https://www.epravda.com.ua/images/logo01.gif Економічна правда https://www.epravda.com.ua Економічна правда https://www.epravda.com.ua Ціна сильних інституцій http://www.epravda.com.ua/columns/2018/12/19/643663/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Wed, 19 Dec 2018 07:56:24 +0200 Добре організована група завжди візьме верх над більшою кількістю людей та гіршою організацією.

Це правило, напевно, не має винятків. Актуальне воно як для військової справи, так і для управління багатоквартирним будинком.

Саме така перевага - ліпша організованість - зветься інституційною спроможністю або сильними інституціями.

Українські інституції слабкі, це нам знайомо на побутовому рівні, і міжнародні рейтинги це підтверджують.

Зокрема, у рейтингу глобальної конкурентоспроможності Світового економічного форуму за 2018 рік українські інституції - на 110-му місці серед 140 країн світу. Як кажуть, майже перші з кінця, між Пакистаном і Боснією та Герцеговиною.

Здатність відвойовувати кращі умови не тільки для себе, але і для своєї громади та суспільства, - це і є інституційна спроможність. Проте загальні інтереси - це те, що в нашому суспільстві не користується популярністю чи навіть гірше.

Відстоювання суспільного часто зустрічає нерозуміння. Людина, яка відстоює суспільний інтерес, підозріла. До неї часто ставлення гірше, ніж до злодія, бо з мотивами злодія все зрозуміло, а з мотивами борця за спільне - щось нечисто, і ніяка громадська вигода не розвіє підозри пильного українця.

Слабкі інституції дорого коштують. Тільки на перший погляд здається, що вигідніше вхопити своє і "не впрягатися за інших": проголосувати за гречку, взяти хабар і "заплющити очі", припаркувати авто на смузі громадського транспорту.

[BANNER1]Усі ці дрібні внески "тільки за себе" перетворюються на потужну брудну річку під назвою "всі так роблять". Тоді ніякий рятівник нації не змусить нас жити краще.

Сильні ж інституції відкривають нові горизонти і створюють нові можливості.

Яскравим прикладом сили інституції є історія американської валюти. В середині минулого століття американський капітал зрозумів, що набагато вигідніше не витрачатися на різні обмінні операції, а вести усі розрахунки у своїй валюті.

Напевно, були спокуси укладати угоди у фунтах чи німецьких марках, проте США просували ідею євродолара. Спроможність фінансових інституцій США сприяла цьому. Оскільки більшість країн живуть в борг, за кілька десятиліть світ із здивуванням помітив, що для обслуговування цих боргів їм потрібен долар.

Про нинішній статус американської валюти, напевно, не потрібно розповідати.

В Україні яскраві прояви інституційної спроможності можна перерахувати на пальцях. Рішення захищати інтереси України в Стокгольмі проти "Газпрому", напевно, можна охрестити переломним для нашого інституційного становлення.

Класична дилема для українського контексту. Керівництво державної компанії може вирішити питання з вигодою для себе. Відзвітувати людям про черговий етап страждань, до яких українці звикли, а у власну декларацію внести невеликі офіційні доходи. Як кажуть, "усі так роблять".

Однак було ухвалене нетипове рішення. Воно дуже здивувало представників "Газпрому", які звикли, що з українцями "можно порєшать". Ще з більшим здивуванням і "Газпром", і українське суспільство сприйняли нову реальність, у якій "Газпром" можна перемагати з вигодою для країни.

[BANNER2]Для розуміння: 2,6 млрд дол, які тепер "Газпром" винен "Нафтогазу України", - це дефіцит рахунку поточних операцій за весь 2017 рік (докладніше про вартість Стокгольма для українців можна дізнатися за допомогою онлайн-калькулятора).

Якби таку суму повинна була заплатили Україна, це знизило б курс гривні на 5-10% до 30 грн за дол. Це рішення зекономило до 10% доходів кожного українця.

Усвідомлення історичної ваги перемоги у Стокгольмі стане краще видно лише за багато років, коли вляжеться пил баталій навколо тарифів на газ, а передвиборні маніпуляції стануть менш актуальні.

Дослідники знову переконаються, що хвороба хронічної девальвації була вилікувана після перегляду газових відносин з нашим східним сусідом, а практика відстоювання інтересів країни стане нормою поведінки, а не винятком із правила.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/12/19/643663/
Як вберегтися від розголошення інформації колишніми співробітниками http://www.epravda.com.ua/columns/2018/12/18/643512/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Tue, 18 Dec 2018 14:26:08 +0200 Чверть століття тому до німецького автовиробника Volkswagen (VW) була прикута увага всього світу.

У 1993 році голова компанії Фердінанд Пієх запропонував більш вигідні трудові умови в його компанії топ-менеджеру General Motors (GM) Хосе І. Лопесу.

Свого часу управлінські рішення останнього зекономили мільярди доларів на оптимізації виробничих процесів американського автовиробника.

Він також володів інформацію про плани розвитку GM на ринку Німеччини.

Лопес "захопив" з собою кількох колег та частину документів з конфіденційною інформацією. Через це почався судовий процес, що затягнувся на кілька років.

За деякими даними, Volkswagen виплатила General Motors близько 100 млн дол компенсації та купила деталей орієнтовно на 1 млрд дол.

Такі випадки та відсутність чіткого законодавчого врегулювання питань неконкуренції у трудових відносинах зумовлює бізнес, незалежно від його розміру, шукати шляхи захисту конфіденційної інформації та своїх бізнес-інтересів загалом.

Кожен інвестор зацікавлений у захисті свого бізнесу, у тому числі - від недобросовісних дій колишніх працівників. Часто працівники, припинивши відносини з роботодавцем, продовжують використовувати цінну інформацію та напрацювання свого попереднього роботодавця в роботі з іншими компаніями на ринку або починають самостійно виготовляти продукцію чи надавати послуги.

[BANNER1]У США та країнах Західної Європи часто включають до трудового договору зобов'язання працівників утримуватися від використання чи поширення такої інформації протягом визначеного часу після звільнення. В окремих країнах це питання регулює законодавство, діють конкретні способи захисту бізнесу.

Звичайною практикою є укладення non-compete agreement або угоди про неконкуренцію. Вона може бути оформлена у вигляді окремої угоди або у складі угоди про нерозголошення (NDA). Документ встановлює умови, що зобов'язують працівника утримуватися від використання цінних для роботодавця даних.

Законодавча основа

Українське законодавство не передбачає чіткої правової конструкції, яка б захищала роботодавця від умисних недобросовісних дій працівника шляхом стягнення з нього штрафів та отримання відшкодування збитків.

Однак можливості для маневру існують. Положення про неконкуренцію ми рекомендуємо не включати до складу трудового договору (контракту) з працівником, а укладати окрему угоду, в якій можна детально прописати положення про умови неконкуренції та відповідальність за їх порушення.

Що потрібно передбачити

По-перше, слід дотримуватися принципу розумності. У положенні про неконкуренцію роботодавець повинен передбачати такий розмір санкції за порушення, який би максимально відповідав посаді кожного працівника, його трудовій функції та межам його доступу до цінної інформації роботодавця.

Наприклад, санкція для секретаря-референта у розмірі тридцяти річних посадових окладів може бути розцінена судом як така, що не відповідає обсягам обов'язків такого працівника. Щодо топ-менеджера такий розмір санкції може бути визнаний обґрунтованим, зважаючи на обсяги інформації, до якої він може мати доступ.

По-друге, до положень про неконкуренцію варто включати обмеження щодо території чи сфери дії заборони. Тобто встановлювати обмеження щодо співпраці з конкурентами або створення власного бізнесу в конкретному регіоні.

По-третє, роботодавцю слід детально описати всю інформацію, використання якої у межах певної території буде вважатися конкуренцією з роботодавцем.

[BANNER2]Якщо можливо, варто передбачити вид чи напрями діяльності компаній, співпраця з якими вважатиметься порушенням положень про неконкуренцію. Необхідно прописати конкретні зобов'язання працівника або чіткі та зрозумілі обмеження.

Йдемо до суду?

Судова практика в Україні свідчить, що зазвичай суд стає на бік працівника, підтверджуючи незаконність будь-яких договорів щодо обмеження прав особи займатися тією чи іншою діяльністю, навіть якщо передбачається обмеження лише певних видів діяльності чи таке обмеження діє протягом певного строку.

В основному, суд опирається на статтю 43 Конституції України, яка передбачає право кожного на вільно обрану ним працю, на статті 51 та 9 Кодексу законів про працю, які передбачають гарантію держави кожній працездатній особі на вільний вибір діяльності та передбачають недійсність умов трудових договорів, що погіршують положення працівника порівняно з трудовим законодавством.

Того, хто захоче довести справу до суду, очікує багато перепон. Роботодавцю буде складно зібрати докази, які б суд визнав належними та достатніми для підтвердження завдання працівником шкоди роботодавцю. Через це роботодавцю буде складно повернути собі кошти, втрачені в результаті таких порушень.

У підсумку більшість конфліктів не доходить до стадії судового врегулювання. Сторони намагаються владнати спірні питання мирним шляхом у зв'язку із загрозою репутаційних втрат або намірами зберегти ділові та особисті відносини.

Перші зміни

У законодавстві багатьох країн давно є положення про non-compete agreement. В Україні правові норми щодо регулювання питань неконкуренції у трудових відносинах відсутні, перші такі ластівки лише з'являються.

[BANNER3]Так, у червні 2018 року набув чинності закон "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який дає можливість роботодавцю захистити свої напрацювання та розробки у відносинах з недобросовісними працівниками.

Згідно з документом, посадовим особам товариства з обмеженою відповідальністю забороняється розголошувати комерційну та конфіденційну інформацію, отриману ними під час роботи в товаристві. Така заборона діє протягом року з дати припинення трудових відносин з компанією.

Закон покладає додаткові обмеження на посадових осіб товариства.

Без згоди загальних зборів учасників товариства або наглядової ради керівник не може працювати як ФОП у сфері діяльності товариства, бути учасником повного товариства або повним учасником командитного товариства, що працює у цій же сфері, бути членом виконавчого органу або наглядової ради іншого суб'єкта господарювання, що працює у сфері діяльності товариства.

Це стосується посадових осіб, однак не поширюється на інших працівників.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/12/18/643512/
"Полювання" на бізнес час припинити http://www.epravda.com.ua/columns/2018/12/18/643665/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Tue, 18 Dec 2018 09:01:00 +0200 Гібридна агресія, військові дії проти України - це час згуртуватися і захищати малий та середній бізнес - основу економіки. Без економіки в країни не буде грошей ані на патрони, ані на броню.

Одна з ключових проблем українського бізнесу - це рейдерські атаки. З 2013 року в Україні відбулося 1690 рейдерських захоплення, 539 - за останні півтора року.

Про це повідомляє Opendatabot, платформа для роботи з відкритими даними на підставі інформації, наданої Генпрокуратурою.

Звичайно, часто банальне стягнення заборгованості чи примусове виконання контракту окремі підприємці намагаються подати як рейдерські захоплення та позиціонувати себе не як недобросовісних боржників, а як жертв нападу.

Благо, загальновживаної дефініції "рейдерства" не існує, а тому термін намагаються застосувати до абсолютно різних явищ.

Проте навіть якщо виключити випадки квазі-рейдерства, статистичні цифри все-одно вражають та потребують реакції з боку держави.

То що ж робити і як це виглядає в наших реаліях?

Значну чорну роботу при рейдерських захопленнях виконують державні реєстратори, які на підставі сфальсифікованих судових рішень або договорів здійснюють реєстраційні дії, вдаючи, що не розуміють факту підробки.

[BANNER1]Іноді реєстратора після серії "вдалих" реєстрацій взагалі не вдається знайти.

Для ідентифікації власника нерухомого майна вказана у реєстрі інформація має вирішальне значення.

Після оформлення ланцюга перепродажів нерухомості (тепер уже колишній) власник стикається з потребою повернути своє право власності від "добросовісного" володільця та цілого ряду перепродавців, яких також доведеться долучати до судового розгляду.

У результаті - необхідність кількарічної судової тяганини, шалені витрати на юридичні послуги, втрачений прибуток та відсутність певності успіху у результаті всіх цих витрат.

Описані вище захоплення власності трапляються уже багато років, однак після появи у законодавстві так званих "акредитованих суб’єктів" рейдерство стало легшим та примітивнішим.

Особливо відзначилися державні реєстратори філій комунальних підприємств, слава та репутація яких примусила підприємців та просто власників дорогої нерухомості ховати свої об’єкти у іпотеках, постійно перевіряти наявність свого права у реєстрі, блокувати реєстраційні дії, або ж просто не вносити своє право у реєстр.

[BANNER2]Щоб виправити ситуацію, захистити український та іноземний бізнес, Мін’юст за підтримки бізнес-асоціацій, БРДО та офісу бізнес - омбудсмена розробив законопроект №9311 під неофіційною назвою #РейдерствоСтоп-3.

Одна з ключових норм законопроекту передбачає позбавлення комунальних підприємств права вчиняти реєстраційні дії.

Державні підприємства реєструватимуть лише за наявності документів з електронним підписом, що унеможливить їх підробку завдяки надійній системі ідентифікації особи.

Ми розуміємо, що не всі комунальні і державні підприємства приймали участь у рейдерстві, однак ризики, що генеруються цією системою, за нашими оцінками, перевищують вигоди від аутсорсу реєстраторських функцій у КП та ДП.

Також норми законопроекту надають можливість власникам корпоративних прав та земельних ділянок у односторонньому порядку зафіксувати своє бажання укладати правочини щодо них лише з нотаріальним посвідченням.

Така опція стала компромісом, щоб з одного боку, не накласти тягар нотаріального посвідчення на усіх без винятку, а з іншого - надати власникам, які готові платити кошти заради додаткової безпеки, можливість захистити своє право.

Окрім антирейдерських, законопроект також містить положення про скасування мінімальної ціни за вчинення нотаріальних дій у розмірі не менше 1% від ціни договору - норми, що була запроваджена указом президента ще у 1998 році.

Існування цього обмеження призводить до низки негативних явищ.

По-перше, окремі нотаріуси окрім вартості своїх послуг, продовжують стягувати з клієнтів 1% під виглядом нібито "державного мита". Що не відповідає дійсності і є нічим іншим як введенням клієнта в оману.

По-друге, існує практика, коли нотаріуси насправді беруть за свої послуги менше ніж 1%, просто повертаючи різницю готівкою або самому клієнту, або посереднику (працівнику банку, рієлтору тощо).

Таким чином, норма про мінімальну ціну все одно не працює, проте створює передумови для виникнення сірих операцій на ринку нотаріальних послуг.

[BANNER3]Ми вважаємо, що нотаріуси мають конкурувати між собою чесно. Це найкращий спосіб забезпечити баланс між якістю послуг та ціною на них.

Жодних адекватних підстав для адміністративного цінового регулювання послуг нотаріуса ми не вбачаємо.

Звісно, не буває ідеальних законів і цей законопроект - точно не панацея.

Окрім того, враховуючи його важливість для бізнесу, реєстраторів та нотаріусів, а також надзвичайно короткий термін, протягом якого він готувався, окремі його позиції потрібно додатково продискутувати та, можливо, допрацьовувати.

Проте в процесі дискусій важливо не заговорити його основну суть - протидія незаконному заволодінню власністю, що є важливою складовою бізнес-клімату в Україні.

ому в цілому ми підтримуємо згаданий законопроект та сподіваємось на таку ж позицію народних депутатів.

Думки, висловлені в цій публікації, відображають винятково точку зору автора та не обов’язково співпадають з позицією Представництва Європейського Союзу в Україні.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/12/18/643665/
Післясмак перших торгів заставних активів НБУ http://www.epravda.com.ua/columns/2018/12/17/643653/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Mon, 17 Dec 2018 15:36:55 +0200 Кілька днів тому Фонд гарантування вкладів фізичних осіб спільно з Національним банком успішно провели аукціон за "голландською моделлю" з продажу пулу токсичних кредитів, балансовою вартістю понад 6 млрд грн.

Уперше в країні на торги виставлявся лот такого обсягу. Уперше - матеріали кредитних справ у кімнатах даних вивчали одразу 14, у тому числі іноземних, інвесторів.

І, нарешті, вперше - непрацюючі кредити неплатоспроможних банків були продані у співпраці із міжнародними радниками.

Та вже традиційно чи-то український скептицизм, чи ж просто небажання сприймати тверезу дійсність зуміли перетворили цю ситуацію в суцільну "зраду".

Історія продажу цього пулу заставних активів НБУ - 35 кредитів трьох неплатоспроможних банків, балансовою вартістю понад 6 млрд грн - почалася понад рік тому.

Восени 2017-го ми вперше, за ініціативи Нацбанку, вирішили залучити до продажу цього лоту міжнародних радників.

Тоді Фонд, керуючись власною політикою продажу, встановив нижню цінову межу активів на рівні оціночної вартості - приблизно 10% від балансу.

І попри зацікавленість ринку, торги не відбулися. В унісон усі учасники аукціону заявили: ціна захмарна. А дехто зі скептиків навіть встиг звинуватити Фонд у спланованому зриві торгів "шляхом завищення ціни продажу".

Попри усі спекуляції, Фонд тоді вирішив настояти на своєму: вдалося домовитися з НБУ, розформувати пул та виставити всі активи на індивідуальний продаж у системі ProZorro.Продажі.

[BANNER1]Усі активи, за якими збереглися хоча б більш-менш ліквідні застави, були продані: за кредити з балансовою заборгованістю у 352 млн грн вдалося виручити майже 81 млн грн.

Решта активів так і не знайшли свого покупця. Відповідь на питання "чому?" очевидна для будь-якого інвестора чи ж просто економіста: усі кредити не обслуговувались щонайменше три роки, у забезпеченні за договорами відвертий "неліквід", до того ж ще обтяжений численними заборонами та судовими позовами.

Та найголовніше: більшість позичальників є інсайдерами банків і не останніми людьми в країні, зв’язуватись із якими, насправді, мало хто хоче.

Застави за договорами, як такої, ніколи і не існувало, адже від початку більшість цих кредитів були просто виведенням коштів з банку, фінансуванням бізнес-структур, наближених до акціонерів банків.

Так, чи не найліквідніший актив у складі пулу - кредити пана Клюєва, у забезпечення за якими передано сонячні панелі, які неможливо ідентифікувати серед сотні інших, а відтак - і звернути на них стягнення.

[BANNER2]Другий за "ліквідністю" актив - кредити відомого агрохолдингу, який уже давно і всерйоз банкрутує. Компанія - наближена до "Дельта Банку". Свого часу один із банків, начебто, намагався стягнути із неї заборгованість.

Закінчилося це все мало не кримінальними сутичками. Черги із потенційних покупців на аукціони з продажу цих та решти подібних лотів чомусь не вишикувалось…

Уже у вересні цього року Фонд та НБУ вийшли на рішення повторно виставити на продаж два пули заставних активів НБУ балансовою вартістю майже 11,5 млрд грн.

До реалізації проекту залучено дві компанії - ТОВ "Дебтекс Україна" (дочірня компанія DebtX) та ТОВ "Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн" (дочірня компанія FFN). 12 грудня відбувся аукціон з продажу першого лоту, над яким працювала FFN.

Результати - 14 потенційних покупців вивчали документи в кімнатах даних (що є абсолютним рекордом для України), участь в аукціоні взяли шість інвесторів.

При цьому максимально на етапі голландського аукціону ціна могла впасти до 47 млн грн, зниження зупинили на рівні 115 млн грн.

Після цього ще три ставки було зроблено на підвищення і в результаті переможним став "bid" більше 130 млн грн.

Відносно балансової заборгованості ціна продажу склала майже 2%.

Якщо брати до розрахунку рівня конверсії (співвідношення ціни продажу до балансу) заборгованість за кредитом на дату початку виведення банку з ринку, цей показник сягне 3,8%.

Адже з 6,8 млрд грн так званої балансової заборгованості половина - 3,3 млрд грн - це відсотки, штрафи та пеня, нараховані та несплачені уже у період виведення банків з ринку. Фактично це мильна бульбашка, яка на папері просто додає нулів до вартості активу.

[BANNER3]Показово, що 60% заборгованості пулу номінована в іноземній валюті, що з моменту видачі кредитів зросла майже в 3,5 рази.

Цей факт збільшив заборгованість по пулу в національній валюті ще майже на 1,5 млрд грн…

Сьогодні можна багато і голосно обговорювати "два чи три відсотки - це мало чи багато, дорого чи дешево".

Можна довго розповідати про потенційну інвестиційну привабливість українського ринку NPL, про потенційну можливість колись знайти вкрадені активи, стягнути заборгованість з позичальників, покарати всіх і за все.

Але зараз ми живемо в українській реальності: з наднизьким рівнем захисту прав кредиторів, малоефективною правоохоронною системою та недеформованою судовою системою, що зводить на нуль можливість стягнення кредитів і не в останню чергу формує ціну продажу активів банків.

Рівень конверсії в межах 2-5% при пакетному продажі активів - це реальність, яку можна сприймати або не сприймати, утім від цього вона не зміниться.

На нашому боці - відкриті аукціони, прозорі торги та максимальне розкриття інформації.

А там, сподіваємось, щойно перший іноземний гравець, придбавши права вимоги за кредитами наших "вельмож", почне із ними професійно працювати - зросте й конкуренція на решту лотів, і ціна їх продажу.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/12/17/643653/
Продовження мораторію на землю = фількина грамота? http://www.epravda.com.ua/columns/2018/12/17/643606/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Mon, 17 Dec 2018 09:03:30 +0200 Кожного разу наприкінці закінчення терміну дії мораторію на відчуження сільськогосподарських земель депутати активно розглядають питання про його продовження.

Так, введений ще у 2001 році мораторій як тимчасовий захід триває вже 18 років.

Кожен раз депутати замість того, щоб почати роботу над законопроектом про обіг земель, змагаються у своєму популізмі, бажаючи бути привабливими для своїх виборців.

Останнє таке "продовження" до 1 січня 2019 року відбулося наприкінці 2017, за яке голосувало 236 народних депутатів.

Я навмисно взяла слово "продовження" в лапки, бо це голосування не мало жодного сенсу.

Так, пунктами 14, 15 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу встановлено, що ця заборона знімається з 1 січня 2019 року, але не раніше набрання чинності закону "Про обіг земель сільськогосподарського призначення".

Тобто якою б не була вищезазначена дата, без прийняття відповідного закону про обіг земель мораторій продовжуватиме діяти. А парламент цього скликання, як і попередніх, очевидно, не поспішає розглядати законопроект, що б запровадив чистий та прозорий ринок земель.

І кожен, хто щораз пропонує просто змінити встановлену дату, я впевнена, не може не знати, що юридичного значення ця пропозиція не має.

Більш того, депутати намагаються піаритися на питанні "захисту" української землі, закриваючи очі на фактичне існування багатьох схем обходу існуючого мораторію.

[BANNER1]Спробуйте загуглити слова "продам пай" і ви побачите сотні оголошень з різних кутків України з пропозиціями продати земельні паї різного розміру за різною ціною. Вибирай на будь-який смак.

Найпоширенішими схемами обходу встановленого мораторію на обіг сільськогосподарських земель є оренда ділянок строком до 50 років та емфітевзис (право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб).

Причому укладання договорів емфітевзису є найбільш привабливим, оскільки, по-перше, законодавство чітко встановлює можливість відчужити відповідне право на користування приватною земельною ділянкою та дозволяє передати його у спадок, а, по-друге, укладення договору емфітевзису можливе на необмежену кількість років.

Обійти мораторій можна також шляхом укладання договорів міни (бартеру), дарування, передачі земельної ділянки в заставу зі штучно створеним боргом тощо.

Саме тому всі ці виступи про захист прав селян та за збереження українських земель шляхом продовження законодавчо встановленої дати дії мораторію є фількиною грамотою.

Цього разу законопроект про "продовження" мораторію було подано 30 листопада 2018 року.

Серед чисельної кількості альтернативних проектів мою увагу привернули законопроекти, що пропонують приурочити дату дію мораторію до річниці Великої Жовтневої Революції або до дня народження Леніна.

А чому б ні, адже філософія законодавчого встановлення неможливості вільно розпоряджатися своєю власністю цілком відповідає духу тих часів.

Розуміючи беззмістовність дискусії про продовження дати дії мораторію без прийняття закону про обіг земель сільськогосподарського призначення, я все-таки вирішила надати й свої пропозиції, які, сподіваюсь, стануть корисними для народних депутатів.

Що я пропоную, так це продовжити мораторій до 1 січня року, який вираховуватиметься за такою формулою:

Позитивним ефектом від розгляду цього проекту стане можливість для депутатів потренувати свої математичні знання, що сприятиме зниженню ризику розвитку когнітивних розладів та деменції серед народних депутатів України.

Так, за даними організації Alzheimer Disease International, щорічно трапляється близько 10 мільйонів випадків діагностування деменції, тобто синдрому, при якому відбувається деградація пам’яті, мислення, поведінки й здатності виконувати щоденні дії.

Разом з тим, одним зі способів попередити розвиток вказаного синдрому є регулярна розумова діяльність та тренування мозку.

[BANNER2]Сподіваюсь, що розглядаючи мої пропозиції, народні депутати не використовуватимуть калькулятор, а застосують свої шкільні математичні знання на практиці.

Здійснивши власні розрахунки, ви побачите, що ця пропозиція продовження мораторію має таке ж значення, як і пропозиції про продовження мораторію на 2, 5 або 10 років.

Бо поки не буде прийнятий закон про обіг сільськогосподарських земель, мораторій діятиме. А над відповідним законом ні в парламенті, ні в уряді робота йде.

А раз немає різниці, яку дату припинення мораторію встановити в законі, нехай тоді краще буде встановлена формула, щоб час від часу тренувати свій мозок, здійснюючи розрахунки.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/12/17/643606/
Як змінюється культура споживання каш в Україні http://www.epravda.com.ua/columns/2018/12/14/643517/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Fri, 14 Dec 2018 16:47:24 +0200 Каші - традиційний для України продукт харчування, який з’явився задовго до появи борошна. Тисячоліттями наші предки культивували просо, жито, ячмінь і пшеницю.

Пізніше, у ХІІ ст. до них приєдналася гречка, яка потрапила на наші землі завдяки волоським болгарам.

Щодо рису, то історія його споживання, незважаючи на очевидну популярність сьогодні, не налічує і кількох сотень років в Україні.

Що ж сьогодні полюбляють наші співвітчизники найбільше та як змінились їх гастрономічні вподобання за останні роки?

Пластівці заходять на територію круп

Сьогодні важко уявити українця, який не мав би у своєму раціоні трьох-чотирьох видів каш, найпопулярнішими з яких є гречка, рис та вівсянка.

І якщо перші дві готуються з крупи, то остання - з пластівців. Причина є очевидною: економія часу при приготуванні.

Є і ще одна, не така очевидна для загалу перевага, - у кашах із пластівців зберігається більше корисних речовин, оскільки миттєве пропарювання при плющенні на виробництві є менш агресивним порівняно з тривалим варінням у каструлі.

Можна отримати більше користі, зекономити час і при приготуванні інших каш, як це роблять за кордоном, де більшість каш, які купуються споживачами у роздрібних магазинах - саме пластівці.

В першу чергу це пов’язано з тим фактом, що часу на приготування у людей все менше. Пересічний француз чи німець воліє отримати не лише продукт, який є швидким та легким у приготуванні, але й смачним та корисним.

В Україні ці тренди поки що не набрали такого широкого розповсюдження, проте наші співвітчизники все активніше змінюють свої кулінарні вподобання - за останні 3 роки рівень споживання пластівців щороку зростає на 8-9%.

Компанія "Добродія Фудз", у портфелі якої знаходиться три торгові марки, не працює з крупами, а спеціалізується на виробництві саме пластівців та сумішей злаків із них, оскільки цей ринок є більш привабливим.

Стандарти якості та безпека перш за все

Якісні показники продукції та показники безпеки - суттєві фактори, що впливають на прийняття рішення щодо купівлі того чи іншого продукту.

З моменту вступу в силу закону щодо обов’язкового впровадження HACCP на підприємствах харчової переробки, ризики для споживачів мінімізуються обов’язковістю перевірок виробників Держпродспоживслужбою.

Втім, відповідальні виробники не лише не нехтують вимогами HACCP, але й добровільно сертифікуються за більш суворими стандартними якості, як, скажімо, FSSC 22000.

Упровадження останнього, наприклад, на переробному комплексі ТМ "Добродія" під Черніговом, почалося ще задовго до початку будівництва - на етапі проектування об’єкту, що дозволило найбільш оптимально впровадити стандарти на виробництві.

Стандарт FSSC 22000 об’єднує в собі ISO 22000 та HACCP і включає вимоги, починаючи від обмежень по будівельним матеріалам і жорстких нормативів прийому сировини, аж до покрокових інструкцій стерилізації рук при вході у виробничу зону і оцінки транспортних засобів, які використовуються для перевезення готової продукції.

Варто зазначити, що для певних категорій споживачів, більш суттєвими є специфічні сертифікати Кошер чи Халяль, що є особливо важливим саме в експортній діяльності. Наразі майже 8 тисяч тонн пластівців, що виготовляються в Україні йде на експорт.

Не вівсянкою єдиною…

Найбільш популярними пластівцями, як у світі, так і Україні, є вівсяні. Це пов’язано з тим, що крупу цієї культури без плющення необхідно довго варити, і щоб зробити вівсянку більш ніжною, її з давних-давен плющили.

Залежно від країни та регіону, частка саме вівсяних пластівців серед інших коливається від 60% до 90%.

Втім, прагнучи урізноманітнити свій стіл, споживачі все активніше купують пластівці з інших культур, або, так звані моно-пластівці: гречані, рисові, пшеничні, ячмінні, перлові, горохові тощо.

Так, в Україні категорія цих продуктів зростає найстрімкіше - до 14% на рік, проти, скажімо, 9% вівсяних.

На основі аналізу продажів пластівців наших торгових марок "Добродія", "San Grano" та "Super Hercules" маємо зображену нижче статистику продажів.

Повноцінна страва у пакеті

Ще одна цікава тенденція для України - це стрімкий ріст категорії під назвою "рецептурні каші", тобто такі, які містять у собі, крім пластівців, додаткові інгредієнти: шматочки висушених овочів, м’яса, пряно-ароматичних трав, фруктів, ягід, горіхів, олійних культур, на кшталт насіння соняшнику чи олійного льону тощо.

Зазвичай, виділяють два ключових напрями:

- солодкі каші, які споживаються, щоб "побалувати себе смачненьким" і випускаються в першу чергу у порційному пакуванні від 40 грам (каші вівсяні з полуницею, чорницями, персиками тощо), а також у "сімейних" упаковках 0,2-0,6 кг, традиційних для ТМ "Добродія" (вівсяна каша з вершками, рисова каша з грушою тощо);

- несолодкі каші (це каші з овочами, гречані з цибулею, баноші з грибами, куліші з м’ясом тощо), продукт традиційно має порівняно велике пакування від 0,2 до 0,6 кг.

Майбутнє каш за інноваціями

Урбанізація, швидкий темп та тренд здорового способу життя привели споживачів, як всього світу, так і України, до формування основних вимог перед виробниками щодо продуктів харчування із зернових:

- зручність та швидкість приготування;

- користь для здоров’я та додаткова функціональність;

- цікавий та широкий асортимент смаків.

При постановці задач такого рівня ми стикнулися з проблемою, що впоратися з ними пересічному технологу вкрай важко.

Саме тому, у нашій компанії було створено окремий структурний підрозділ R&D - який з одного боку тісно співпрацює з відділом маркетингу, а з іншого з виробництвом.

У результаті такого симбіозу ми отримали ефективну модель для розробки нових продуктів.

Результати досліджень споживацьких уподобань та аналіз перспективності продукту готують маркетологи, а R&D розробляє продукт із використанням світового досвіду і передає готову технологічну карту на виробництво.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/12/14/643517/
Стратегія Тимошенко для НБУ: ризик двократної девальвації http://www.epravda.com.ua/columns/2018/12/14/643589/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Fri, 14 Dec 2018 11:40:13 +0200 Юлия Тимошенко заявила о новой стратегии для Национального банка, которая включает возврат НБУ из-под "внешнего управления" в "систему управления Украины", стабильный валютный курс и "правильную систему кредитования".

По словам Тимошенко, такой подход позволит решить немало проблем, включая низкие зарплаты и недостаток доступного жилья для молодежи.

По сути, "новая стратегия" Тимошенко означает восстановление политического влияния/контроля над НБУ, фиксацию обменного курса и стимулирование экономики за счет низких процентных ставок, то есть "печатания денег".

Вместо обещанного решения проблем рядовых граждан, заявленная стратегия решит проблемы политиков, пришедших к власти. В то же время бизнес и население, с большой долей вероятности, пострадают от очередного экономического кризиса.

Независимость центрального банка - одно из немногих достижений Украины после Революции Достоинства. Свободный от политического вмешательства центробанк может сосредоточиться на непопулярных, но важных шагах, которые делают экономику менее уязвимой к внешним шокам и выводят ее на путь устойчивого экономического роста.

И Нацбанк за последние четыре года сделал немало таких шагов, хотя общество может не до конца осознавать их полезность и важность.

Очистка банковской системы от недееспособных банков, усиление банковского надзора, переход к гибкому валютному курсу и режиму таргетирования инфляции - это структурные изменения, которые делают украинскую экономику сильнее и устойчивее.

В то же время центробанки, находящиеся под политическим контролем, делают не то, что хорошо для экономики, а то, что выгодно политикам, чтобы переизбраться на следующий срок.

Например, необоснованно снижают процентные ставки, чтобы стимулировать экономический рост, или же проводят "таргетированную эмиссию", чтобы поддержать дешевыми кредитами отдельные предприятия или сектора, как правило, контролируемые приближенными к власти людьми.

При этом фиксация валютного курса позволяет скрыть дисбалансы, накапливающиеся в экономике, и создать иллюзию финансовой стабильности.

На самом деле, предложенная Юлией Тимошенко "новая стратегия" не является такой уже новой. Оценить ее последствия можно обратившись к недалекому прошлому.

В 2010-2013 годах команда Виктора Януковича проводила политику очень похожую на ту, которую предлагает Тимошенко. Валютный курс гривни был привязан к доллару США, НБУ постепенно снижал (и так невысокую) учетную ставку, доведя ее до 6,5% к середине 2013 года. При этом проводилась излишне мягкая бюджетная политика: широкий дефицит бюджета (с учетом рекапитализации Нафтогаза) достигал 7% ВВП.

В результате, всего за два года резервы НБУ сократились с 6 месяцев импорта в 2010 году до критического уровня в 3 месяца в конце 2012 года.

Удерживать экономику от кризиса в течение 2013 года команде Януковича удавалось только благодаря благоприятным мировым финансовым рынкам, заигрываниям с МВФ и печально известному пакету финансовой "помощи" от России в обмен на отказ от европейской интеграции.

Сейчас экономика Украины имеет намного меньший запас прочности, чем в 2010 году, а глобальные финансовые рынки переживают не лучшие времена из-за торговой войны между США и Китаем и из-за ожиданий рецессии в мировой экономике в ближайшие два года.

В то же время золотовалютные резервы НБУ составляют 18 млрд дол., еле дотягивая до критического порога безопасности в 3 месяца импорта. Это ровно в два раза меньше, чем в 2010 году. Государственный долг превышает отметку 60% от ВВП по сравнению с 40% в 2010 году. Кредитный рейтинг Украины находится на уровне ССС/B-, что на несколько позиций ниже, чем в 2010-2013 годах.

При этом остаётся высокой нагрузка выплат по внешним долгам. В следующие два года правительству и НБУ нужно заплатить внешним кредитора почти 12 млрд дол, то есть две трети сегодняшних золотовалютных резервов.

Более половины этой суммы - выплаты по кредитам от международных организаций и государств-партнеров Украины, включая США и ЕС. Это непростой вызов, но с ним можно справиться, оставаясь на пути реформ и проводя консервативную политику, как денежную, так и бюджетную.

Уход в сторону от этого пути приведет к окончательной потере доверия как частных иностранных инвесторов, так и западных партнеров Украины.

Примеры Турции и Аргентины в средине этого года продемонстрировали, что потеря доверия иностранных инвесторов может спровоцировать валютный кризис и рецессию даже в более устойчивых экономиках, чем Украина. В середине года турецкая лира и аргентинское песо потеряли половину своей стоимости, хотя обе страны имеют кредитный рейтинг на несколько позиций выше, чем Украина.

Перспективы экономического роста в обеих странах также резко ухудшились. В апреле этого года МВФ прогнозировал, что в ближайшие два года экономика Турции будет расти на 4,0-4,4% в год, а экономика Аргентины - на 2-3%.

Сейчас, по ожиданиям экспертов Фонда, рост в Турции замедлится практически до нуля в 2020 года, а в Аргентине уже в следующем году наступит рецессия.

В отличие от Турции и Аргентины, Украина имеет не только более слабую экономику, но еще и недоброго соседа, который не упустит возможностью воспользоваться кризисной ситуацией.

В результате, цена "новой стратегии" для Украины может оказаться слишком высокой.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/12/14/643589/
Як це — бути підприємцем в Україні? http://www.epravda.com.ua/columns/2018/12/14/643575/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Fri, 14 Dec 2018 09:11:26 +0200 Українці стали підприємцями ненароком.

Економічна криза 1990-х років виштовхнула вчительок на ринки, а робітників змусила їздити за товаром за кордон.

Новоспечені підприємці без досвіду управління і підручників з менеджменту врятували економіку: налагодили виробництво, торгівлю та послуги, дали людям роботу.

Зараз власники бізнесу, всупереч складним економічним обставинам та регуляторним перепонам, створюють корисні продукти та сервіси, відкривають нові напрямки торгівлі, об'єднуються для діалогу.

Сучасні українські підприємці - це люди, які...

Обирають непопулярний шлях

Чи багато громадян України хотіли б заснувати бізнес? У дослідженні Amway Global Entrepreneurship Report за 2018 рік, де було опитано людей із 44 країн, лише 21% українців відповіли, що для них власна справа була би бажаною кар'єрою. Це найменша частка серед усіх країн і відчутно менша за середнє значення у світі, яке становить 49%.

Чому підприємництво не популярне в Україні? Безперечно, воно пов'язане з ризиками і значною відповідальністю. Однак чи бракує тим, хто не наважується почати бізнес, лише сміливості? Причина низької привабливості підприємництва може критися у скептичному ставленні до підприємців у суспільстві та у побоюванні бюрократичних перешкод.

На початку 2017 року на фокус-групових дискусіях, які проводилися на замовлення мого аналітичного центру, власники малого та середнього бізнесу говорили про те, який імідж мають підприємці в Україні. Їхні враження не назвеш позитивними.

З одного боку, підприємець, за словами учасників дискусій, асоціюється з амбітністю, успіхом і витривалістю. З іншого - підприємці стикаються із заздрістю та з переконанням навколишніх у тому, що успіх у бізнесі дається незаслужено: пощастило або вкрав.

Також вони почуваються для держави "мішками, з яких можна щось узяти". Таке ставлення до підприємців не стимулює українців до відкриття власної справи.

Працюють в несприятливих умовах

Потенційних підприємців, очевидно, відлякує і кількість та складність процедур, які потрібно пройти. Наприклад, для відкриття кіоску з кавою, якщо ви плануєте наймати працівників та орендувати земельну ділянку, необхідно зібрати 50 документів.

Як тільки малий або середній бізнес почне зростати, до вас частіше навідуватимуться з перевірками податкова та інші контрольні органи. Якщо імпортуватимете продукцію, то вас, як і багатьох імпортерів, яких мій аналітичний центр регулярно опитує останні три роки, чекають суперечки з митниками щодо вартості цього товару.

Бізнес не розуміє суперечливих вимог держави, через що йому доводиться домовлятися з чиновниками, каже керівник Офісу ефективного регулювання Олексій Гончарук.

Дослідження Amway засвідчило, що тільки 6% українців вважають правила для роботи бізнесу в Україні зрозумілими. У світі цей показник становить 34%. Отже, українські підприємці ведуть бізнес у непередбачуваному та несприятливому середовищі.

Не довіряють державі і відстоюють свої права

Не дивно, що за таких умов бізнес не може назвати відносини з державою партнерськими. У нашому опитуванні малих та середніх підприємств лише 14% респондентів сказали, що вважають державу партнером бізнесу.

Найчастіше державу розглядають як перешкоду для ведення бізнесу. Так відповіли близько 58% опитаних, а ще 28% назвали державу ворогом бізнесу.

Низька довіра до держави і потреба у захисті своїх прав спонукає підприємців звертатися до недержавних організацій. За час існування Ради бізнес-омбудсмена, яка представляє інтереси бізнесу у державних органах, вона отримала понад 4 тис скарг, з яких понад 3 тис були вирішені. Найчастіше підприємці скаржаться на податківців і митників.

Також підприємці об'єднуються у бізнес-асоціації, у яких вони можуть розраховувати на юридичну допомогу, навчання та підтримку: від пошуку міжнародних партнерів до набору персоналу. Асоціації влаштовують зустрічі бізнесу з урядовцями і готують проекти законів. На обласному рівні є успішні приклади діалогу бізнес-асоціацій з владою.

Відкривають Україну світові

Українські підприємства експортують все більше і більше товарів у Євросоюз. У 2013 році частка ЄС в експорті України становила 26%, у 2018 році вона зросла до 42%.

Підприємства з українським корінням виходять на іноземні ринки. Новини про купівлю західними технічними гігантами українських стартапів стають повсякденністю. У 2018 році купили Newzmate, американський Ring з офісом у Києві, перед цим - Looksery. Українська компанія Petcube успішно працює на ринку США і сама скуповує стартапи.

Починають життя з нової сторінки

Для численних ветеранів війни на сході України та переселенців з окупованих територій підприємництво стало способом заробити на проживання та пом'якшити гіркоту спогадів. Бізнес, заснований ветеранами, часто має соціальну складову. Його власники направляють частину прибутків на допомогу сім'ям загиблих на війні.

Ми стаємо свідками активного розвитку соціального підприємництва. Українські бізнесмени дають роботу безпритульним та людям з фізичними обмеженнями, допомагають жінкам у складних життєвих ситуаціях, фінансують проекти у своїх містах та виготовляють дизайнерські речі з використаного пластику.

Українських підприємців можна назвати людьми, які досягають успіху за непростих обставин і знаходять у собі сили допомагати іншим. Чи підтримує їх суспільство? Не завжди. Чи сприяють їм регуляторні умови? Швидше, навпаки. Однак саме підприємці розвивають економіку і показують приклад наполегливості та сміливості.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/12/14/643575/
Не бійтеся скаржитися на неякісні товари http://www.epravda.com.ua/columns/2018/12/13/643532/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Thu, 13 Dec 2018 16:05:36 +0200 Усі ми пам'ятаємо пожежу в таборі "Вікторія" в Одесі, однією з причин якої є електричні кабелі, що не відповідали вимогам вогнестійкості.

У документації постачальники заявляли, що протягом 90 хвилин проводка повинна була витримати температуру 1 100 градусів і не спалахнути.

Проте на практиці сигналізація у таборі згоріла менш ніж за дві хвилини.

Небезпечні кабелі не дали спрацювати системі пожежної безпеки належним чином. Результат - загинули троє дітей.

Чи є табір "Вікторія" єдиним місцем, де встановлені такі кабелі?

Після розслідування з'ясувалося, що ті самі постачальники обладнували системою пожежної безпеки низку житлових будинків та торгово-розважальних центрів.

Також недавно слідчі дії встановили, що для Южно-української АЕС купили систему пожежної безпеки, яка не відповідає вимогам і могла б призвести до катастрофи, порівнянної з чорнобильською. Проблемними виявилися кабелі, фактичні характеристики яких відрізнялися від заявлених у документації.

Небезпечна кабельна продукція - це бомба уповільненої дії: ніколи не знатимеш, коли вона спрацює. Масштаби можливих катастроф небезпідставно лякають.

Окремі підприємства виготовляють та розповсюджують кабельну продукцію, декларуючи її безпечність. Проте це не підтверджено належною оцінкою відповідності та контролем якості. Така продукція значно дешевша порівняно з якісною, безпечність якої доведена виробником чи третьою стороною.

Проблема набуває загрозливих масштабів, адже вона стосується не лише проводки, а й побутової техніки, електроніки, мийних засобів, ліфтів, бойлерів.

На державу покладено функцію очищення ринку від небезпечної продукції шляхом ринкового нагляду. Це функція нагляду за дотриманням вимог безпечності нехарчової продукції, що потрапляє у продаж.

Основні цілі ринкового нагляду - захист споживачів від небезпечних товарів та захист бізнесу від недобросовісних конкурентів, що порушують правила безпеки при виробництві для отримання конкурентної переваги через зменшення витрат.

Контроль держави за дотриманням вимог безпечності здійснюється спочатку через встановлення загальних вимог до продукції у формі технічних регламентів, оцінки відповідності на етапі проектування та виробництва продукції, а згодом - через інструмент ринкового нагляду силами відповідальних державних органів.

Що ж відбувається на практиці?

Штрафи за невиконання вимог органів ринкового нагляду низькі і це не стимулює недобросовісний бізнес щось змінювати. Тимчасом бізнес, який дбає про відповідність продукції вимогам безпеки, може отримувати штрафи за формальні невідповідності, які не становлять серйозної небезпеки і можуть бути виправлені.

Система ринкового нагляду потребує кардинальних змін. Органи ринкового нагляду не можуть самі себе реформувати. Деякі з них не бажають збільшення навантаження та усунення корупції. Своєю чергою, споживачі та бізнес не вірять в ефективність звернень до державних органів у випадку виникнення проблем.

Усі звикли скаржитися у соціальних мережах, але чи буде тоді результат? Таким способом можна застерегти друзів від аналогічних проблемних покупок, але якщо нема оформлених скарг - нема й проблем. Так це бачать державні органи.

Чим більше скарг отримуватимуть органи ринкового нагляду, тим краще вони зможуть виконувати свою функцію з очищення ринку від небезпечних товарів та стимулювання бізнесу працювати відповідально і дбати про безпеку споживачів.

Тому в рамках реформи спеціалісти Мінекономіки розробляють мобільний додаток. Він дозволить споживачам стати двигуном очищення ринку від товарів, які не відповідають вимогам безпеки. Це спростить оформлення і направлення скарг та звернень органам ринкового нагляду.

Міністерство залучає до процесу приймання скарг від громадян Центри надання адміністративних послуг. Більшість споживачів не бажають витрачати час на пошук інформації про те, куди скаржитися. Завдяки ЦНАП можна спростити цей процес і допомогти громадянам направляти звернення до органів нагляду.

Проте це лише "локальний ремонт" системи. Вона потребує капітальної перебудови. Потрібно забезпечити конкурентні зарплати інспекторів, щоб залучати більше кваліфікованих спеціалістів, набори інструментів для попередньої оцінки продукції, робочі мобільні пристрої для підвищення оперативності роботи.

Також потрібно дати органам можливість забороняти розповсюдження продукції, небезпечність якої підтвердили органи ринкового нагляду країн ЄС для уникнення повторного тестування цієї ж продукції з відповідними затратами часу та ресурсів. Без таких змін органи ринкового нагляду малоефективні у досягненні своїх цілей.

І, звичайно, треба боротися з недобросовісним бізнесом та стимулювати підприємців підвищувати рівень безпечності та якості своєї продукції.

Санкції у разі виготовлення та розповсюдження невідповідної чи фальсифікованої продукції повинні значно зрости, як і штрафи за невиконання вимог органів ринкового нагляду. Якщо підприємство не пускає інспекторів на перевірку, це вже привід непокоїтися та карати. Ціна безпеки громадян не може бути низькою.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/12/13/643532/
Очищення стоків: "нирки" наших міст потребують реанімації http://www.epravda.com.ua/columns/2018/12/13/643510/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Thu, 13 Dec 2018 09:08:23 +0200 У 2017 році підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства було відведено 1,57 млрд куб. м стічних вод, 95% з яких пройшли через очисні споруди.

Це колосальний об’єм стоків, від якості очистки яких залежить екологічна ситуація в нашій країні та наше з вами здоров’я.

Причому зазначені цифри стосуються перед усім міст, більше 95% сіл в Україні - не каналізовано.

А тепер згадаємо ще раз, що всі очисні споруди в Україні були збудовані 50-70 років тому. Ефективний строк їх експлуатації - 50 років.

Більше того, стоки тоді були іншими, не було такої кількості хімії. Зараз із розвитком суспільства та технологій в каналізацію потрапляє те, про що раніше було важко уявити.

Візьмемо лише одні миючі засоби, більшість з яких в нашій країні продаються на основі фосфатів, що створює дуже велику проблему в плані очистки стоків.

Раніше для миття посуду використовували звичайний гірчичний порошок. Який, до речі, і зараз прекрасно відмиває посуд, при цьому не створюючи загрози для навколишнього середовища.

Побутовий споживач, про якого ми згадали, це лише крапля в морі. Є малі і великі підприємства, які генерують масу надзабруднених стоків: мийки автомобілів, заправки, ресторани, великі комплекси по приготуванню їжі, виробництва з використанням шкідливих речовин тощо.

Хочу підкреслити: коли очисним станціям закидають забруднення навколишнього середовища, треба розуміти - не станції аерації генерують весь об’єм стоків, а наші міста.

Очисні станції - це нирки наших населених пунктів, які очищують ці стоки, і ці нирки зараз чисто технологічно не можуть впоратися з наростаючим навантаженням та погіршенням складу стічних вод.

Прийшов час, коли "ниркам" потрібна допомога. І допомогти має кожен: починаючи від громадянина і закінчуючи державою.

Що потрібно зробити

На побутовому рівні потрібно відмовитися від використання фосфатовмісних миючих засобів і запам’ятати, що в унітаз не можна кидати нічого, крім туалетного паперу.

Помилково, наприклад, вважати, що нормально викидати в унітаз серветки. Більшість з них не розчиняються у воді і, потрапляючи на грабельні відділення очисних станцій, створюють значні проблеми.

Проблема серветок в стоках стає все більш нагальною по всьому світу.

Крім серветок в унітаз викидають: ганчір’я, памперси, засоби особистої гігієни, зіпсовані овочі та фрукти, пакети, рештки мертвої птиці…

І це не повний перелік. Працівники, наприклад, Бортницької станції аерації (Київ) інколи за зміну тільки вручну вибирають по 5-6 тонн сміття.

Підприємства і компанії мають бути соціально відповідальними: чітко дотримуватися правил приймання стічних вод і в разі необхідності встановлювати локальні очисні споруди (ЛОС).

Зараз компаній, які мають ЛОС зовсім мало, хоча в розвинених країнах це звичайна практика.

Громадські організації мають активно пропагувати екологічно правильну поведінку, а також посилити тиск на Верховну Раду, щоб домогтися прийняття ряду необхідних законодавчих актів.

Зараз, наприклад, попри всі намагання асоціації "Укрводоканалекологія", що об’єднує українські водоканали, парламентське "миюче" лоббі не дає прийняти закон про заборону фосфатних миючих засобів.

Потрібно також посилити відповідальність за порушення підприємствами Правил приймання стічних вод тощо.

Держава повинна долучитися до справи на кількох рівнях. Освітній рівень - починати екологічне виховання потрібно ще зі шкільної парти.

На законодавчому рівні для підтримки водопровідно-каналізаційної галузі потрібно прийняти цілий ряд законодавчих актів.

Без підтримки держави водоканалам дуже важко ремонтувати та відновлювати каналізаційні мережі та засоби виробництва. Не кажучи вже про модернізацію.

Ще один важливий напрям роботи - модернізація станцій аерації в Україні. Один з таких проектів зараз реалізовується в Києві.

Реконструкція Бортницької станції аерації в Києві

Бортницька станція аерації (БСА) - очищує всі стічні води не тільки столиці, але й прилеглих населених пунктів Київської області (понад 5 млн людей). Це найбільша очисна станція в Україні і одна з найбільших в Європі.

Три очисні блоки БСА були збудовані з 1960-х по 1980-х років, тому більшість споруд та обладнання критично зношені (загальний знос складає 80%).

Кредит на реконструкцію БСА в розмірі 108 млрд єн надало Японське агентство міжнародного співробітництва (JICA) на умовах 0,1% річних на 40 років з 10-річними "канікулами".

Зараз реконструкція БСА - це один з наймасштабніших інфраструктурних проектів в Україні, після якого якість очищених стоків буде контролюватися за 10-ма показниками та відповідати нормативам ЄС.

Важливо підкреслити, що проектом передбачено впровадження сучасних японських технологій обробки та утилізації осадів, а також вирішення проблеми неприємного запаху в районі роботи БСА.

Реконструкція в інших містах: що робити, коли грошей нема

На жаль, зараз модернізацією очисних станцій можуть похвалитися одиниці міст. Реконструйовані каналізаційні очисні споруди (КОС) без ліній обробки осаду в Івано-Франківську, Кременчуці, Запоріжжі, частково Чернігів.

Триває реконструкція у Львові та Миколаєві. Планується реконструкція КОС в Житомирі та Тернополі.

Переважна більшість станцій продовжує працювати на застарілому обладнанні з застарілими технологіями по простій причині - немає фінансування.

Водоканали мають інвестиційні програми за рахунок тарифів, але кошти, передбачені цими програмами, є мізерними порівняно з масштабами необхідних робіт.

Фінансувати відповідні проекти, крім водоканалів, мають міські бюджети, державний бюджет та міжнародні фінансові організації на певних умовах.

Також потрібно звернути особливу увагу на внутрішнього інвестора. Він мусить бути впевненим, що інвестиції повернуться.

Механізмом може стати стимулююче утворення тарифів - так зване RAB-регулювання. Це дозволить внутрішнім інвесторам вкладати кошти, маючи реальні гарантії їх повернення.

Але в першу чергу до вирішення ситуації має долучитися саме держава. Зокрема, потрібно завершити розробку і ухвалити проект закону "Про каналізування в Україні".

З урахуванням цього закону необхідно прийняти програму фінансування реконструкції каналізаційних мереж та об’єктів очистки стічних вод.

Принагідно хочеться нагадати, що Кабінет міністрів вилучив з бюджету на 2019 рік фінансування програми "Питна вода" - єдиної програми, яка була прийнята на підтримку галузі водопостачання ще у 2011 році.

Законом було передбачене фінансування на суму близько 3 млрд гривень за рахунок держбюджету. За всі попередні роки виділено лише 208 млн грн.

Допоки суспільство і держава не зрозуміють, що питання захисту навколишнього середовища потрібно було вирішувати ще вчора, ми будемо все частіше чути, як у нас все погано. У водоймах купатися ризиковано, воду пити небезпечно, продукти, вирощені на забрудненій землі, - їсти шкідливо.

Досить говорити, пора діяти.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/12/13/643510/