https://www.epravda.com.ua/images/logo01.gif Економічна правда https://www.epravda.com.ua Економічна правда https://www.epravda.com.ua Оскарження держзакупівель: що допоможе і бізнесу, і державі http://www.epravda.com.ua/columns/2018/01/23/633263/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Tue, 23 Jan 2018 18:30:30 +0200 Механізм оскарження дискримінаційних вимог чи рішень замовника при державних закупівлях - важливий інструмент учасників торгів для захисту їх прав.

У той же час для держави це спосіб контролю за виконавчою дисципліною замовників та покупців, спосіб запобігання корупції "руками" конкурентів.

Хороший механізм повинен бути одночасно швидким, простим, зручним та доступним для всіх учасників. Він мусить виявляти максимум порушень та реалізуватися в рамках наявних ресурсів держави на підтримку цієї функції.

Аналіз даних про оскарження торгів за 2016-2017 роки свідчить про низку слабких місць цього механізму в Україні. Механізм подачі скарги не дозволяє фільтрувати помилкові та неоплачені скарги, що призводить до безпідставного затягування торгів і неефективних витрат часу членами колегії АМКУ.

Зокрема, з квітня 2016 року по вересень 2017 року 2 024 скарги або майже 40% від усіх скарг були відхилені. При цьому кожна така скарга змушує членів колегії готувати рішення, робити низку завантажень до системи та скачувань з неї, друкувати і підписувати документи протягом близько чотирьох днів.

Вартість оскарження є обмежувальним фактором для поданні скарги на тендерах з невисокою очікуваною вартістю. Наприклад, навіть на тендері з очікуваною вартістю близько 250 тис грн з маржею 5% для переможця подання скарги невиправдане навіть при високій ймовірності задоволення скарги - 32%.

Через це даний механізм на малих торгах не виконує своїх функцій і провокує недовіру учасників, адже вартість програшу в оскарженні призводить до прямих втрат, які не будуть компенсовані. Тобто за такою логікою, для більш ніж 30% торгів на суму менше 250 тис грн учасникам було невигідно подавати скарги.

Механізм не стримує від подання помилкових скарг або скарг з метою призупинення торгів. Це створює можливість для маніпулювання механізмом оскарження. Наприклад, 396 скарг - 14% - було відкликано. 40% з них було подано на євроторгах. Їх розгляд тривав в середньому одинадцять днів.

Це гальмує роботу АМКУ і, ймовірно, низку тендерів. За цей час можуть змінитися ціна предмету закупівлі чи інші умови, що призведе до ще більших втрат. Учасники недостатньо обізнані з механізмом оскарження або не довіряють йому. Це призводить до того, що частина порушень залишається у "сліпій зоні".

Під час аналізу переговорної процедури для потреб оборони ми виявили численні випадки дискваліфікації учасників через помилки в оформленні банківської гарантії. Тимчасом лише її відсутність може бути підставою для дискваліфікації.

Однак до АМКУ звернулася тільки частина дискваліфікованих учасників. Із 164 опитаних учасників торгів третина не довіряє механізму або не знає про нього.

Механізм оскарження міг би краще виконувати свої функції за таких умов.

1. Системне обмеження подання неоплачених і помилкових скарг. Система не пропускатиме неоплачені скарги, а форма скарги буде стандартизована і подана в електронному форматі. Це зменшить кількість скарг на 40%.

2. Зміна схеми оплати скарги з фіксованої на диференційовану, зменшення вартості скарг для тендерів з невеликими сумами.

3. Введення механізмів, які обмежать подання помилкових скарг. Цього можна досягти через введення депозитної системи оплати, зобов'язання подавати вимогу перед поданням скарги та через заборону відкликати скарги, крім випадків, коли замовник усуває помилку до ухвалення рішення АМКУ.

4. Створення бази даних рішень АМКУ, яка дозволить перевіряти рішення за схожими випадками та посилить інформування про процедуру оскарження.

Співавтори тексту - Наталія Шаповал, Олекса Степанюк та Олексій Грибановський, Центр вдосконалення закупівель

Повний текст дослідження - за посиланням.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/01/23/633263/
Світовий податковий клімат став більш жорстким: як змінитися і виграти http://www.epravda.com.ua/columns/2018/01/23/633255/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Tue, 23 Jan 2018 12:00:28 +0200 К 2018 году мировой налоговый климат существенно ужесточился и требует, чтобы менялся бизнес.

Каковы вызовы для украинских компаний?

Главные из них - ограничение налоговых льгот при выплате процентов по займам нерезидентам, ограничения на концентрацию прибыли в низконалоговых юрисдикциях и ограничение конфиденциальности владения бизнесом.

Как финансировать операционные компании в Украине

Пытаясь облегчить налоговую нагрузку, украинские компании используют заемное финансирование от аффилированных компаний, в частности на Кипре, в связи с возможностью уменьшения прибыли компании на суммы выплачиваемых процентов и низкой ставкой налогообложения процентов при их выплате на Кипр.

В качестве борьбы с такой практикой план BEPS предусматривает внесение изменений в действующие налоговые конвенции, в том числе одновременно во все конвенции, участником которых является государство, с помощью присоединения к MLI Convention - Многосторонней конвенции.

Основываясь на заявлениях Министерства финансов Украины и уже предпринятых действиях в данном направлении, присоединение Украины к Многосторонней конвенции можно ожидать в 2018 году.

Вследствие этого для применения льготной ставки налога при выплате процентов работа компаний будет подвергаться тесту "основной цели".

В случае определения, что целью коммерческих отношений является налоговая оптимизация, предусмотренные конвенцией налоговые льготы не будут предоставлены.

Таким образом, при выплате украинскими компаниями процентов на Кипр они будут облагаться налогом на репатриацию в Украине по ставке 15%, что делает заемное финансирование очень дорогим.

Кроме того, в свете возможного принятия налога на выведенный капитал предполагается, что выплату процентов также возможно будет рассматривать как скрытое распределение дивидендов, что может повлечь за собой налогообложение процентов в Украине.

Как реорганизовать торговую деятельность

Зачастую экспортно-импортная деятельность осуществляется с использованием торговой компании в юрисдикции с благоприятным налоговым режимом, которая выступает в роли центра аккумулирования прибыли. Тем не менее, такая возможность ограничена правилами трансфертного ценообразования.

Перед Новым годом Кабмин утвердил новый список государств, операции с которыми признаются контролируемыми в соответствии с трансфертным ценообразованием. Прежний список был дополнен Эстонией, Латвией, Венгрией, Мальтой, Грузией, Сингапуром, ОАЭ.

Примечательно, что список был сформирован с учетом новых критериев, которые позволяют Кабмину включить в него любую юрисдикцию, в которой удастся найти налоговые привилегии.

Следовательно, данные изменения существенно ограничили возможности украинских компаний на получение налоговых выгод от перемещения прибыли и концентрации маржи в низконалоговых юрисдикциях.

Кроме того, ЕС учредил "черный список" юрисдикций, что усложняет ситуацию с выбором торговой компании для бизнеса, который по финансовым критериям остался вне влияния внутреннего законодательства в сфере ТЦО. Ожидается, что в ближайшее время список ЕС может быть значительно подкорректирован.

Как сохранить конфиденциальность

В силу нерешенной проблемы рейдерства в Украине, значительной коррупционной составляющей, нестабильной политической ситуации и общего недоверия к государственным органам большинство собственников украинского бизнеса предпочитает конфиденциальность в отношении владения бизнесом.

В придачу, ввиду валютных ограничений, которые не позволяли украинцам свободно осуществлять инвестиционную деятельность за границей, украинские бизнесмены были вынуждены учреждать иностранные компании с нарушением валютного законодательства Украины и не "светиться".

Сейчас автоматический обмен налоговой информацией - CRS - не оставляет иного выбора, кроме перехода к публичности владения бизнесом. Минфин Украины обещает, что Украина присоединится к CRS в 2018 году и осуществит первый автоматический обмен налоговой информацией в 2020 году за 2019 год.

Следовательно, после первого автоматического обмена украинским собственникам иностранных компаний могут прийти запросы от налоговых органов об их иностранных доходах и активах.

Как перейти к прямому владению иностранными компаниями

В результате получения налоговыми органами информации о владении налоговым резидентом Украины иностранной компанией и средствами на счету в иностранном банке может последовать два вопроса.

Первый - все ли налоги с доходов, полученных собственником от иностранной компании, были уплачены. Второй - соблюдены ли требования валютного законодательства Украины в момент приобретения компании.

В зависимости от позиции собственника по отношению к компании в момент, когда данные о ней подлежали обмену, ответы могут привести к ряду последствий.

Во-первых - к уплате налога на доходы физических лиц в бюджет Украины после следующей выплаты дивидендов иностранной компанией.

Во-вторых - к ответственности за неуплату налогов в отношении выплаченных доходов в пользу собственников.

В-третьих - к уплате штрафа в размере инвестиции или реинвестиции за границу, если такие проводились с нарушением валютного законодательства.

Как измениться и выиграть

Изменения в сфере международного налогообложения и их имплементация Украиной требует пересмотра принципов работы и готовности извлечь из этого выгоду, поскольку смена вектора также имеет свои преимущества.

Несмотря на желание хвататься за оставшиеся возможности действовать прежними методами, варианты ответов на вызовы могут выглядеть и так.

Как обеспечить финансирование операционных компаний в Украине

Вопреки принятому подходу, действующую корпоративную структуру бизнеса следует пересмотреть с точки зрения возможности объединения функций иностранных компаний в одной компании вместо нагромождения их множества.

Это позволит сократить расходы и направить их в пользу наполнения иностранной компании реальной сущностью. Это также обеспечит соответствие компании выдвигаемым требованиям, позволит применять налоговые льготы, повысит репутацию бизнеса и придаст ему международный статус.

Как реорганизовать торговую деятельность

Выбор юрисдикции следует основывать на экономической целесообразности, как если бы налогообложение в каждой юрисдикции было одинаковым.

Стоит сосредоточиться на дополнительных выгодах от торгового дома, обратить внимание на развитость банковского сектора и возможность привлечения торгового финансирования от банков или экспортно-кредитных агентств.

Как сохранить конфиденциальность

К сожалению, правовые инструменты, которые все еще позволяют сохранить конфиденциальность, дорогостоящие. Несложно заметить, что ОЭСР планирует распространять глобальную прозрачность и на трасты с частными фондами. То есть для большей части бизнеса правильнее будет задать следующий вопрос.

Как перейти к прямому владению иностранными компаниями

Ответ на этот вопрос должен основываться на детальном анализе ситуации. Важнейшей рекомендацией в отношении перехода к прямому владению бизнесом является своевременность, так как 2018 год - это, вероятно, последний год, когда можно безболезненно перейти в публичное владение компанией.

Таким образом, требования к ведению международной деятельности существенно изменились. Действующие внутренние и международные правила вынуждают бизнес менять корпоративную структуру.

Однако прежде чем подстраиваться под новые правила, следует поменять подход к оценке приоритетности выгод, которые можно извлечь от таких изменений.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/01/23/633255/
Аудит Приватбанку збільшує шанси на повернення активів http://www.epravda.com.ua/columns/2018/01/22/633248/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Mon, 22 Jan 2018 16:00:46 +0200 Американська консалтингова компанія Kroll провела аудит Приватбанку. Згідно з прес-релізом, опублікованим Національним банком України, аудит Kroll виявив, що велика частина активів Приватбанку була розкрадена.

Колишні акціонери Приватбанку, пан Коломойський та пан Боголюбов, нібито позичали гроші у Приватбанку у величезних масштабах без наміру повертати займи.

Ці новини можуть бути правдивими, але не обов'язково поганими для українських платників податків та власників облігацій Приватбанку. Якщо баланс банку дійсно має такий великий розрив, тоді нестача повинна бути покрита двома найбагатшими українськими олігархами.

Український уряд вклав понад 5 млрд доларів грошей платників податків у Приватбанк, а міжнародні облігації банку були конвертовані в капітал. Розслідування Kroll показує, де саме державні видатки та претензії по облігаціях можуть бути відшкодовані.

Обов'язки двох колишніх акціонерів Приватбанку перед державою підлягають виконанню, якщо на те буде політична воля. Коломойський та Боголюбов належать до найбагатших українців, володіють великими бізнес-імперіями та, як повідомляють, надають особисті гарантії за певними кредитами, які вони взяли.

Нещодавнє рішення Верховного суду Лондона про заморозку активів колишніх акціонерів Приватбанку на суму близько 2,5 мільярда доларів є кроком у правильному напрямку.

Кілька представників державної влади вже вказали, що міжнародним власникам євробондів слід надавати так звані нотатки про відновлення, право брати участь у поверненні активів банку. Проте, передумовою стягнення активів є готовність українських органів влади змусити колишніх власників банку повернути прострочені кредити.

До цього часу українська влада тягнула з примусом до виконання цих умов. Міжнародному валютному фонду та західним урядам довелося докласти зусиль, щоб переконати українську владу замовити аудит Приватбанку та розпочати судові процедури.

Більшість оглядачів української політики вважають, що президент Порошенко уклав таємну угоду з колишніми акціонерами Приватбанку до націоналізації. Вона, ймовірно, передбачає затягування правових дій та кримінального переслідування проти Коломойського та Боголюбова в обмін на певний рівень політичної та медійної підтримки.

Очевидно, що така угода може зашкодити поверненню активів Приватбанку, а в кінцевому підсумку - грошей українських платників податків та власників облігацій. Українські громадяни не повинні дозволяти своєму уряду затягувати з ефективним поверненням прострочених кредитів.

Звіт Kroll показав, що відслідковувати розкрадені активи можна. Але саме український уряд та правоохоронні органи повинні посилити процес примусового стягнення.

Давід Нітлішпех, керуючий портфелем Pala Assets.

Pala Assets є членом спеціальної комісії бондхолдерів Приватбанку, яку очолює юридична фірма Dechert.

***

Kroll’s Privatbank audit increases the prospects for asset recovery

The US consulting firm Kroll has conducted an audit of Privatbank. According to a press release published by the National Bank of Ukraine* Kroll claims that a large part of Privatbank assets were embezzled.

The former Privatbank shareholders, Mr. Kolomoyskyi and Mr. Bogolyubov, allegedly borrowed money from Privatbank on a massive scale without any intention to repay the loans.

If this is true, it is not necessarily bad news for Ukrainian tax payers and Privatbank bondholders. Should the bank’s balance sheet really have such a large gap, the finding that the gap must be covered by two of the richest Ukrainian oligarchs is not the worst outcome.

The Ukrainian government has injected over USD5 billion dollars of taxpayers money into Privatbank and international Privatbank bonds have been cancelled. The Kroll investigation apparently shows where government expenditures and bond claims can be recovered.

The obligations of the two former shareholders towards Privatbank are enforceable with the right political will. Mr. Kolomoyskyi and Mr. Bogolyubov belong to the richest Ukrainians, own vast business empires and have reportedly provided personal guarantees for some loans they took up.

A recent order by the High Court of London to freeze assets of Privatbank’s former shareholders with a worth of around USD2.5 billion is a step in the right direction.

A few representatives of the public authorities have already indicated that international bondholders should be provided with so called recovery notes, the right to participate in a recovery of the bank’s assets. However, the precondition for the practicality of recovery notes is the willingness of Ukrainian authorities to enforce the overdue loans of the bank’s former shareholders.

So far, the Ukrainian authorities have dragged their feet on enforcing the overdue loans drawn by the former Privatbank shareholders. It needed a lot of pressure from the International Monetary Fund and western governments to convince the Ukrainian authorities to order an audit of Privatbank and to take up court procedures.

Most observers of Ukrainian politics assume that President Poroshenko made a secret deal with the former Privatbank shareholders before the nationalization. It probably includes a protraction of enforcement actions and criminal prosecutions against Mr. Kolomoyskyi and Mr. Bogolyubov in exchange for some level of political and media support.

Obviously, such a deal would undermine the recovery of assets for Privatbank and ultimately for the Ukrainian tax payers and bondholders. The Ukrainian citizens should not allow their government to procrastinate the effective enforcement of overdue loans.

Kroll has apparently shown that it is possible to track the embezzled assets. But it is the Ukrainian government and the law enforcement authorities that have to intensify the enforcement process.

David Nietlispach works as a Portfolio Manager at Pala Assets. This article reflects his personal opinion.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/01/22/633248/
Чому ФОПи повинні продавати 100% валютної виручки, а не 50%? http://www.epravda.com.ua/columns/2018/01/22/633187/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Mon, 22 Jan 2018 13:00:44 +0200 Продажа валютной выручки в Украине скрывает массу сюрпризов.

Один из них - предприниматели обязаны продавать 100% валюты, а не 50%, как формально гласит постановление Национального банка Украины.

Такой "сюрприз" дорого обходится бизнесу. Только в IТ-сфере это 65-97 млн грн в год. Как так получилось?

В 2014 году НБУ поднял норму продажи валютной выручки до 100% и постепенно снизил ее до 50% в 2018 году. Снижение проходило в несколько этапов в рамках задекларированной регулятором валютной либерализации.

"Вершки" либерализации достались крупному бизнесу в виде большей свободы, а малому прилетели "корешки" в виде 100-процентной продажи валютной выручки.

По умолчанию с банковского счета ФЛП нельзя напрямую снять валюту. Ее можно было законно перевести с предпринимательского счета на личный валютный счет и спокойно снять, но такую услугу предоставляли не все банки.

Однако в сентябре 2016 года НБУ выпустил разъяснительное письмо, в соответствии с которым предприниматели лишись возможности переводить валюту со счета ФЛП на личный счет.

После этого письма ФЛП может лишь продать свою валюту за гривни. Вот вам и 100-процентная обязательная продажа валютной выручки для ФЛП.

Правовые основания разъяснительного письма были слабые, поэтому регулятор через год решил их укрепить. В октябре 2017 года в инструкцию НБУ №492 внесли дополнительные изменения, которыми запретили зачисление на личный счет физического лица средств со счета ФЛП.

Последние изменения только добавили вопросов относительно законности ограничения. Статья 41 Конституции гарантирует каждому право пользоваться и распоряжаться свой собственностью, а статья 22 запрещает сужение прав.

Изменения сузили права десятков тысяч граждан Украины по распоряжению своими честно заработанными средствами. Только ответов на эти вопросы пока нет, а малый бизнес платит из своего кармана за действующее ограничение.

Экономический эффект только для IТ-отрасли, где по внешнеэкономическим контрактам работает 20-30 тыс программистов, составит миллионы гривень в год.

Средний доход программиста составляет 1 800 долл. При этом продажа одного доллара приносит 30 коп убытка - разница курса покупки и продажи. Таким образом, указанное ограничение стоит для одного IТ-специалиста 3 240 грн в год, а для всей отрасли - 65-97 млн грн в год.

В большинстве развитых стран экспортеры не обязаны продавать заработанную выручку, там это трактуется как ограничение экономической свободы. В бывших советских странах от данной меры тоже начали отказываться. Например, в Узбекистане и России ее отменили, в Беларуси снизили норму продажи до 10%.

Экстренность такой меры и ее вред для экспортеров украинский законодатель понимает. Именно поэтому данная мера в Украине может быть только временной. Нацбанк может устанавливать ее на срок до шести месяцев.

Это прямо указано в статье 25 закона о НБУ. Однако в нашей стране нет ничего более постоянного, чем временное, особенно если речь идет о запретах. На практике шесть месяцев перетекают в следующие шесть месяцев.

BRDO считает, что дать возможность ФЛП распоряжаться своей валютой просто. Для этого достаточно отменить правку в инструкции НБУ и разрешить зачислять на счет физлица валюту со счета ФЛП, а также опубликовать письмо-разъяснение о возможности перевода валюты со счета ФЛП на личный текущий счет.

Надеемся, этот шаг будет включен в ближайшие планы НБУ и реализован за полтора-два месяца. Соответствующие предложение мы уже подготовили.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/01/22/633187/
Глобалізація економіки: як не стати державою-банкрутом http://www.epravda.com.ua/columns/2018/01/19/633175/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Fri, 19 Jan 2018 15:00:06 +0200 Сьогодні часто говорять про глобалізацію, але що це таке?

Це процес збільшення впливу різних міжнародних чинників на соціальну реальність в окремих державах.

Мене як підприємця особливо цікавить вплив глобалізації на економіку.

Він проявляється в наявності транснаціональних корпорацій, які функціонують в різних куточках Землі, використовуючи в своїх інтересах нові історичні умови.

Глобалізація посилює взаємозв'язки та унікальності людей і цивілізацій. Однак крім позитивних аспектів, є фактори, які насторожують.

Деякі вчені припускають, що роль транснаціональних організацій незабаром буде настільки велика, що зможе поставити під сумнів існування національних держав.

То які ж загрози несе глобалізація економіки, та що позитивного вона може додати в економічну систему світу?

Дві точки зору

Чимало експертів покладають на глобалізацію великі надії в аспекті вирішення економічних проблем. Це вирівнювання економічної ситуації у світі, вдосконалення виробництва, обмін продуктами першої необхідності, вдосконалення зовнішньої торгівлі, ефективне управління фінансами, зростання добробуту населення.

Протилежну точку зору мають антиглобалісти, які критикують процеси глобалізації. Однак всі згодні з тим, що глобалізація відкрила новий етап світових економічних відносин. Сама логіка розвитку світового ринку визначає доцільність участі кожної країни світу в процесах глобалізації та інтеграції у світове господарство.

Щоби підприємства мали можливість брати участь у формуванні міжнародної економічної структури і могли володіти високою якістю конкурентоспроможності, вони зобов'язані перебувати під постійним впливом іноземної конкуренції. Попри це, проблеми, що породжує глобалізація, теж неминучі.

Чим загрожує глобалізація

Глобалізація економіки в умовах сучасного світу стикається з однією проблемою: всі лідерські місця у світі вже зайняті державами, що входять у "Велику сімку". Саме на них припадає не менше 12% населення планети і 60-70% світового ВВП. Саме вони виконують вирішальну функцію в МВФ, Світовому банку, СОТ і ОЕСО.

Країни "Великої сімки" формують епіцентр глобалізаційних процесів, ядро світової економіки. До групи лідерів вдалося долучитися лише двом десяткам країн, що активно розвиваються і налагодили з ними плідну і взаємовигідну співпрацю.

Наслідки глобалізації - це не тільки пряме зіткнення культур, а й їх щільне взаємне переплетення. Для Заходу, який зазвичай ішов попереду, процес глобалізації завжди відкривав широкі перспективи й універсальні можливості.

Інші країни змушені були вибирати або залежність та ізоляцію, або модернізацію задля того, щоб наздогнати і навіть випередити розвинені західні країни. Із зростанням глобалізаційних процесів зростатиме нерівномірність між державами, що може стати причиною виникнення нових конфліктів.

Негативні наслідки очевидні: розвинені країни ставатимуть ще багатшими, а бідні біднішатимуть, в результаті чого розрив лише збільшуватиметься. В процесі глобалізації у виграші буде лише мала частина населення - близько 14%.

Найбільш негативні наслідки цього процесу відчують країни з найменшим рівнем розвитку. Відбудеться розмежування суспільства в економічному плані. Різко зросте безробіття, спричинене інноваційними технологіями та роботизацією.

Що чекає на Україну

Глобалізація світової економіки - це не лише формування вільної системи світової торгівлі. Це процес стрімкого розвитку продуктивних сил, що вимагає нового типу виробничих відносин не в окремій країні, а в масштабах планети.

Спроби адміністративними методами обмежити доступ іноземних товарів на внутрішній ринок або створити неринкові переваги для власних товаровиробників неминуче провокуватимуть подібну реакцію з боку урядів інших країн.

Крім того, за таких обставин уряд, скоріше за все, не матиме можливостей та мотивації впроваджувати ті заходи, які би дозволяли забезпечити конкурентність продукції вітчизняних виробників на зовнішніх ринках.

Ліберальна модель світової торгівлі визначається нинішнім рівнем проникнення технологій та фінансових інструментів. Створюючи великі можливості, ліберальна модель економіки на глобальному рівні формує і свої надзвичайно жорсткі правила гри: або конкуренція, або вимушене банкрутство.

Тільки це банкрутство не підприємств, а цілих країн, які повільно, але невпинно деградують, а їх громадяни роз'їжджаються по світу у пошуках кращої долі.

На жаль, саме це відбувається в Україні.

Якщо ми хочемо, щоб Україна вижила як самостійна держава, ми повинні зробити все, щоб економіка країни була конкурентною - як з точки зору витрат на виробництво, так і з точки зору інвестиційної привабливості.

Варто усвідомлювати, що ми володіємо обмеженим переліком переваг.

Сировинна структура української економіки є головним фактором, що створює надзвичайну залежність від зовнішніх впливів. Від цін на сировину на світових ринках протягом останніх двадцяти років залежить стан української економіки та державних фінансів, рівень зарплат і добробут мільйонів українських громадян.

Вітчизняні сировинні олігархи не зацікавлені в збільшені доходів населення та в розвитку внутрішнього ринку. У цьому випадку їх бізнес з переважно застарілими підприємствами стане менш прибутковим або навіть збитковим.

Українським підприємствам необхідно проводити модернізацію, вдосконалювати виробництво, покращувати якість продукції. Держава повинна вкладати кошти в розвиток інновацій і технологій. Без цього ми і далі будемо відставати від розвинених економік, а згодом можемо перетворитися на державу-банкрута.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/01/19/633175/
Підняти рівень охорони авторських прав до європейського http://www.epravda.com.ua/columns/2018/01/19/633162/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Fri, 19 Jan 2018 12:00:20 +0200 Авторське право пройшло непростий шлях з часу видання у Великій Британії Статуту королеви Анни, 1710 рік, де воно вперше було відображене, по нинішній час.

За ці три століття воно зазнавало істотних змін, на його розвиток впливали різні погляди. З досягнень Французької революції, 1789-1799 роки, авторське право запозичило особисті немайнові права авторів і визнання авторського права частиною права власності.

З кінця цього ж століття з'явилося колективне управління авторським правом з відповідними організаціями. На початку 20 століття громадська думка, йдучи за науковою, схилилася до того, що авторське право - не право власності, а комплекс виключних прав.

В інституті авторського права з'явилися нетворчі (суміжні) права, що охоронялися як авторські, з'явилася охорона sui generis баз даних, право слідування, охорона "сирітських творів".

Однією з новацій 20 століття стала так звана приватна копія - виняток з авторського права. Згідно з ним, купивши носій з музикою або фільмом, ви можете його копіювати без дозволу правовласника, але з виплатою йому винагороди, яку замість вас заплатить виробник або імпортер техніки, за допомогою якої ви скопіювали твір.

Ця винагорода включається в ціну обладнання та носіїв для копіювання музики чи фільмів і сплачується через уповноважені організації, що одержують відповідний дозвіл від держави.

При тому якщо колись у приватних цілях переписували бобіни й аудіокасети, то зараз, зрозуміло, завантажують файли з інтернету. Технологія змінилася, але приватна копія адаптувалася до нових реалій.

Така система притаманна більшості кран ЄС, крім Кіпру, Ірландії, Люксембургу, Мальти і Великобританії. У Великобританії якраз триває процес її впровадження.

Там, де системи компенсацій за приватне копіювання нема і діє виключне право автора на будь-яке копіювання, зазвичай відбуваються численні судові процеси правовласників з приватними користувачами. Буває, що з бабусі, чий онук завантажив фільм з інтернету, суд стягує компенсацію на користь правовласників.

Все це, звичайно, не сприяє нормальній життєдіяльності суспільства.

Гроші, закладені в ціну вказаної техніки, діляться і виплачуються правовласникам. Останні так компенсують свої втрати від винятку з прав щодо приватного копіювання.

Україна колись взяла курс на уніфікацію національного законодавства із законодавством ЄС: запровадила виняток щодо приватної копії, а також відрахування з обладнання й носіїв, що компенсують правовласникам втрати. Але чи справедливі ставки встановив український уряд для компенсації цих втрат?

В Україні розмір відрахувань встановлений у відсотках від фактурної вартості імпортованого товару, а в більшості країн ЄС - у фіксованих ставках.

Втім, не секрет, що ціни на техніку, яка використовується для запису музики й фільмів, в Україні та ЄС схожі. Подекуди за кордоном бувають навіть нижчі ціни, ніж у вітчизняних магазинах. Тому суми відрахувань за приватне копіювання, що сплачуються в Україні, цілком можна порівняти з європейськими.

У щорічному огляді щодо приватного копіювання за 2016 рік Всесвітньої організації інтелектуальної власності зазначаються такі ставки відрахувань.

Ціни у євро

Ав-стрія

Бель-гія

Хор-ватія

Фран-ція

Німеч-чина

Угор-щина

Іта-лія

Нідер-ланди

Порту-галія

Шве-ція

Швей-царія

CD-диск

0,24

0,12

0,01

0,35

0,06

0,14

0,10

0,02

0,05

0,06

0,09

DVD-диск

0,36

0,40

0,01

0,90

0,27

0,24

0,20

0,02

0,1

0,28

0,28

Зовнішній HDD

4,50

6,75

0,40

20,00

17,00

6,75

10,24

0,70

4,10

8,47

MP3-плеєр

5,25

2,50

1,86

12,00

5,00

13,35

6,44

1,40

1,60

0,85

4,20

Смартфон

2,50

2,50

1,33

8,00

6,25

10,25

4,00

3,50

1,92

5,93

1,17

Планшет

3,75

2,50

1,33

8,40

8,75

10,25

4,00

3,50

1,92

1,69

2,20

Як бачимо, суми відрахувань суттєво відрізняються залежно від країни. Які ж суми відрахувань встановила Україна?

За даними компанії IDC Ukraine, середня вартість смартфона для покупців становить 150 дол, планшета - 120 дол. Якщо взяти середні ціни на товари в інтернет-магазині Rozetka, то зовнішній жорсткий диск буде коштувати 1 928,25 грн, MP3-плеєр - 1 160,8 грн, CD-диск - 7,3 грн, DVD-диск - 8,96 грн.

Від усіх зазначених цін можна сміливо віднімати щонайменше 25%, адже відрахування в Україні сплачуються як відсоток від фактурної вартості - вартості, вказаної у договорі імпортера і зарубіжного продавця, тобто без торгової націнки роздрібного магазину. Суми виходять такі.

Україна

Середня фактурна вартість, без націнки магазину, грн

Ставка відрахувань, встановлена урядом, %

Середній курс продажу готівкового євро 8 грудня 2017 року

Сума відрахувань, євро

CD-диск

5,47

0,75

31,77

0,001

DVD-диск

6,72

0,75

31,77

0,001

Зовнішній HDD

1 446,19

0,75

31,77

0,34

MP3-плеєр

870,60

1,00

31,77

0,27

Смартфон

3 040,87

0,15

31,77

0,14

Планшет

2 432,70

0,15

31,77

0,11

Додавши для зручності відрахування, встановлені Україною, до сум відрахувань у країнах ЄС, можна побачити таку картину.

Ціни в євро

Ав-стрія

Бель-гія

Хор-ватія

Фран-ція

Німеч-чина

Угор-щина

Іта-лія

Нідер-ланди

Порту-галія

Шве-ція

Швей-царія

Укра-їна

CD-диск

0,24

0,12

0,01

0,35

0,06

0,14

0,10

0,02

0,05

0,06

0,09

0,001

DVD-диск

0,36

0,40

0,01

0,90

0,27

0,24

0,20

0,02

0,10

0,28

0,28

0,001

Зовнішній HDD

4,50

6,75

0,40

20,00

17,00

6,75

10,24

0,70

4,10

8,47

0,34

MP3-плеєр

5,25

2,50

1,86

12,00

5,00

13,35

6,44

1,40

1,60

0,85

4,20

0,27

Смартфон

2,50

2,50

1,33

8,00

6,25

10,25

4,00

3,50

1,92

5,93

1,17

0,14

Планшет

3,75

2,50

1,33

8,40

8,75

10,25

4,00

3,50

1,92

1,69

2,20

0,11

Отже, Україна встановила ставки відрахувань за приватне копіювання, які зазвичай у десятки разів менші, ніж суми, що одержують правовласники у ЄС. Чи покривають такі ставки вітчизняним правовласникам збитки, завдані приватним копіюванням? Ні.

Як відомо, Україна підписала угоду про асоціацію з ЄС. Глава 9 цієї угоди присвячена питанням правової охорони прав інтелектуальної власності.

Стаття 172 угоди дозволяє сторонам встановлювати виняток з авторського права і суміжних прав щодо приватного копіювання, але лише у випадках, які не суперечать нормальному використанню об'єкта, що охороняється.

Стаття 158 угоди зобов'язує Україну забезпечити належне та ефективне виконання зобов'язань за угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, що містяться в додатку 1С до угоди СОТ.

Стаття 13 угоди ТРІПС дозволяє лише такі винятки з авторського права і суміжних прав, які не суперечать звичайному використанню твору та не призводять до надмірної шкоди законним інтересам власника прав.

Тож слід сказати відверто, що ставки відрахувань, встановлені українським урядом, суперечать обов'язкам, які взяла на себе Україна у міжнародних договорах, і загрожують європейській інтеграції країни.

Вихід простий: уряд повинен почати діалог з вітчизняними і зарубіжними правовласниками, домовитися про ставки відрахувань за приватне копіювання, які відповідають європейській практиці, впровадити їх, підвищивши таким чином рівень охорони прав інтелектуальної власності в Україні.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/01/19/633162/
Як зовнішній борг підточує економіку України http://www.epravda.com.ua/columns/2018/01/18/633149/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Thu, 18 Jan 2018 18:00:22 +0200 У 2017 році держборг України сягнув максимального значення як в абсолютному вимірі, 76,3 млрд дол, так і в співвідношенні до ВВП країни - 84,6%.

Ця заборгованість зростає динамічніше після 2014 року.

За цим показником варто пильно стежити, оскільки він загрожує нашому економічному розвитку як країни з недостатньо конкурентоздатною економікою.

Заборгованість сильної економіки, наприклад, США чи Японії, і економіки слабкої, як Україна, є відмінними явищами за своїми наслідками.

Сильні країни можуть позичати, оскільки їхні конкурентоздатні економіки завжди генеруватимуть достатні кошти для розрахунків. Однак слабкі повинні бути значно обережніші, бо над ними висить загроза неспроможності розрахунків через експортну вразливість чи слабкість, а отже, і дефолту чи диктату кредиторів.

Загальна сума державного та гарантованого державою боргу України, 2012-2017 роки, млрд дол

Джерело: Мінфін, 30 листопада 2017 року

Економіка України, на жаль, слабка. Її товарне виробництво не диверсифіковане, а експорт вразливий через високу залежність від цін на сировину: пшеницю, соняшникову олію, металопрокат та напівфабрикати із сталі, залізорудну сировину і кукурудзу, на які у 2017 році припало близько 50% товарного експорту країни.

Крім того, економіка України, виміряна у доларовому еквіваленті на довгостроковому тренді, скорочується.

ВВП України, 2007-2016 роки, млрд дол у цінах 2010 року

Джерело: Світовий банк

Особливо цікаво спостерігати за динамікою співвідношення зовнішнього боргу, сумарно уряд та НБУ, до номінального ВВП, вираженого у доларах, - саме так в контексті аналізу зовнішньої заборгованості ми повинні відобразити ВВП країни.

За 2007-2017 роки, тобто за останні десять років, цей показник зріс з 8,7% до 46,9%. Особливо інтенсивно це відбувалося у 2014-2016 роках.

Номінальний ВВП і зовнішній борг України, 2008-2017 роки, млрд дол

Джерело: Світовий банк, Мінфін, оцінка на основі даних Мінфіну та НБУ

Будьте певні: зовнішній тиск на ухвалення Україною економічних рішень чи зовнішнє економічне управління зростає пропорційно наведеному співвідношенню. Тепер ми значно залежніші, ніж у 2013 році, тобто втратили частину суб'єктності. Можливо, хтось скаже, що це спрощений підхід. Я б так не сказав.

Зверну увагу на іншу сторону небезпеки, дещо відмінну від проблеми зовнішнього управління. Мова йде про небезпечне навантаження на економіку зовнішніх боргових зобов'язань. Воно підточує її фінансові ресурси і змушує позичати ще більше хоча б для того, щоб розраховуватися за вже отриманими кредитами.

У 2018 році зобов'язання за зовнішнім боргом становлять 3,6 млрд дол: 2,05 млрд дол на повернення тіла кредиту і 1,59 млрд дол на обслуговування відсотків. Ці зобов'язання покриватимуться коштом видаткової частини бюджету і становлять 11,4% видатків. У 2017 році цей показник становив 5,2%.

Тобто 84,3% запланованого приросту держбюджету у 2018 році, який становить 4,3 млрд дол або 125 млрд грн, мусить піти на погашення зовнішнього боргу.

У наступних роках буде ще цікавіше. У 2019 році потрібно буде віддати 6,5 млрд дол, а у 2020 році - ще стільки ж. Це буде значно вищий відсоток бюджету, оскільки економічне зростання очікується на рівні 3%, а боргові зобов'язання зростають більш ніж на 100%. Це кошти, які могли б стати ресурсом розвитку.

Однак головне - ще попереду. Через борг і спричинену ним реструктуризацію, проведену у 2015-2016 роках, Україна з 2021 року сплачуватиме такий собі податок на економічне зростання у розмірі 15%, якщо приріст зростання ВВП буде в інтервалі 3-4%, і 40% від кожного відсотка зростання, що перевищує 4%.

Якщо економіка України зростатиме в середньому на 5% у 2021-2040 роках, це становитиме сумарно 21,51 млрд дол. Україні з її величезним відставанням необхідні мінімум 7% щорічного зростання протягом 15 і більше років. У такому разі в 2021-2040 роках Україні за погодженими інструментами відновлення вартості - Value recovery instrument - доведеться виплатити 64,62 млрд дол.

Я не знаю історичних прецедентів такої реструктуризації і такого зовнішнього оподаткування. Напрошується порівняння з контрибуціями, які переможці накладають на поневолену країну. Як треба було вести справи, щоб таке сталося? Чи може хтось уявити щось подібне у поляків, турків чи білорусів?

Отже, начебто тиха і непомітна зовнішня заборгованість поступово перетворюється на дракона, що висмоктує критично важливий фінансовий ресурс, блокуючи економічний розвиток і беручи у полон енергію майбутніх поколінь.

Потрібна термінова зміна підходів до економічної стратегії. Потрібен загальний план економічного розвитку, захищений від популізму і короткострокових інтересів політиків. Потрібно, щоб місце зовнішньої допомоги випливало з власного плану, а не вимоги зовнішньої допомоги диктували внутрішні економічні рішення. Захід теж робить помилки і йому не потрібна наша розвинена промисловість.

Програму співпраці з МВФ та іншими зовнішніми донорами слід переглянути, виходячи з національного стратегічного плану розвитку.

Можна взяти приклад з Польщі, яка домоглася співпраці з МВФ, до речі, значно скромнішої, ніж Україна, на власних умовах. Перше, що було в цій програмі, - це списання боргів. Як і в оригінальному плані Маршалла. Списання, а не нарощення. Саме так діяли розумні уряди, розуміючи небезпеку боргу для слабких економік.

Україна може легко відмовитися від хронічних зовнішніх запозичень. Для цього треба лише уміти акумулювати ресурс, який генерує національна економіка, і спрямовувати його в економічний розвиток, найперше виробничий. Але ні в якому разі не можна допустити стану, коли зовнішній борг вже не дозволятиме ні ухвалювати рішення, ні діяти подібним чином.

Час спливає. Годинник, що вимірює цей час для України, наближається до півночі.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/01/18/633149/
Чи знайшла скандальна "Максмед" дірку у ProZorro? http://www.epravda.com.ua/columns/2018/01/18/633118/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Thu, 18 Jan 2018 09:00:39 +0200 Текст підготовлений в рамках дослідження "Пропозиції щодо оптимізації механізму оскарження". Співавтор тексту - Інна Меметова

"Дедалі частіше фірми із сумнівною репутацією, що не є ні виробниками, ні офіційними дилерами, застосовують новий вид рейдерства, гальмуючи процедури закупівель та намагаючись "заволодіти" замовленням.

Яскравим прикладом своєрідного послуговування законом "Про публічні закупівлі" та системою ProZorro є дії "тандему" - ТОВ "Максмед інтернешнл" і ТОВ "Євроклінсервіс".

Ці фірми за чергою спочатку вимагають скасувати певні умови в тендерній документації, а після цього подають скарги на розгляд Антимонопольним комітетом України, гальмуючи процес закупівлі".

Так писали в липні 2017 року у відкритому зверненні до прем'єр-міністра Володимира Гройсмана кілька власників машинобудівних заводів. Вони скаржилися на неможливість продати "Укрзалізниці" свою продукцію.

"Хочу сказати на всю країну: існують фірми, в яких нема нічого, крім табуретки і печатки. Думаю, вони мають підтримку в різних органах влади. Вони заявляються на всі тендери і потім через скарги блокують тендери на все, блокують чесний бізнес, потім вимагають "відкати", - не забарився з відповіддю Гройсман.

Те, про що говорить глава уряду, можна описати одним словом: "тролінг".

Проблема не тільки у заводів-виробників, яким стало складніше перемагати у тендерах, але і в самих замовників, яким стало важче купити потрібну продукцію.

В "Укрзалізниці" середня тривалість тендерних процедур у 2017 році зросла до майже 90 днів з 45 днів у 2016 році. Тобто в середньому залізниці та її філіям потрібно майже три місяці, щоб купити щось на відкритих торгах.

"Максмед" є одним з 2 072 скаржників у ProZorro, але ця компанія - найбільш активний скаржник. Вона подала 157 з 5 419 зареєстрованих до 11 жовтня 2017 року скарг. Майже завжди предметом оскарження є закупівлі для залізниці.

Чи є у системі оскарження, передбаченій законом "Про публічні закупівлі", "діра", яку знайшла ця компанія, щоб мати змогу навмисно затягувати закупівлі?

Ми відібрали з системи ProZorro 19 показників, які описують процес оскарження.

Це своєрідний біохімічний аналіз, який фіксує поведінку скаржника, замовника та системи загалом. Після цього ми "пропустили" всіх скаржників з вибірки за цими метриками через кілька методів класифікації з метою пояснити частоту поданих ними скарг, але групи не видавали унікальної поведінки.

Під час описового аналізу було помічено, що група з 95 компаній використовує механізм оскарження і в подальшому не бере участі у закупівлі більше одного разу. Ми спробували класифікувати таких скаржників за часткою "скарг без участі".

В результаті були виявлені дві групи скаржників з такими особливостями. Вони часто скаржаться, що є логічним висновком. Після скарг вони не беруть участі у тендері. Отже, ці компанії можуть використовувати методи оскарження, щоб допомагати іншим учасникам, "збиваючи" з тендерів конкурентів.

За цими характеристиками найбільш схожими до "Максмеду" є компанії "Радіал-Україна", "МІК", "Лінк-медитал", "Альфатех" та "Смілапостач".

Групування скаржників за часткою оскаржених тендерів без участі

Далі ми взяли групу з 12 компаній і виявили, що "Максмед" у ній вирізняється. Класифікаційні дерева допомогли ідентифікувати цю унікальність. Вона - у кількості товарних ринків, на яких скаржилася компанія. Таких у "Максмеду" вісім, хоча в середньому стражники подають скарги лише щодо двох ринків.

Групування скаржників за частотою поданих скарг

Частота подання скарг "Максмедом" не вирізняє цю компанію серед інших з досвідом оскарження. До речі, майже кожна друга скарга компанії задоволена. Меншу групу разом з "Максмедом" становлять скаржники, яким притаманна систематична практика оскарження та подальша неучасть у тендерах.

Унікальним "Максмед" робить третя особливість: кількість ринків, де компанія подавала скарги. Їх вісім - від меблів до залізничних вагонів.

Ці ознаки можуть характеризувати поведінку компанії "Максмед" як саботаж, про що говорив Гройсман. Такі методи можуть бути потужною зброє для блокування дій замовника, особливо якщо той дає для цього приводи - неякісно складає тендерну документацію, яка потім стає легкою мішенню для оскарження.

Це саме те, що траплялося у стосунках між "Максмедом" та "Укрзалізницею". У листопаді 2017 року в. о. голови "Укрзалізниці" Євген Кравцов визнав, що співробітники УЗ, вивчивши обґрунтування компаній, які оскаржують її тендери в Антимонопольному комітеті, виявили, що більшість причин типові.

За його словами, УЗ вжила низку заходів для усунення таких "зачіпок".

"Ми звернули увагу, що в нашій системі закупівель багато торгів оскаржується в АМКУ: блокується, зривається, призначається по-новому. Тобто відбуваються маніпуляції. Виявилося, що майже у 70% оскаржень причини типові.

Ми їх ідентифікували, і тепер при підготовці технічної документації для системи державних закупівель ProZorro наші співробітники будуть мати набагато менше можливостей для самодіяльності", - сказав Кравцов.

Текст підготовлений в рамках дослідження "Пропозиції щодо оптимізації механізму оскарження". Співавтор тексту - Інна Меметова

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/01/18/633118/
Простий шлях до експорту http://www.epravda.com.ua/columns/2018/01/17/633065/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Wed, 17 Jan 2018 12:00:48 +0200 Складна економічна ситуація в Україні, втрата ринків постачання, труднощі ведення бізнесу: як вижити у таких умовах?

Багато хто переконаний, що вихід - у наданні преференцій вітчизняним виробникам у публічних закупівлях. Наш досвід свідчить про протилежне.

Доказом може бути успіх українських компаній, які беруть участь у державних тендерах за кордоном.

Обсяг експорту в системі регулювання національної економіки - важливий макроекономічний показник. Завдяки експорту стимулюється зростання економіки, створюються робочі місця, підвищується рівень життя громадян.

Одним з каналів отримання експортних контрактів є публічні закупівлі країн-учасниць угод GPA - Government Procurement Agreement - СОТ. Кількість та обсяг контрактів, отриманих компаніями в рамках тендерів GPA, є одним з індикаторів конкурентоспроможності товарів, робіт і послуг на зовнішніх ринках.

З приєднанням України до угоди СОТ про державні закупівлі отримати закордонний контракт стало набагато простіше. Мова йде про великі проекти.

Ціновий поріг, від якого починається дія угоди, для товарів і послуг - 150 тис євро, для будівельних робіт - 5,5 млн євро. До того ж, на нашу думку, публічні закупівлі через GPA - це найпростіший шлях до експорту.

Вам не потрібно витрачати гроші і час, щоб розгортати мережу, купувати місце в магазині або витрачатися на маркетинг. Ви можете знаходити тендер, сидячи в офісі в Україні, брати участь і починати поставки при гарантованому контракті.

Угода GPA вказує на можливість отримати контракт на конкурентних засадах.

Особливості участі в тендерах - єдині правила гри, відсутність дискримінації за ознакою належності до іноземної держави, державний захист бізнесу в разі неправомірних дій з боку замовника, застосування нецінових критеріїв оцінювання, що мають чітко визначені та економічно обґрунтовані показники.

Решта процедур пов'язана із забезпеченням виконання контракту, наявністю сертифікатів, необхідністю покриття поточних витрат, банківським гарантуванням і страхуванням. Взаємодія з місцевими органами влади залежать від особливостей законодавства обраної країни та умов ведення бізнесу в ній.

Український бізнес, який робить перші кроки в міжнародних державних закупівлях, може розраховувати на підтримку держави. З цією метою у січні 2016 року група волонтерів організувала при Мінекономіки проектний офіс GPAinUA. Він консультує компанії, які вирішили взяти участь у закордонних публічних тендерах.

Проект підтримало Німецьке товариство міжнародного співробітництва GIZ.

До листопада 2017 року проект проконсультував понад 130 українських і п'ять іноземних фірм щодо участі в публічних тендерах GPA. Українські компанії взяли участь у 29 тендерах, де були кваліфіковані і допущені до оцінки пропозицій.

У двох тендерах переможцями були визначені українські компанії. Одна з них, ДГЗП "Спецтехноекспорт", входить до ДК "Укроборонпром". Вона отримала контракт від державної компанії з країни ЄС на поставку деталей до танків T-72.

Проект допоміг знайти тендер, отримати тендерну документацію, підготувати кваліфікаційну частину пропозиції, визначити перелік документів і вимог до каталогізації продукції в єдиному реєстрі NATO Master Catalogue of References for Logistics, NMCRL, і системі NATO Support and Procurement Agency, NSPA.

Проект підтримував комунікації із замовником і здійснював загальну координацію. Для прискорення процедур отримання документів та ідентифікації учасника проект звертався за юридичною підтримкою до європейської компанії-партнера проекту.

Кваліфікаційні вимоги до учасників тендера не відрізнялися від вимог, що застосовуються в Україні, тому особливих перешкод при підготовці не виникло.

Загалом на ринку державних закупівель країн GPA найбільш упевнено себе проявили компанії-дистриб'ютори і трейдери, компанії повного циклу виробництва, що випускають готову продукцію і надають послуги з високою доданою вартістю.

Йдеться про машинобудування, пошиття одягу і взуття, поліграфію, виробництво меблів, будматеріалів і конструкцій, ІТ-послуги, послуги реклами та маркетингу. Цей перелік неповний - йдеться про найбільш активних учасників тендерів.

Проект планує продовжувати допомагати українським експортерам перемагати у міжнародних публічних тендерах GPA. Досвід підтверджує: угода GPA відкриває величезні можливості для бізнесу, головне - ухвалити рішення і скористатися.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/01/17/633065/
Як цифрова економіка змінить Україну http://www.epravda.com.ua/columns/2018/01/16/633057/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Tue, 16 Jan 2018 16:10:17 +0200 По всьому світу частка традиційної економіки зменшується, а цифрової - збільшується, надаючи могутні переваги для країн та бізнесу.

Україна зобов'язана розпочати масштабну цифровізацію всіх галузей економіки та базових сфер життєдіяльності, передусім освіти й медицини, максимально інвестуючи в розвиток цифрових інфраструктур, інновації та сучасні технології.

Інакше ми ризикуємо відстати від провідних економік світу назавжди.

Україні потрібен "цифровий стрибок". Масштаб і темп цифрових трансформацій повинні стати ключовими характеристиками розвитку країни.

Пріоритет №1

За останні два роки в Україні вдалося зупинити економічне падіння, а у 2017 році економіка зросла на 2,3%. Однак подальше прискорення економічного та соціального розвитку можливе лише за умови цифрових перетворень.

Саме цифрова економіка є акселератором соціально-економічного життя суспільства у сучасному світі, саме вона здатна стрімко підвищити ВВП країни.

За даними Всесвітнього економічного форуму, у 2015 році частка цифрової економіки у загальносвітовій економіці перевищила 20% і стрімко зростає.

Успішний досвід Естонії, Ірландії, Швеції та Ізраїлю свідчить, що безпосередній ефект від комплексного розвитку цифрової економіки становить 20% ВВП протягом п'яти років, а ROI інвестиції в цифрову трансформацію сягає 500%.

Цифрова економіка є головним пріоритетом для Німеччини та Великобританії. Розвиток цифрової економіки повинен стати пріоритетом і для України. Ми зобов'язані здійснити цифрову трансформацію старих галузей і створити умови для появи нових. Інакше ризикуємо відстати від провідних економік назавжди.

Зміст цифрової економіки

У минулому революційні зміни в економіці стали наслідком технологічних винаходів: парового двигуна, двигуна внутрішнього згорання, конвеєрного виробництва, мікроелектроніки. Сьогодні настав час цифрових технологій.

В Україні вони вже частково використовуються. Найбільш яскравим прикладом є агропромислова сфера, де завдяки цифровим технологіям передові компанії збільшують свої ROI від 30% до 90%. Лише уявіть, якого результату можна досягти, якщо забезпечити цифрову трансформацію всієї аграрної сфери.

Те саме стосується гірничодобувної індустрії та машинобудування.

Для сфери медицини цифрова економіка означає поступовий перехід до онлайн-медицини. Наприклад, замість періодичного медичного огляду ми маємо сенсори та датчики онлайн-спостереження за окремими групами.

Для освіти цифрова економіка - це запровадження поняття "цифрова освітня послуга", коли учень має в школі доступ до Wi-Fi з високою мінімальною швидкістю, електронні підручники, планшет, мультимедійний контент. Навчання тоді буде цікавою грою, а не нудним зубрінням пожовклих підручників.

Цифрова економіка передбачає цифрове перетворення всіх сфер життєдіяльності, надаючи їм значний економічний та соціальний ефекти. Усе це відкриває нові потужні можливості для держави, суспільства та громадян.

До речі, ООН та ЄС визнали цифрові права громадян. Тобто доступ до ІТ-інфраструктури, інтернету є базовим правом кожного. Ми теж повинні це зробити.

Плани уряду

Зробивши "цифровий стрибок", Україна може стати місцем реалізації амбітних проектів цифрових трансформацій в інфраструктурі, індустріях, усіх сферах життя.

Відповідаючи на сучасні виклики, уряд спільно з Hi-Teck Office Ukraine та експертами ринку розробив концепцію та план розвитку цифрової економіки в Україні до 2020 року. Ці документи закладають основу для реалізації форсованого сценарію цифровізації України. План передбачає такі ключові заходи.

1. Розвиток цифрової інфраструктури як основи цифрової економіки.

Є два види інфраструктур: тверді та м'які. До перших належать широкосмугова інфраструктура, цифрове телебачення, інфраструктура для "інтернету речей", кібербезпеки та хмарних технологій збереження даних. М'якими називають інфраструктури довіри та ідентифікації, онлайн-розрахунки, блокчейн, публічні послуги, а також інфраструктуру життєзабезпечення - освіта і медицина.

2. Цифровізація реального сектору, у тому числі через сприяння розвитку інфраструктури "Індустрія 4.0", "цифрового робочого місця", "смарт-фабрики".

3. Цифровізація базових сфер життєдіяльності, у тому числі через цифрову трансформацію середньої школи та розвиток STEM-освіти, запровадження eHealth та е-безпеки, концепції "розумні міста".

4. Окремим важливим напрямом є розвиток цифрової грамотності населення.

Отже, в Україні є всі умови для здійснення "цифрового стрибка" та переходу на більш високий технологічний рівень розвитку. Цифрова економіка - це не мода і не забаганка, це необхідність та основа нашого майбутнього.

Завтра, 17 січня 2018 року, уряд розгляне "Концепцію розвитку цифрової економіки до 2020 року в Україні". Сподіваємося на успішне схвалення документа.

Співавтор - Валерій Фіщук, співголова ІТ-комітету Американської торговельної палати

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2018/01/16/633057/