epravda.com.ua/columns/2017/09/21/629344/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Thu, 21 Sep 2017 16:00:42 +0300 Фактично податкова реформа, яку впроваджує уряд, існує лише на папері. В реальності - ретельно завчені та роками напрацьовані корупційні схеми та методи тиску на бізнес нікуди не поділися.

Одним із результатів, яких було досягнуто після закінчення Революції Гідності, стало прийняття правових норм, які забороняли інспекціям Державної фіскальної служби (ДФС) визначати стан платника податків.

Раніше ця можливість використовувалася для тиску на підприємців, шляхом припинення реєстрації податкових накладних через зміну стану платника податків.

Уряд видав деякі нормативно-правові акти, які регламентували роботу ДФС та інших податкових органів. Були затверджені чіткі критерії оцінки ризиків для припинення реєстрації податкових накладних. Здавалося, реформована податкова працює на благо підприємців і бізнесу.

Однак з 20 червня 2017 року набрали чинності накази Міністерства фінансів (№ 566 від 13.06.2017 р. та № 567 від 13.06.2017 р.), які змінюють порядок роботи комісії ДФС щодо рішення про реєстрацію податкової накладної та оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної.

І вже з 1 липня ДФС розпочала блокування реєстрації податкових накладних, що надіслані електронною поштою.

Корупційна схема знову "ожила".

Наведу приклад розкриття методики дій фіскальної служби при визначенні платників податків, яким буде блокуватися прийняття звітності та необхідні дії для зняття блокування. Візьмемо для цього уявне підприємство.

Методи маніпуляції

Наприклад, існує підприємство "Галера", яке уклало з ДФС договір про визнання електронних документів, що регулює подання податкових документів в електронному вигляді.

Деякий час усе йде добре - наш платник податків подає електронну звітність, ДФС її приймає. Але одного дня ДФС несподівано робить свій найулюбленіший хід - розриває договір в односторонньому порядку, і автоматично усі звіти, які "щасливий" платник податків надіслав до ДФС, визнаються "неприйнятими".

Для вирішення цієї проблеми, як правило, усне звернення до працівників ДФС і навіть телефонний дзвінок до сервісу "Пульс" результату не дають.

Тому потрібно йти офіційним шляхом - звертатися до податкової у письмовому вигляді, користуючись своїми правами на звернення та на інформацію.

Коротка інструкція - як потрібно діяти у таких випадках

Крок перший

Підприємство "Галера" подає до ДФС письмовий запит, у якому, посилаючись на норми Податкового кодексу, Конституції України, Закону України "Про інформацію", Закону України "Про доступ до публічної інформації", просить надати відповіді на такі питання:

  1. На якій підставі було припинено прийняття податкової звітності та/або реєстрація податкових накладних, починаючи з вказаного періоду.
  1. Якщо підставою заборони у прийнятті звітності є розірвання договору, то вказати, яким пунктом договору це передбачено.
  1. Надати примірник договору, на підставі якого податкова звітність приймалась електронною поштою та виконувалась реєстрація податкових накладних.

У запиті також слід обов'язково наголосити на тому, що оскільки мотивованої усної відповіді від податківців отримано не було, то у разі відсутності письмової відповіді такий вчинок буде розцінюватись, як вчинення неправомірних дій та прийняття неправомірних рішень посадовими особами, що стане підставою для звернення до суду, щоб їх оскаржити.

Через деякий час наш платник отримує "лист-щастя" з податкової, в якому зазначається, що договір розірвано в односторонньому порядку - "у зв`язку з відсутністю платника за місцезнаходженням".

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.

Крок другий

Підприємство "Галера" бере витяг з офіційного веб-сайту ДП "Інформаційно-ресурсний центр" (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html), в якому чітко зазначена дата підтвердження відомостей про юридичну особу.

Отже, інформація, що підприємство відсутнє за місцезнаходженням, не відповідає дійсності та спростовується відомостями, отриманими з ЄДР. А це означає, що ДФС неправомірно і необґрунтовано здійснює блокування прийняття звітності засобами електронного зв’язку.

Крок третій

Платник податків, підприємство "Галера", подає скаргу на неправомірні дії службових осіб податкової інспекції (або до вищого органу, або до суду), зазначаючи, що ДФС грубо порушує права платника податків.

Оскільки неправомірні дії щодо блокування прийняття звітності та реєстрації податкових накладних засобами електронного зв’язку позбавляють платника податків можливості виконання ним свого прямого обов’язку, встановленого Податковим кодексом.

Подана підприємством скарга обов’язково повинна бути розглянута по суті порушених в ній питань, винних осіб, як належить, притягнуто до відповідальності за неправомірні дії, та здійснено негайне розблокування прийняття звітності.

Така ситуація повинна виникати не тільки в ідеальних умовах, а й на практиці в реальному житті. Таким чином існування чесного і справедливого "закону для всіх без винятку" буде підтверджене, а ефективність впровадження реформ в системі правосуддя не ставитиметься під сумнів.

Слід також зазначити, що відповідно до Податкового кодексу, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в декілька способів.

Перший - особисто платником податків або уповноваженою на це особою.

Другий - надсилається поштою, з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

Третій - засобами електронного зв'язку в електронній формі, з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Отже, єдиною законно обґрунтованою підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Що таке електронний цифровий підпис і як він працює

Система цифрового підпису припускає, що кожен користувач мережі має свій таємний ключ (особистий ключ), який використовується для формування підпису, а також відповідний цьому таємному ключу - відкритий ключ, відомий решті користувачів мережі та призначений для перевірки підпису.

Один з користувачів обирається "нотаріусом" й завіряє за допомогою свого таємного ключа будь-які довірені йому документи. Решта користувачів можуть лише встановити достовірність отриманого документу за допомогою відкритого ключа.

Сертифікат же являє собою електронний документ, який пов'язує дані для перевірки електронних підписів з певною особою, ідентифікує власника цифрового підпису, й завіряється електронним цифровим підписом центру сертифікації ключів.

Отже, у разі припинення договору про визнання електронних документів на підставах, визначених законом, платник податків має право до моменту укладення нового договору подавати податкову звітність особисто або поштою, з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

Підсумовуючи, зазначимо, що Податковий кодекс не дає право контролюючим органам в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2017/09/21/629344/
Експорт продуктів у США: пароль "Private Label" http://www.epravda.com.ua/columns/2017/09/21/629316/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Thu, 21 Sep 2017 08:30:00 +0300 Украинские производители продуктов питания, потеряв крупный российский рынок, все активнее обращают внимание на международные рынки. Среди них - как низкомаржинальные и требовательные к качеству и сертификации страны ЕС, так и высокорисковые рынки африканских и арабских государств.

Весьма интересны заокеанские рынки - США и Канады. Но как выделиться среди конкурентов и пробиться на полки зарубежных супермаркетов без миллионных рекламных кампаний? Оказывается, выход есть.

По оценкам специалистов Центра поддержки экспорта при УСПП, основная проблема, стоящая перед украинскими производителями продуктов питания за рубежом - отсутствие активной маркетинговой политики. Проще говоря, иностранные потребители не только не знают украинские торговые марки, но зачастую для них маркировка "made in Ukraine", учитывая имидж нашей страны, ассоциируется с определенным негативом.

Положение можно исправить проведением активной рекламной и PR-кампаний на крупнейших рынках, но для этого многим нашим предпринимателям не хватает ни средств, ни профессионализма. В сложившейся ситуации оптимальным выходом для многих экспортеров может быть поставка товаров на полки зарубежных супермаркетов на условиях Private Label .

В ходе своей деятельности во главе Центра поддержки экспорта я едва ли не ежедневно общаюсь с иностранными ритейлерами. Анализируя их опыт, прихожу к выводу: сегодня крупнейшие сетевики делают основную ставку на Private Label - товары, продающиеся под их собственными торговыми марками или брендами. Вспомните такие популярные ТМ как "Премия" у "Сильпо" или "Своя линия" у АТБ. Аналогичные "персональные" бренды есть и у зарубежных торговых сетей.

В случае с Private Label выигрывают все - и супермаркеты, и потребители, и поставщики. Для ритейлеров - это возможность продажи качественной и более дешевой в сравнении с раскрученными ТМ продукции потребителям, даря им выгоды и экономию бюджетов, а, значит, эмоционально привязывая именно к своей сети.

Для клиентов продукты под Private Label - это сигнал к качеству, возможность приобрести продукцию известных производителей по оптимальной цене.

Для поставщиков - инструмент заполнения мощностей, благодаря стабильным и регулярным поставкам иностранным ритейлерам без существенных затрат на продвижение собственной ТМ или продукта на рынках, где его попросту не знают. А ведь не секрет, что производитель, который хочет работать с ритейлером, должен профинансировать немало статей затрат, среди которых - маркетинговое продвижение товара в торговой точке (плата за рекламу продукции в каталогах, реклама на ТВ, установка дополнительных палетт в залах, промоакции и пр.), оплата ввода новых позиций, лучшего места на полке (на уровне глаз) и пр.

Понятно, что все эти затраты закладываются в конечную цену и оплачиваются потребителем. Но в случае с Private Label покупателю может быть предложена лучшая цена, ведь дополнительных расходов можно избежать. В результате цены на продукты с Private Label в среднем на 15-20% ниже в сравнении с брендированными аналогами.

По оценкам экспертов, ритейлеры в ближайшие годы будут увеличивать долю Private Label. Здесь сыграют свою роль и желание международных торговых сетей избежать диктата поставщиков, часто ставящих торговцам жесткие условия предоплаты, и ответ на чаяния покупателей.

По оценкам маркетологов, существует ряд покупателей, которые охотно приобретают продукцию в сетях под их Private Label. Далеко не всегда, это пожилые или социально защищенные люди, ограниченные в средствах, ориентированные на самый дешевый продукт. Среди них - покупатели, имеющие достаток средний и даже выше. Если они доверяют своему супермаркету, лояльны к его бренду, то это доверие автоматически переносится и на продаваемую там продукцию.

Как правило, масштабные закупки в сетевых магазинах делаются один раз в неделю. В список покупок традиционно входят до 70 -80 % товаров и продуктов, употребляемых ежедневно (сахар, сок, вода и т.д.). Если торговая сеть заботится о своей репутации, то жестко контролирует качество продукции, производимой под Private Label,.

В этом случае покупатель, попробовав, к примеру, томатный кетчуп под Private Label, который на 20-25% дешевле своего аналога в "брендированной" упаковке, и не найдя разницы во вкусе и качестве, будет приобретать частную марку. Возможно, не всегда, поскольку хочется разнообразия, но часто.

Особенно актуальным представляется экспорт на рынок США с его годовым объемом продаж товаров с Private Label в 795 млрд. долл. По данным исследований наших партнеров из Food Marketing Institute (США), 98% американских ритейлеров сегодня уверены, что использование Private Label - это эффективный способ выделить свои бренды среди других. Это прежде всего касается такой перспективной группы потребителей как миллениалы (родившиеся в 2000-х годах).

Согласно исследованиям американских маркетологов, миллениалы - наиболее быстрорастущая группа потребителей Private Label, а, значит Private Label - действительно ключевой двигатель продаж.

А среди наиболее востребованных ими групп товаров - фреш-категории и свежие готовые продукты, которые пользуются все большим спросом у ритейлеров.

Эффективный экспорт на условиях Private Label не возможен без установления контактов с дистрибьюторами и торговыми сетями. Как это сделать?

Принимайте участие в выставках, презентациях, конференциях и пр. Скажем, прямо сейчас вы можете присоединиться к бизнес-миссии украинских производителей питания в Вашингтон, которая состоится 11-13 октября нынешнего года. В ходе этого мероприятия запланированы встречи с байерами торгово-розничных сетей, дистрибьюторами и руководством профильных ассоциаций, в частности Food Marketing Institute. Уже в этом году, по словам посла Украины в Вашингтоне Валерия Чалого, украинский экспорт в США вырос в 2,5 раза.

И господин посол приглашает украинских производителей посетить Саммит украинских брендов в Посольстве Украины в Вашингтоне, который пройдет в рамках бизнес-мисии. В США - Albertson’s Companies (в т.ч. сеть Safeway) Hy-Vee, Federated Group (Private Brand Owner/Broker), TopCo Associates Свое участие уже подтвердили ведущие торгове сети и дистрибуторы

Несмотря на то, что времени осталось мало, Центр поддержки экспорта при УСПП поможет поехать в Вашингтон.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2017/09/21/629316/
Британські підказки для НКРЕКП http://www.epravda.com.ua/columns/2017/09/20/629282/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Wed, 20 Sep 2017 10:30:21 +0300 Багато непорозумінь щодо динамічного зростання цін на електро- та теплову енергію для кінцевих споживачів в Україні залишаються на тому ж етапі.

Відкрите питання українського суспільства та експертів у галузі енергетики - чому українці повинні платити за індекс, який де-факто не застосовується у кінцевій ціні виробленої електроенергії та тепла?

У Великобританії споживач може нічого не платити за комунальні послуги, поки не отримає повне пояснення та обґрунтування. В Україні так звані "ринкові ціни" - це просто тягар для українців, а у Великобританії - це виправдана перспектива якості послуг та інфраструктури для всіх.

Дії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕ) все більше привертають увагу громадськості.

Проте, незважаючи на спроби керівництва відстояти свою політику, деякі питання залишаються незрозумілими, наприклад: індекс API2, який враховується у ціні на вугілля (так званий "Роттердам плюс"); RAB-регулювання ("стимулююче тарифоутворення") в електроенергетиці.

Нещодавно, перебуваючи у Великобританії, спілкувавсяіз представниками їхнього "регулятора" - Офісу з питань газових та електроенергетичних ринків (The Office of Gas and Electricity Markets, OFGEM).

Ми зупинилися на таких 5 важливих аспектах:

Основні правила, які роблять конкуренцію на ринку газу та електроенергії у Великобританії є прозорими та динамічними.

У Великобританії діє орган з питань конкуренції та ринків (Competition and Markets Authority, CMA). CMA є неміністерським державним департаментом у Великобританії, відповідальним за посилення ділової конкуренції та запобігання і зменшення антиконкурентної діяльності.

CMA є найвищим органом з питань конкуренції у Великій Британії, тому OFGEM звернувся у CMA із запитом дослідити енергетичний ринок, оскільки OFGEM був занепокоєним тим, що, незважаючи на запровадження ряду великих програмних реформ, ринок все ще не працював для кінцевих споживачів. Що у підсумку?

По-перше, CMA виявила, що клієнти (побутові споживачі та підприємства) платять 1,4 мільярда фунтів більше на рік, ніж вони би платили, якби ринок був цілком конкурентним.

По-друге, CMA також впроваджує низку заходів для пожвавлення конкуренції та зменшення витрат, що покриваються клієнтами, на ринку електроенергії.

До них відносяться пожвавлення реформування застарілих підходів в частині застосовуваних заходів та системи покриття витрат, які спотворюють конкуренцію між постачальниками, зменшення витрат на передачу електроенергії, використовуючи конкуренцію для забезпечення фінансової підтримки низьковуглецевої генерації з найменшими витратами для споживачів.

Веб-сайти порівняння цін (Price comparison websites, PCW) також матимуть змогу відігравати більш активну роль у наданні клієнтам кращих пропозицій для них та доступу до даних лічильників, які дозволять клієнтам миттєво здійснювати пошук угод.

Як було зазначено, "CMA завершив розслідування енергетичного ринку, виклавши широкий спектр реформ для модернізації ринку на користь покупців".

Після аналізу та дослідження енергетичного ринку Великобританії, зробленого протягом 2014-2016 років, було опубліковано вичерпний звіт.

Тарифна сітка: ефективність та підходи (політика OFGEM щодо цін та тарифів на ринках газу та електроенергії, чи є якісь конкретні умови, за якими здійснюється політика цін та тарифів для постійних клієнтів та бізнесу)?

OFGEM не використовує контроль цін і не встановлює роздрібні тарифи на газ та електроенергію у Великобританії. Процес приватизації (коли енергопостачання/генерацію було вилучено з державної власності та передано в руки компаніям) було розпочато в 1986-1989 - для газу та електроенергії.

Кінцева мета полягала в тому, щоб клієнти могли вибирати постачальника енергії, а постачальники - конкурувати за покупців, знизивши ціну своїх конкурентів.

До кінця 1990-х років конкуренція у сфері роздрібної торгівлі була розпочата і досягла свого апогею, а приблизно у 2002 році цінове регулювання роздрібного постачання енергії було повністю скасовано.

Хронологія ключових етапів та рішень на Британському ринку електроенергії та газу. Джерело: OFGEM.
Хронологія ключових етапів та рішень на Британському ринку електроенергії та газу. Джерело: OFGEM.
Натисніть для збільшення

Частина ринку, де OFGEM використовує ціновий контроль, є у транспортуванні енергії (через труби та лінії електропередачі). Це тому, що компанії, які володіють цими мережами, як правило, мають більше монополії.

Наприклад, малоймовірно, що хтось збудує нову національну магістральну електромережу у Великобританії, щоб конкурувати з існуючою монополією. Таке регулювання цін встановлюється на 8-річний період, коли OFGEM може визначити потенційний максимальний дохід, який можуть отримати компанії, аналізуючи їхні плани видатків.

OFGEM погоджує з компаніями результати, які вони повинні досягнути по відношенні до кінцевих споживачів, встановлюючи стимули, які можуть їм принести штраф або винагороду. Також OFGEM встановлює вартість капіталу компанії.

RAB на ринках газу та електроенергії. Як RAB стимулює розвиток ринку газу/електроенергії. Недоліки в RAB?

В Україні НКРЕ хоче запровадити RAB-тарифоутворення на ринку електроенергетики.

Але уряд не підтримуватиме запровадження методу RAB регулювання тарифів, оскільки це може вплинути на рахунки для споживачів, в першу чергу побутових.

Що стосується RAB-регулювання у Великобританії - на відміну від українського регулятора, OFGEM не встановлює роздрібні тарифи. RAB є одним з компонентів контролю цін, які OFGEM встановив для мережевих компаній.

Значення RAB полягає, в основному, у вартості активів, які мають мережеві компанії.

RAB зазвичай відноситься до міри чистої вартості регульованих активів компанії, що використовуються у регулюванні цін.

Тариф складається з двох основних блоків, які формують вимоги до доходу компанії: дохід від капіталу (тобто прибуток на RAB) та амортизаційні відрахування. Це ключовий фактор, що визначає ціни, які можуть бути встановлені на регульовані послуги у майбутньому.

Чи може система безпеки постачання газу та електроенергії у Великобританії бути взірцевою для України?

Великобританія має одну з найнадійніших електроенергетичних систем у світі, і високі стандарти безпеки постачання зберігаються, навіть, якщо маржа (заробіток) на постачанні електроенергії знизилась, оскільки старіші (переважно вугільні електростанції) закриті.

OFGEM вжив заходів для забезпечення того, щоб National Grid (оператор високовольтних електромереж) міг управляти ризиками, надаючи їм можливість користуватися новими балансовими службами (де вони закуповують додаткову резервну потужність від електростанцій, а також можуть вимагати на зворотній звя’зок з боку промисловості).

Ці заходи були застосовані до останньої зими (2016-2017). На період зими 2017-2018 ринок державних потужностей перетворюється на довгостроковий стимул для електростанцій для забезпечення безпеки постачання. Більше про безпеку постачання електроенергії тут.

Загалом, безпека газопостачання є менш проблемною, ніж електропостачання у Великобританії. У Великобританії є багато постачальників газу, тому OFGEM не залежить від жодного з джерела газопостачання.

Чи існують можливі шляхи допомоги та допомоги OFGEM у реформуванні та модернізації української НКРЕ?

OFGEM може консультувати НКРЕ лише за офіційним запитом від останньої.

На мій погляд, виходячи з того, що британська система є однією з найнадійніших електроенергетичних систем у світі, такий запит зі сторони НКРЕ був би доречним.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2017/09/20/629282/
Україна залучила 3 мільярди доларів: зрада чи перемога? http://www.epravda.com.ua/columns/2017/09/19/629259/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Tue, 19 Sep 2017 17:00:38 +0300 Одні називають це беззаперечною перемогою і якісним показником "рішучих реформ", інші бачать в цьому тотальну зраду. Але правда десь посередині. Одні намагаються абсолютно буденні речі показати як беззаперечні успіхи свого перебування при владі, інші зайняті конспірологічними теоріями.

Ще на початку року мало хто міг спрогнозувати, що Україна зможе самостійно вийти на зовнішні ринки і залучити значний ресурс. Міністр фінансів обережно називав цифру в 500 млн доларів, та й на неї багато хто дивився зі скепсисом.

Ситуація на світових ринках нічого хорошого не передбачала для країн, що розвиваються. Аналітики прогнозували підвищення ставки ФРС, що повинно було призвести до підвищення доходності за базовими активами - казначейськими облігаціям США. А це уже неминуче б призвело до відтоку капіталу з країн, що розвиваються, та відповідно позначилось би на вартості їх позик.

Проте склалося все інакше. Суттєве зростання ринків з початку року, послаблення долара та зниження очікувань щодо підвищення базової ставки призвели до нестримного попиту на активи ринків, що розвиваються. Свій шанс отримало багато країн.

Наприклад у травні Сенегал вперше з 2014 року зміг випустити 16-річні бонди під 6,25%. На початку червня Кот-д'Івуар, де недавно мало не стався воєнний переворот, отримав заявки майже на 10 мільярдів доларів, коли випускав 16-річні бонди під 6,25 річних. Восьмирічні облігації країна змогла випустити під 5,155%.

В червні також здивувала багатьох Аргентина, яка з моменту оголошення незалежності оголошувала дефолт 8 разів. Країна випустила 100-річні облігації під 7,9% річних. Причому попит на облігації перевищив пропозицію в 3,5 раза.

Таджикістан, в якому день починається з молитви лідеру нації - Емомалі Рахмону - запозичив 500 мільйонів доларів, випустивши облігації на 10 років під 7,125% річних. Попит був настільки високим, що Такджикістан зміг знизити вартість запозичень на 0,9%. Книга заявок як і у випадку України перевищила пропозицію в 6 разів.

В Україні таке саме перевищення попиту над пропозицією призвело до того, що багато хто розгледів у цьому ознаку успіху реформ.

"Це яскраве свідчення того, що весь світ сьогодні грошима голосує за віру в Україну і за ефективність наших реформ", - так прокоментував 6-кратне перевищення попиту над пропозицією Петро Порошенко на зустрічі з лідерами української громади в Нью-Йорку.

Реакція президента та інших деяких окремих представників влади на випуск євробондів починає нагадувати баржу с кавунами Гройсмана. "Запам'ятайте їх, вони привезли в Україну 3 млрд", "Перемога!" - такими коментарями сьогодні переповнені соціальні мережі.

Що з іншого боку? Критика Мінфіну починається від ціни запозичення і закінчується банальним "розпиляють". Серед невдоволених розміщенням України можна навіть помітити людей рівня радника президента та заступника міністра фінансів часів Наталії Яресько.

Хоча на мою думку, нічого екстраординарного не відбулось. Україна скористалась своїм шансом та запозичила кошти на таких умовах, на яких їй дозволив ринок. І умови ці прийнятні, особливо на фоні того, що в найближчі декілька років припадає близько 20 млрд виплат за зовнішніми запозиченнями, потенційне погіршення платіжного балансу через ймовірне скорочення транзиту газу через Україну, виборів президента і парламенту та іншого.

Якщо такі умови зберігатимуться і надалі, Україні буде набагато легше пройти цю дистанцію без суттєвих макроекономічних потрясінь. Але в тому і проблема, що Україні більше доводиться розраховувати на зовнішні чинники, а не на внутрішні.

Україна, попри "рішучі реформи", залишається країною зі сміттєвим кредитним рейтингом, підвищенням якого на одну cходинку не втомлюється хизуватись президент, не дивлячись на те, що цей рейтинг є "вкрай спекулятивним". Хоча у програмі "Україна 2020", яку здається ніхто не відміняв, рейтинг за зобов'язаннями в іноземній валюті за шкалою рейтингового агентства S&P мав би бути не нижче інвестиційної категорії "ВВВ".

Цей рейтинг навіть на сходинку нижчий дозволяв би пенсійним фондам в більшості країн ЄС та США купувати облігації для своїх портфелів.

Саме це б могло бути запорукою успіху країни на зовнішніх ринках і дозволяло б знівелювати складу ситуацію із зовнішніми виплатами держави.

Проте 2020 рік вже не такий далекий, як здавалось у 2015 році, коли приймалась програма, а от до задекларованого інвестиційного рейтингу ще майже 10 сходинок. І вже зараз зрозуміло, що Україна цього рівня не досягне навіть близько.

Якби Україна змогла пройти хоч половину цього задекларованого шляху це вже б дійсно можна було б назвати "успіхом". Проте схоже, що в нашому випадку представники влади та їх апологети задовольняються ситуативними успіхами, які за найменшої нагоди можна перетворити на піар-фарс.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2017/09/19/629259/
Курс гривні в бюджеті: чому це не орієнтир для пересічних українців http://www.epravda.com.ua/columns/2017/09/19/629248/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Tue, 19 Sep 2017 13:20:43 +0300 Кожного разу, щойно Міністерство фінансів презентує проект державного бюджету на наступний рік, ЗМІ вихоплюють з документу показник курсу і розкручують його, як передбачення уряду з вартості долара в Україні у наступному році.

Такі новини створюють психологічний тиск на валютний ринок через населення та бізнес.

Зважаючи на те, що сьогодні все ще є сильною звичка українців орієнтуватись на обмінний курс, і, відповідно, подібні новини мають великий резонанс, ми вирішили заглибитись в це питання і пояснити, що це за показник, який ми бачимо у бюджеті, наскільки він пов'язаний з тими показниками, які обраховує Національний банк та головне - чи потрібно пересічному громадянину орієнтуватись на курс із бюджету при прийнятті тих чи інших економічних рішень.

В Держбюджеті є майже все, крім курсу

Державний бюджет - це не просто головний фінансовий документ держави. За юридичною формою - це Закон України, а отже, показників, які передбачені цим законом необхідно дотримуватись.

Але показник курсу ви не знайдете в тексті закону. Його там і не може бути, оскільки призначення держбюджету - перерозподіл державних коштів. Не більше, ні менше.

Обмінний курс державного бюджету - це лише технічний показник, призначений для перерахунку показників доходів та видатків, виражених в іноземній валюті, у гривню. Адже основний фінансовий план країни має затверджуватися саме в національній валюті.

У разі, якщо гривня покаже у наступному році послаблення значніше, ніж закладено у бюджет, може виникнути необхідність посеред року просити Верховну Раду внести відповідні зміни до дербюджету.

Тому логічно, що для уникнення такої ситуації Міністерство фінансів іде шляхом неоптимістичних сценаріїв. Це означає, що уряд підходить до цього показника, як до технічного інструменту.

Більше того, якби закладений показник був оптимістичним, це могло б означати, що до його визначення закралася політика, і тепер обмінний курс використовується не як інструмент для вірного підрахунку валютних доходів і видатків, а як політичний "маяк", покликаний справити враження, що "в Багдаді все спокійно".

НБУ та "держбюджетний" курс гривні

Той показник курсу, який уряд закладає в держбюджет, розраховується Міністерством економічного розвитку і торгівлі, а не Національним банком, хоча звісно, НБУ подає уряду свої прогнози щодо монетарних показників.

Враховуючи це, а також той факт, що цей прогноз є технічним показником, він не є і не може бути цільовим для НБУ.

В НБУ відсутні будь-які цілі щодо підтримки обмінного курсу на певному рівні чи в певному діапазоні. В Україні діє режим плаваючого курсоутворення, тобто курс формується під дією ринкових сил. Це дозволяє економіці України швидко знаходити рівновагу під час зміни внутрішніх та зовнішніх умов, і мінімізує можливість різких курсових сюрпризів, які спостерігалися у 2008 та 2014 роках.

Але це не означає, що НБУ повністю самоусунувся від процесів на валютному ринку. Завдання НБУ - пом'якшити значні коливання обмінного курсу, аби ринок міг спокійно знайти баланс. Робиться це насамперед для виконання ключових функцій НБУ із досягнення цінової та фінансової стабільності.

При цьому єдиний кількісний показник, який є цільовим для НБУ - це інфляція.

НБУ спеціально утримується від будь-яких заяв щодо прогнозу обмінного курсу, оскільки це може створити хибне враження, ніби Національний банк має курсові цілі. А це може вплинути на рішення учасників ринку та, як наслідок, викривити ринкове курсоутворення.

Кому вірити?

Виникає питання: яким прогнозом курсу користуватися звичайному громадянину при прийнятті своїх фінансових рішень? Адже НБУ прогнозів курсу не публікує, а цифра Міністерства фінансів не є цільовим показником.

Відповідь: не треба повністю покладатися на жодні з озвучуваних "прогнозів", особливо ті, які роблять "псевдо експерти". Ігри на курсі - це справа професійних учасників валютного ринку, які мають специфічні знання і доступ до аналітики.

Якісні прогнози валютних курсів готують спеціалізовані аналітичні центри при великих фінансових установах. Доступ до їх досліджень коштує дорого. Але навіть такі аналітичні центри часто помиляються і не дають гарантій щодо своїх прогнозів.

Що тоді казати про "універсальних" економічних експертів, які звикли давати прогноз курсу гривні, грунтуючись не стільки на аналітичному, скільки на художньому баченні ринку.

Треба пам’ятати, що прогнози схильні не ставати реальністю. Тому головне зберігати баланс, користуватися здоровим глуздом і не брати на себе зайві валютні ризики.

Українців, зазвичай, цікавить одне питання - у якій валюті краще зберігати заощадження.

З цього приводу порада загального характеру доволі проста і спирається головним чином на мету, з якої ви вирішите заощадити кошти. Якщо метою заощадження є повернення валютних боргів або здійснення покупок в іноземній валюті, то найменш ризикована стратегія здійснювати заощадження в цій же валюті.

Якщо ж ви маєте намір відкласти гроші на покупки в Україні, що визначаються в національній валюті, то логічним вибором для цього є гривня. Особливо враховуючи, що процентний дохід від вкладень у гривневі активи суттєво перевищує, аналогічний показник у доларах чи євро.

Для того, щоб пересвідчитися у цьому, варто порівняти процентний дохід від гривні, якщо б вона була вкладена у банк рік тому, з аналогічним доходом від валюти на депозиті або від доларів, відкладених під подушку.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2017/09/19/629248/