http://www.epravda.com.ua/images/logo01.gif Економічна правда http://www.epravda.com.ua Економічна правда http://www.epravda.com.ua 5 порад, як побудувати соціальний бізнес в Україні http://www.epravda.com.ua/columns/2017/11/18/631320/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Sat, 18 Nov 2017 15:00:44 +0200 Я займаюся соціальним підприємництвом вже 17 років.

Крім соціального бізнесу, я координую проект Economy of Communion (Міжнародна інкубаційна мережа). Він діє у 12 країнах та допомагає створити бізнес, який не зосереджений виключно на прибутку, а й допомагає суспільству.

Соціальне підприємництво вже сформувалося у світі, як явище. В Україні воно тільки починає розвиватися.

Українська соціальна академія запросила мене у Київ виступити на проекті Future Lab та поділитися досвідом, як побудувати суспільно відповідальне підприємство.

Ось п’ять порад, які, з мого досвіду, можуть допомогти вам перетворити ідею соціальної ініціативи на працюючий бізнес.

Визначте проблему, яка вас турбує

Усі бізнес-ідеї соціального підприємництва приходять від бажання щось змінити. Я побачив, що в моєму маленькому місті не вистачало альтернативної культури, і виникла ідея відкрити клуб, який буде просувати музику та мистецтво. Так з'явився SAFEHOUSE.

Це був мій перший соціальний бізнес. У клубі виступали молоді музиканти та виставляли свої роботи художники. Він працював 5 років, і за цей час культурна ситуація у місті значно змінилася.

Потім у нас із дружиною народилась ідея органічного виробництва "Z VRTA" ("Із саду"). Ми вирощуємо органічні фрукти та овочі і навчаємо цьому людей.

Тож подумайте, що турбує особисто вас? Екологія, проблеми людей з особливими потребами чи малозабезпечені родини? Є багато гарних ідей для соціального підприємництва.

Можна відкрити заклад та найняти на роботу молодь з неблагополучних сімей. Можна зайнятися переробкою сміття, виготовляти з використаних речей щось нове. Можна, як ми, вирощувати органічні продукти. У Бельгії, наприклад, зараз працюють над створенням екологічних матеріалів, з яких можна будувати будинки.

Порахуйте бюджет та ризики

Підготуйте бізнес-план, який сформує розуміння етапів і ризиків проекту.

Прорахуйте стартовий капітал, необхідний для запуску, скільки людей будуть задіяні у процесі, хто ваші потенційні споживачі, який дохід будете отримувати та який відсоток готові витрачати на соціальну складову проекту.

Коли робите фінансовий прогноз, не розраховуйте одразу на максимальний прибуток. Наприклад, ви висаджуєте 300 помідорів. Кожна рослина дає від одного до п'яти кілограмів плодів. Беріть за основу найнижчий показник доходу. Тобто будьте готові, що за перший рік ви виростите 300-600 кг помідорів. А не 1500 кг.

Ставте амбітні цілі, але завжди будьте готові до найгіршого.

Подумайте, як монетизувати свою справу. Визначення "соціальне" змушує людей думати, що цей вид підприємництва неприбутковий.

В Україні існує стереотип, що соціальне підприємництво - це благодійність чи волонтерство. Але це не так. Прибуток - це те, що допомагає бізнесу рости та розвиватися, дає впевненість у завтрашньому дні. У соціальному підприємництві чим більше прибутку ви отримуєте, тим більше допомоги можете надати.

Світові приклади соціальних підприємств це підтверджують: у Мадриді багато років працює популярний ресторан "Робін Гуд". Вдень його відвідують звичайні клієнти, а ввечері там годують безхатченків. Так власники отримують прибуток і виділяють кошти на допомогу знедоленим.

Шукайте інвестиції та гранти

Якщо за проектом стоїть сильна історія, великий виклик - використовуйте краудфандинг. В Україні можна розмістити проект на платформі "Спільнокошт" (Biggggidea) або на міжнародній платформі Indiegogo.

Можна звернутися до міжнародних організацій, які допомагають підприємцям-початківцям.

Є кілька стипендій, які можна отримати на розвиток соціального підприємства: Echoing Green, Voqal, Acumen, Grameen, LGT Venture Philanthropy, Resolution, Shuttleworth, Wild Gift, Rolex Awards for Enterprise, Ashoka.

Заручіться підтримкою однодумців

Заручіться підтримкою друзів, знайдіть однодумців та соціальних підприємців по всьому світу. Напишіть їм - і вони поділяться досвідом.

Вивчайте проблему, дізнавайтеся, як її вирішують в інших країнах. Соціальне підприємництво - це про створення зв'язків. Разом ви "брейнштормите", помічаєте недоліки та одразу можете їх виправити.

Говоріть про проект

Якщо ви ще не маєте маркетингової стратегії та не розумієте, як продавати свій продукт чи послугу, будьте креативними, шукайте прості рішення.

У Хорватії першим соціальним підприємством стала шоколадна майстерня у місті Крижевці. Вона влаштовує на роботу лише людей з особливими потребами.

Засновники та працівники кондитерської на старті пройшли через фінансові труднощі. Їм ледве вдалося знайти інвесторів для покупки обладнання та сировини. Вони не могли дозволити собі замовити рекламу чи орендувати магазин.

Свої перші цукерки "особливі" кондитери продавали просто з невеличкого візка, який поставили в центрі міста. Вже через пару тижнів не було жодної людини, яка б не куштувала їхніх солодощів.

Мій колега, Матіас Капс, радить не забувати про соціальні мережі. Це сильний інструмент для просування. Створіть сторінку свого проекту і діліться етапами, які проходите. Ви знайдете однодумців, підтримку. Крім того, пропонуйте регіональним медіа написати матеріал про ваш проект.

* Українська соціальна академія -- організація, яка навчає соціальному підприємництву, допомагає побудувати власне та підтримує існуючих соціальних підприємців.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2017/11/18/631320/
Як дати новий поштовх фондовому ринку http://www.epravda.com.ua/columns/2017/11/17/631297/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Fri, 17 Nov 2017 16:17:34 +0200 Проект закону №5592-д щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів став приводом для палких дискусій між регулятором фондового ринку та його професійними гравцями.

Він потрібен не для того, щоб убити цей ринок, а для того, щоб дати йому новий поштовх, поки Україна на втратила останні позиції на інвестиційній карті світу.

На часі розгляд законопроекту Верховною Радою у другому читанні. Важливо, щоб народні депутати і громадськість розуміли значимість цих змін законодавства.

Якщо залишити ситуацію на фондовому ринку такою, як вона є, то рано чи пізно останні інвестори виведуть свої кошти з акцій українських "публічних" компаній, а нові не прийдуть на такий непрозорий ринок.

Оскільки без фондового ринку впровадити накопичувальний рівень пенсійної системи неможливо, часу на цей новий поштовх у нас небагато.

Не сприймають законопроект лише професійні учасники фондового ринку. Вони хотіли б зберегти той "ринок", який маємо сьогодні.

Недавно представник однієї з найбільших інвестиційних компаній зауважив: його ображають висловлювання регулятора, що ринку нібито нема. Проте з огляду на розвинені та висхідні ринки наш виглядає не зовсім ринковим.

На питання, чому він побоюється законопроекту, відповів, що у клієнтів можуть виникнути проблеми з виходом з інвестицій, оскільки "ринку нема". У цій грі слів - суть нашого ринку. Тут кожен намагається перехитрити іншого.

Чому потрібно змінити законодавство і чому саме зараз? Ці зміни дозволять врегулювати дисбаланси і викривлення на ринку.

В Україні багато публічних компаній, які насправді не є публічними. Вони жодного разу не залучали кошти через IPO, вони не розкривають інформацію про свою діяльність належним чином, щоб інвестори могли ухвалювати обґрунтовані рішення про інвестування коштів, вони не забезпечують права своїх акціонерів.

Більшість людей в Україні стали акціонерами цих компаній, не свідомо інвестувавши кошти, а отримавши акції в результаті масової приватизації.

Крім того, за законодавством, розподіл акціонерних товариств на публічні і приватні у нас здійснювався за формальними ознаками. До товариств, у яких було понад сто акціонерів, законодавство вимагало застосовувати форму ПАТ. Банки могли існувати лише у приватній формі.

Потрібно виправити ці дисбаланси і перейти до класичної моделі розподілу компаній: визначення компанії публічною за суттю, а не за певними формальними ознаками. У світовій практиці публічними компаніями визнаються такі, які робили публічну пропозицію своїх цінних паперів. Інші критерії не можуть бути використані, щоб назвати компанію публічною чи приватною.

В основі законопроекту лежать два блоки змін. Перший - приведення процедур емісії цінних паперів до європейських стандартів, другий - запровадження правил і вимог до розкриття інформації публічними і приватними компаніями. Зараз вимоги до них майже не відрізняються.

Щоб запровадити ці правила, необхідно змінити головне - принцип розподілу компаній на публічні і приватні. Потрібно дати право багатьом компаніям, які не хочуть або не можуть дотримуватися вимог публічності, вийти з цієї форми і перейти до більш спрощених правил, за якими працюють приватні компанії.

Принципи поділу фірм на публічні і приватні закладені у прикінцевих положеннях проекту. Там сказано, що після його ухвалення публічними емітентами будуть вважатися лише ті, чиї акції перебувають у лістингу, або ті, що оприлюднять заяву про здійснення у минулому публічної пропозиції цінних паперів.

Інші емітенти акцій будуть вважатимуться такими, що не здійснювали публічну пропозицію акцій. До них будуть застосовуватися вимоги закону "Про акціонерні товариства", який регулює діяльність приватних акціонерних товариств.

Важливо розуміти, що всі ці публічні товариства не стануть приватними. Вони лише перейдуть на спрощений правовий режим в питаннях емісії цінних паперів, розкриття інформації та корпоративного управління.

Щоб перейти на цей полегшений режим, їм не доведеться скликати збори акціонерів та ухвалювати на них рішення про зміну типу товариства. Для більшості компаній законопроект може врегулювати це питання автоматично.

Після ухвалення законопроекту для більшості акціонерних товариств обсяг розкриття інформації стане меншим. Зокрема, скасовується необхідність подання регулярної квартальної інформації, залишається лише річна. Зменшується кількість обов'язкових способів розкриття інформації: повністю скасовується розкриття у друкованих виданнях, залишається лише електронна форма.

Такі зміни суттєво зекономлять витрати багатьом компаніям і зменшать адміністративний тиск на них. За нашими підрахунками, акціонерні товариства, які втратять статус "публічні", зменшать щорічні витрати на розкриття інформації перед акціонерами на 70%. Загальна економія компаній сягне 53 млн грн.

Якщо товариство захоче не просто перейти на спрощений режим і позбутися статусу "публічне", а стати приватним, воно мусить ухвалити це рішення на загальних зборах і зробити пропозицію викупу акцій в акціонерів.

При доопрацюванні законопроекту до другого читання ми намагалися зняти всі питання щодо різних варіантів тлумачення поняття "публічна компанія". Начебто нам це вдалося. Крім того, були допрацьовані норми щодо інвестиційних і недержавних пенсійних фондів. Їм не доведеться терміново продавати акції з портфелів лише тому, що компанії втратять статус "публічні".

Більше того, ми навіть частково знизили вимоги до складу і структури активів ІСІ у зв'язку з недостатньою пропозицією акцій на біржах.

Інша ситуація з банками. Законопроект дозволяє їм існувати не лише у формі публічних акціонерних товариств. Втім, навіть якщо банк перестане бути публічною компанією, більша частина вимог до публічних компаній залишиться чинною для банків, оскільки у банках присутній значний публічний інтерес.

Зокрема, мова йде про обов'язок повного розкриття регулярної та особливої інформації, виплати дивідендів через депозитарну систему України.

Під час опрацювання документа для банків були закладені навіть вищі вимоги корпоративного управління, ніж до публічних акціонерних компаній, зокрема в частині формування наглядової ради та її комітетів.

Завдяки цьому законопроекту ми нарешті досягнемо стану, коли суть відповідатиме цілям товариства. Якщо це публічна компанія, то це дійсно публічна компанія. Публічні і приватні компанії - це не конкурентні системи, кожна з яких існує, щоб досягати певної мети. Основне питання - яка у вас мета.

Якщо залучати дешеві фінансові ресурси в інвесторів через публічну пропозицію цінних паперів і платити за це відкритістю бізнесу, то вам до публічних компаній.

Якщо ви не готові щодня бути відкритими перед своїми інвесторами і вам не потрібні сторонні фінансові ресурси для розвитку бізнесу, то вам буде зручніше перебувати у формі приватного товариства.

Ми впевнені, що зміна підходів дозволить дати новий поштовх фондовому ринку країни.

Іноземні інвестори бачитимуть, що українські компанії, які виходять за капіталом на публічний ринок, грають за зрозумілими їм правилами. А компанії нарешті побачать, що за грошима не обов'язково йти на іноземні біржі, їх можна буде залучити і в Україні, але за це доведеться платити таку ж "ціну", як у Європі.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2017/11/17/631297/
А що з податковою міліцією? Її немає, але вона є http://www.epravda.com.ua/columns/2017/11/17/631277/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Fri, 17 Nov 2017 11:00:00 +0200 Основным препятствием ведения бизнеса в Украине является бесправность, беззащитность предпринимателя перед действиями представителей государственных органов.

И в первую очередь - представителей правоохранительной системы. Такого количества обысков предприятия Украины не знали ни в 2016, ни в 2015, ни в 2014, ни в "домайданные" времена.

В октябре текущего года на заседании Совета Регионального Развития с участием премьер-министра Владимира Гройсмана была озвучена такая статистика: 2014 год - подано ходатайств следователя, прокурора и других лиц о проведении обысков - 67 000 и на арест имущества - 16 000.

Уже в 2015 году 75 000 и 24 000 соответственно, в 2016 году на обыски - 94 000, на арест имущества - 38 000. И только в первом полугодии 2017 года - уже почти 60 000 ходатайств об обысках. А значит, по итогам 2017 году обысков будет более 100 000.

Несмотря на неоднократные заявления премьера о недопустимости "кошмарить" бизнес, несмотря на заявления президента, генерального прокурора, руководителя Нацполиции, силовики не только не прекращают, но и наращивают своё давление на бизнес.

Предприниматели вынуждены защищаться, организовывать охранные структуры, юридические отделы для защиты от неправомерных обысков, обращаться в суды вместо того, чтобы заниматься непосредственно своим бизнесом. Есть ли лекарство от этой хронической, затянувшейся проблемы? Как остановить неправомерные проверки, безосновательные обыски и аресты имущества?

В прошлом 2016 году в Верховной Раде был зарегистрирован законопроект 4228 "О финансовой полиции", согласно которому расследование экономических правонарушений должно перейти одному единственному органу - новой финансовой полиции.

Все же остальные "экономические" подразделения должны быть ликвидированы во всех правоохранительных органах - и в СБУ, и в Нацполиции, и в ГФС, и в ГПУ.

Законопроект 4228 предполагает, что новая служба будет немногочисленной, не более 3 тысяч человек. Для избегания эффекта "смены вывески" старых кадров в новой службе должно быть не более 25%.

Основной деятельностью финансовой полиции должно стать не охота на предпринимателей и их имущество, а защита от разворовывания бюджетных денег - схемы НДС, контрабанда, фиктивные бюджетные программы, злоупотребления в социальных фондах и на госпредприятиях, нелегальная добыча полезных ископаемых и прочее.

Соответственно и конкурс должен быть настоящим, и подчинение нового органа должно быть министерству финансов. И в новом органе не должно быть никакого силового подразделения, для специальных операций можно привлекать КОРД. Это удержало бы новую структуру от злоупотреблений силовыми методами в ходе расследований.

Однако в этом году появилась альтернативная версия от Кабинета министров - о Службе Финансовых Расследований. Открытых рабочих групп не было. Общественных обсуждений не было. И что в итоге?

Экспертам разослали законопроект, в котором появилась масса нововведений. Ограничение по количеству сотрудников новой службы исчезло. Подчинение Минфину исчезло. Руководителя назначает министр министерства, которому подчиняется служба. А служба подчиняется Кабмину. Количество полномочий увеличилось, а силовые подразделения остались…

Вот тебе и новая служба…

Но не успели этот новый законопроект зарегистрировать в ВР, как в игру вступил президент. Петр Порошенко дал поручение голове комитета по налоговой политике Нине Южаниной подготовить третий вариант законопроекта и уже в ноябре зарегистрировать его и вынести на рассмотрение в ВР.

Неизвестно, успеют ли эксперты налогового комитета подготовить такой законопроект за один месяц, но разрубить гордиев узел вмешательства силовых структур в бизнес необходимо уже сегодня.

Ведь несмотря на то, что с декабря 2016 года налоговая милиция уже вне закона, всем известно, что сотрудники этой структуры до сих пор, выражаясь языком премьера, продолжают "кошмарить" бизнес.

Несмотря на то, что сотрудникам СБУ ещё в октябре 2015 года было запрещено расследовать правонарушения в сфере экономики, депутаты проголосовали за это в пакете "безвизовых законопроектов", с экранов телевидения, со страниц СМИ не сходят новости об обысках офисов предприятий, осуществляемых сотрудниками СБУ.

Мы видим, что даже без принятия нового закона о финансовой полиции или службе финансовых расследований, силовой беспредел может быть остановлен постановлениями Кабинета министров и указами президента. Достаточно окончательно ликвидировать налоговую милицию. Достаточно ликвидировать экономические подразделения в Нацполиции. Достаточно заставить СБУ выполнить закон.

С этим могут справиться президент, генеральный прокурор и министр внутренних дел без участия парламента. И предприниматели вздохнут спокойно и будут заниматься бизнесом.

Параллельно с процессом ликвидации можно создавать новую современную службу. Насколько я знаю, и авторы законопроекта 4228, и общественные эксперты, и бизнес-ассоциации готовы войти в рабочую группу, участвовать в создании этой необходимой службы.

Пора нашей стране перейти в статус свободной экономики. И первое, с чего надо начать, с прекращения силового вмешательства в деятельность частных предприятий государственных правоохранительных структур.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2017/11/17/631277/
Дайте людям можливість заощаджувати http://www.epravda.com.ua/columns/2017/11/16/631267/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Thu, 16 Nov 2017 19:00:31 +0200 Бюджет країни - це не просто гроші, а й розстановка пріоритетів. Тож із чого почати...

Дати можливість людям заощаджувати на комунальних послугах завдяки енергозбереженню? Або ж виділити пару мільярдів на підтримку вугільної галузі чи великих агрохолдингів?

Уряд визначився: вугіллю та агрохолдингам - побільше, на енергозбереження - поменше.

Кабінет міністрів підготував проект бюджету на 2018 рік, і зараз точаться активні дискусії щодо усіх його деталей. В очі відразу впадає: на енергоефективність виділено мізерну суму: менше 1 млрд грн - або на 0% більше, ніж на 2017 рік.

При цьому попит на енергоефективні заходи в країні зростає, переважно через бажання мешканців будинків зекономити на платіжках та жити у теплі і комфорті.

Люди хочуть утеплюватися

Підтвердити цифрами зростання попиту - непроста задача. Адже як тільки у державних банках з'являються кошти на програму "теплі кредити", їх, у буквальному сенсі, розгрібають. Скільки з бюджету виділили на підтримку енергоефективності - стільки й використали. До копійки.

У 2017 році стало очевидно, що коштів катастрофічно не вистачає. Чимало бажаючих скористатися державною підтримкою, у тому числі, як мінімум, двоє моїх знайомих, прийшовши до банку за таким кредитом, почули у відповідь: "Вибачте, але наразі гроші скінчилися".

На питання, коли мають з'явитися нові кошти, їм відповіли: "Цього ніхто не знає, чекаємо". І це лише йдеться про окремі заходи: заміну вікон, утеплення стін, встановлення приладу обліку.

З наступного ж року паралельно з "теплими кредитами" має запрацювати Фонд енергоефективності. Він передбачає об'єднання для кожного проекту одразу декількох енергоефективних заходів, щоб мешканці мали змогу більше економити та системно підвищувати комфорт у своїх будинках.

Очевидно, що великої кількості таких проектів годі й очікувати при настільки низькій державній підтримці.

Як це працює на практиці

Уже чимало було сказано про економію, яку отримують ОСББ, впроваджуючи енергоефективні заходи.

На прикладі київського ОСББ "Оберіг" бачимо, що вартість комплексної термічної модернізації багатоповерхівки може сягати 1 млн євро або 30 млн грн.

Це означає, що за 800 млн грн, передбачених урядом у проекті бюджету-2018 можна провести комплексну (повну) модернізацію лише 25 таких будівель. Якщо врахувати вкладення мешканців та місцеві програми підтримки, нехай ця сума становитиме 100 будівель на рік.

Усього ж в Україні 180 тисяч багатоповерхівок і мільйони приватних будинків. З такими темпами ні ми, ні наші діти, чи навіть онуки, за своє життя ніколи не побачать оновленого житлового сектору України.

Що зробили сусіди

Сусідні країни та країни Центральної Європи зрозуміли давно, що енергоефективність має бути пріоритетним напрямком політики.

Так, Польща 20 років підтримувала оновлення усіх хрущівок та панельних будинків, створивши для цього фонд з термомодернізації та впровадивши різноманітні стимули та програми підтримки населенню.

Нещодавно був опублікований звіт авторитетного Європейського інституту характеристик будівель (BPIE), який у нас чомусь пройшов непоміченим, хоча містить важливі рекомендації для України. Серед них є наступні: визначити енергоефективність як національний пріоритет, підвищити поінформованість населення щодо економічних та соціальних переваг енергоефективності.

Серед вище згаданих переваг - не лише економія коштів. Це і створення нових робочих місць (будівельники, енергоменеджери, енергоаудитори, тощо), підвищення комфорту в оселях, зростання собівартості квартир та будинків на ринку нерухомості після проведених заходи з енергоефективності, енергонезалежність країни за рахунок зменшення споживання газу та інших імпортних енергоресурсів.
І що не менш важливо - позитивні екологічні наслідки. Чим менше споживаємо - тим менше необхідно і виробити енергії, а отже і викиди в атмосферу зменшуються.
Загалом, інформації стосовно перерахованих аспектів за останні роки з’являється все більше: завдяки медіа, громадським організаціям та іншим, у тому числі державним та місцевим ініціативам. А от що стосується чіткого визнання пріоритетності енергоефективності на рівні держави - тут питання залишається відкритим.
Прем’єр-міністр неодноразово заявляв, що уряд зосереджує свою політику на зменшенні споживання енергоресурсів. Але на ділі бачимо, що одне з ключових питань - достатнє фінансування енергоефективних заходів, і разом з тим голос громадських організацій і громадян країни - ігнорується.

Українці підтримують!

Напередодні Міжнародного дня енергозбереження під стінами уряду зібралися представники громадських організацій з різних міст України. Вони закликали уряд збільшити фінансування на енергоефективність і передати прем'єр-міністру сотні листівок від звичайних українців, які вважають, що центральні та місцеві органи влади мають виділяти більше коштів на енергоефективні заходи.
Їхня вимога - щоб вже у 2018 році як мінімум 1% бюджетів усіх рівнів уряд виділяв на утеплення будинків, енергозбереження та інші енергоефективні заходи.
Тож вже зараз при формуванні нового бюджету в уряду та парламентарів є можливість прислухатися до населення і допомогти йому заощаджувати завдяки стимулюванню енергоефективності. Пріоритети у бюджеті 2018 року будуть показником того, про кого насправді турбується влада: про благополуччя українців чи інтереси олігархів.
]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2017/11/16/631267/
Чергова автомобільна революція вже на порозі http://www.epravda.com.ua/columns/2017/11/16/631236/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Thu, 16 Nov 2017 12:50:04 +0200 Жизнь дорожает, и наши люди быстро учатся экономить.

Подорожал газ - обогревают квартиры электрическими котлами, выросла цена на электричество - перешли на котлы, работающие на пеллетах.

Та же история с автомобилями. Как только подорожал бензин, стали переходить на дизель, а когда повысилась цена и этого топлива, стали заправляться газом.

Да так активно, что Украина за последние годы вышла на пятое место в мире по количеству машин с газобаллонным оборудованием. Теперь объявление "Установим ГБО" висит на каждом столбе.

Многих волнует, что же будет дальше. Какое топливо в итоге захватит рынок, и на автомобиль с каким двигателем делать ставку?

Пока тенденция в пользу автомобильного газа.

В 2015 году потребление этого топлива в стране немного отставало от бензина, в 2016 году - сравнялось, а в 2017 году - даже превысило. Такая тенденция продержится минимум до 2020 года. Автогаз будет стремительно захватывать рынок, загоняя потребление разливного топлива все ниже под плинтус.

А как же дизельное топливо? Действительно, дизельные автомобили потребляют процентов на 40 меньше топлива по литражу в сравнении с бензиновыми. Однако дизель - это, в первую очередь, грузовой и коммерческий транспорт, где газ ему не конкурент, и дизтопливо сохраняет за собой стабильный объем потребления.

"Газовые" автомобили - не угроза для дизельных, они - опасный конкурент для машин на бензине, которых все меньше покупают в салонах новыми и все реже завозят из-за рубежа в подержанном состоянии.

Уже сейчас в Европе авто с бензиновыми двигателями почти не продаются, в основном - дизельные. Именно они составляют основу потока старых машин из Европы, а бензиновые, если и везут, то с прицелом на переоборудование под газ.

Однако в этом направлении рынок будет двигаться недолго. Через три-четыре года Украину ждет автомобильная революция: в страну хлынут электромобили.

Европа массово сокращает производство неэкологического автотранспорта, в то время как продажи электрокаров растут, как на дрожжах. Через три-пять лет европейцы, накатавшись на своих электромобилях, захотят поменять их на модели поновее, вот и начнут продавать старые электрокары в Украину.

Украинцы пока электромобилей побаиваются и не верят, что в обозримом будущем на них будут ездить все. Примерно как в начале прошлого века извозчики не верили, что скоро все пересядут с лошадиных повозок на какие-то "четырехколесные тележки". Однако прогресс не остановить.

Сегодня электромобиль для среднестатистического украинца - дорогая игрушка и, честно говоря, пока не очень удобная в использовании. Сразу возникает вопрос: доеду ли я на одной зарядке батареи от Киева до Харькова? А что делать, если по дороге закончится заряд? Вызывать эвакуатор?

Действительно, у нас еще нет необходимой инфраструктуры в достаточном количестве, хотя она начинает бурно развиваться. Однако настроить зарядок можно много и быстро, важнее создать сервисные центры для электрокаров.

Сейчас этого почти нет. Однако очень скоро украинцы "распробуют" преимущества электромобилей, и сервисы для них станут очень популярными.

Думаю, перелом на авторынке начнется к 2019 году. С появлением инфраструктуры заправок для электрокаров украинцы начнут смелее покупать себе такие авто. Это сформирует поток старых машин из Европы.

Пика эта тенденция достигнет в 2021-2022 годах. В Украине все массово начнут пересаживаться на электромобили, забывая о заправках бензином, дизелем и даже газом. В результате сети АЗС в нынешнем виде начнут "вымирать".

Нынешнее заправочное хозяйство Украины построили в основном в 1990-х годах, когда главным топливом был бензин. Вся экономика АЗС и их владельцев построена на продаже бензина, на который к 2022 году не будет спроса.

Поэтому все эти заправки, которые понастроены буквально на каждом шагу, через пять лет можно будет просто покрасить в зеленый цвет, чтобы не были так заметны на фоне травы. Буквально. Выживут очень немногие заправки.

Останутся лишь те, которые смогут вовремя переориентироваться и предложить клиенту выбор, чем заправляться: проливным топливом, газом или киловаттами.

Правда, на продаже электричества много не заработаешь. Это доказали газовые модули, которые выросли, как грибы после дождя, и отобрали большой кусок прибыли у АЗС крупных компаний, вложивших в сети миллионы долларов.

С электричеством получится еще жестче, потому что электрическую заправку можно будет построить возле каждого столба.

"АЗС будущего" будут конкурировать сервисом для автомобилистов. Ведь зарядка электромобиля пока еще не так быстра, как заправка бензином, и людям нужно будет где-то проводить время, пока их батарея впитывает энергию.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2017/11/16/631236/
Ахметов і Ярославський управлятимуть корупційним майном "сім'ї" Януковича? http://www.epravda.com.ua/columns/2017/11/15/631192/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Wed, 15 Nov 2017 13:06:17 +0200 На початку жовтня 2017 року ще один антикорупційний орган - новостворене Агентство з розшуку та менеджменту активів - прийняло від головного військового прокурора Анатолія Матіоса частину арештованого майна "членів злочинної організації Януковича-Клименка".

Прокуратура передала 154 об'єкти нерухомості, 22 транспортні засоби, 1 тис залізничних піввагонів. Загальна вартість майна перевищує 800 млн грн.

Здавалось би, тепер це багатство потрапить у добрі руки і нарешті працюватиме на державу. Однак, схоже, не все так просто.

Власне, його передадуть олігархам, зокрема Рінату Ахметову та Олександру Ярославському. Їхні компанії офіційно будуть управляти майном і заробляти на користуванні активами для їхнього збереження.

Можливо, частка від такого заробітку поповнить бюджет України, але в законі є нюанс: керівні компанії мають право на винагороду та відшкодування витрат.

Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА), - повна назва органу, на який антикорупціонери покладали великі надії.

Саме він нібито мав повернути гроші Лазаренка, майно Януковича та управляти арештованими об'єктами так, аби держава могла хоч трохи відшкодувати збитки, спричинені злочинними діями корупціонерів.

У кінці жовтня АРМА опублікувало назви перших десяти компаній, які можуть управляти арештованими активами. Цей список відверто дивує, особливо враховуючи, що найменша вартість одного активу - 640 тис грн.

Кілька разів натиснувши мишкою, можна безкоштовно отримати офіційну інформацію з державного реєстру: кінцевим власником компаній "Метінвест-шіппінг" та "Укртранслізинг", які хочуть заробляти на арештованому залізничному транспорті, є олігарх Рінат Ахметов.

А бенефіціаром компаній "Будінвест-ДК" та "Ді сі ейч інфрастракче енд ріел істейт", які хочуть заробляти на арештованій офісній, житловій і торговельній нерухомості, є один з найбагатших людей України Олександр Ярославський.

Про інші компанії знайти інформацію важче, але і тут сліди ведуть до олігархів.

Наприклад, управляти корупційною нерухомістю хоче й компанія "Лорето груп". Оксана Брильян, кінцевий власник заводу "Київпродмаш", та Анфіса Білокурова внесли понад 41,5 млн грн у її статутний капітал. Останніх підозрюють в ухиленні від сплати податків на понад 1 млн грн у 2014-2016 роках.

Білокурова у 2006 році працювала спеціалістом з корпоративних прав донецького заводу "Сармат", який пов'язували з Ахметовим. З 2010 року вона керувала Київським центральним універмагом. З цього ж року контролером підприємства "Київський ЦУМ" вважали того ж Ахметова.

Народний депутат Тетяна Чорновол пов'язує компанію "Лорето груп" з родиною Анатолія Амеліна - чоловіка народного депутата Олени Сотник. Амелін нібито був бізнес-партнером Олександра Януковича.

Ще одна компанія із списку - "Укртрансцентр". За інформацією журналістів видання "Наші гроші", це "прокладка" олігарха Дмитра Фірташа, тобто компанія, через яку зовні законно виводять готівку.

У січні 2015 року вона отримала від підприємства "Сумихімпром", яке належить Фірташу, майже 94 млн грн за організацію вантажоперевезень. Тепер компанія хоче управляти арештованим залізничним транспортом.

Арештованою нерухомістю хоче займатися консалтингова компанія "Коллієрз інтернешнл", заснована компанією з Кіпру Faststart Trading and Investments Limited. Її кореспонденцією на Кіпрі займається фірма Dadlaw Secretarial Limited. Вона має ідентичний статус у власника "Української національної лотереї".

Останню пов'язують із секретарем РНБО Олександром Турчиновим та народними депутатами з БПП Олександром Третьяковим та Глібом Загорієм - єдиним легальним гравцем на азартному ринку України.

Натисніть для збільшення
Натисніть для збільшення

Компанія "Бізнес-центр "Навігатор", співзасновниками якої є Микола Петренко та одна з найбагатших жінок країни Людмила Русаліна, теж хоче заробити на нерухомості. Співзасновники є основними фігурами групи компаній "Петрус", яка виготовляє алкогольну продукцію під торговою маркою "Златогор".

Крім того, Петренко - мультимільйонер, радник екс-прем'єра Миколи Азарова, колишній помічник народних депутатів Павла Сулковського, "Наша Україна", Сергія Тулуба, Партія регіонів, Віктора Тихонова, Партія регіонів, а також нинішній помічник обранця від "Народного фронту" Сергія Драюка.

Русаліна була помічником народного депутата від КПУ Вадима Литвина, депутатом Черкаської облради та позаштатним радником глави МЗС у 2010-2014 роках, а зараз - Почесний консул Республіки Сьєрра-Леоне у Києві.

Бізнес-центр "Навігатор" має кримінальний шлейф. Слідчі фіскальної служби в Київській області вважають, що компанія користувалася послугами транзитної конвертаційної групи - незаконно сформувала від неї податковий кредит.

Вона ж фігурує у розслідуванні Генеральної прокуратури щодо ухилення від сплати податків на суму понад 20 млн грн.

Компанія UTG Вадима Непосєдова, Ігоря Мельника та Артема Непосєдова, один з найбільших в Україні консультантів у сфері нерухомості, хоче заробляти на арештованих земельних ділянках та іншій нерухомості.

Мельник купив частку в UTG влітку 2017 року, працюючи директором Dragon Evolution - партнера інвестиційної компанії Dragon Capital.

У серпні 2015 року Мельник як радник міністра оборони відповідав за розподіл коштів. Він відзвітував про майже повну готовність фортифікаційних споруд на сході країни. Коли правоохоронці почали розслідування за фактом невиконання робіт, заявив, що не відповідає за це, бо працював на громадських засадах.

Остання і, ймовірно, найбіліша у списку - компанія "Рустлер нерухомість сервіс", дочірнє підприємство австрійської Rustler Group. Вона керує, наприклад, торговельно-офісним центром "Аве плаза" у Харкові.

Очолює компанію Тарас Шелемех, який у 2007 році був першим заступником голови правління акціонерної страхової компанії "АИС-поліс".

Вибір невеликий. Тимчасом в Агентстві з менеджменту та розшуку активів заявляють про чудове портфоліо всіх компаній у списку. Ні слова про Ахметова, Ярославського чи Фірташа у релізах АРМА ви не знайдете.

Джерело: arma.gov.ua
]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2017/11/15/631192/
Чи потребує деревообробна галузь підтримки http://www.epravda.com.ua/columns/2017/11/15/631157/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Wed, 15 Nov 2017 08:30:25 +0200 Недавно Петро Порошенко заявив про необхідність стимулювання розвитку деревообробки з виготовленням продукції з високою доданою вартістю.

Він зазначив, що темпи розвитку галузі не відповідають вимогам часу.

Президент наголосив на необхідності проаналізувати ефективність дії мораторію на експорт деревини, оскільки з припиненням вивезення лісу не відбулося різкого зростання завантаження українських деревообробних підприємств.

Комітет деревообробної та меблевої галузі Європейської бізнес-асоціації вітає чітку та прогресивну позицію президента щодо підтримки вітчизняної деревообробки. Але, на думку компаній-членів комітету, мораторій на експорт необроблених лісоматеріалів оцінювати ще надто рано.

Запроваджений восени 2015 року мораторій поширився на всі породи лісу лише з 1 січня 2017 року. Отже, минуло недостатньо часу для оцінки його ефективності.

При цьому вже зараз є певні позитивні зрушення. За інформацією представників галузі, вкладено понад 100 млн євро інвестицій у створення та розширення виробництв. Більшість нових виробництв перебуває на етапі пуску й наладки.

Таких інвестицій могло бути набагато більше, якби з першого дня введення мораторію влада регулярно не заявляла про необхідність його скасування. З огляду на це деякі інвестори, навіть маючи підготовлені майданчики, не будують підприємства в очікуванні, що мораторій ось-ось скасують.

Так, мораторій є дискусійним питанням. Він має і прихильників, і противників. Вагомий аргумент останніх - запровадження мораторію не відповідає зобов'язанням, взятим Україною в рамках міжнародних угод.

Запровадження мораторію було чи не єдиним кроком, покликаним припинити незаконне вирубування деревини, забезпечити сировиною вітчизняних виробників та переорієнтувати експорт з деревини на продукцію з високою доданою вартістю. Європейські країни використовують для цього більш ринкові інструменти.

Наразі попри дію мораторію, деревообробники скаржаться на нестачу ресурсу. Державні лісогосподарські підприємства значно зменшили вирубки, що спричинило дефіцит сировини для українських лісопильних виробництв.

Гостро відчувається дефіцит фанерної сировини. Підприємства простоюють або працюють упівсили. Тимчасом експорт ділової деревини не припинився, а триває під виглядом інших матеріалів, наприклад, дров, на які не поширюється мораторій.

Погіршує ситуацію відсутність інформації про плани лісгоспів. Недавно запроваджена система електронних торгів деревиною незручна: купівля сировини на аукціонах технічно складна і часто неможлива.

Один лише мораторій не вирішить всі проблеми деревообробної галузі. Є аспекти, які перебувають за межами його впливу. За відсутності стабільного доступу до сировини діяльність підприємств неможлива навіть в умовах дії мораторію.

Чому так сталося? Вочевидь, однією з головних причин є відсутність у держави стратегічного бачення як розвитку лісового господарства, так і деревообробної промисловості, а також постійні намагання отримати максимальний ефект в короткостроковій перспективі від продажу деревини.

Крім того, згадані галузі тісно пов'язані. Планувати розвиток та оцінювати їх ефективність слід у комплексі, не обмежуючись обсягами заготівлі та продажу деревини. Треба розуміти, який ліс і для кого ми вирощуємо. З розумінням цього прийде й розвиток деревообробної промисловості та лісового господарства.

За наявності у деревообробних підприємств сировини вони будуть нормально працювати, створювати робочі місця, сплачувати податки та залучати інвестиції.

Враховуючи це, важливо ухвалити державну стратегію розвитку лісопромислового комплексу, спрямовану на раціональне та ефективне використання деревини. Документ повинен враховувати об'єктивні потреби ринку та інтереси виробників.

Це дозволить державі робити ставки на виробництво продукції для внутрішнього та світового ринків, забезпечити стабільний дохід підприємств та позитивний соціально-економічний ефект для держави в цілому.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2017/11/15/631157/
Законопроект 7115: відродження податкових майданчиків Януковича-Клименка http://www.epravda.com.ua/columns/2017/11/14/631179/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Tue, 14 Nov 2017 21:20:42 +0200 Спроби поновлення податкової міліції, створення олігархічного реєстру відшкодування ПДВ, блокування реформи митниці, жодного результату роботи антиофшорної групи, мільярдні дотацій "куриним" олігархам, спроби прийняття корупційних схем з ПДВ-облігаціями, тепер поновлення роботи податкових майданчиків Януковича-Клименка - ось такі результати за три роки голови податкового комітету Верховної ради.

Після революції гідності і перед початком російської окупації режим Януковича залишив не тільки порожній бюджет, а ще добре організовану систему обкрадання кожного українця, через податкові майданчики.

Завдяки ним (оборот яких досягав сотні мільярдів гривень) державний бюджет не доотримував майже третину ПДВ, а конвертаційні центри справно забезпечували готівкою своїх клієнтів для виплат зарплат у конверті.

Внаслідок їх "роботи" була спотворена економічна конкуренція, що змушувала бізнес, або переносити свої підприємства в інші країни, або ставати їх клієнтами і справно сплачувати хабарі, щоб відкупитися від перевірок і судових процесів.

Замість підвищення якості продукції, ефективності виробництва та якості обслуговування клієнтів, українські підприємства були змушені конкурувати наявністю зв'язків у податковій, органах влади, СБУ, ГПУ, МВС, судах тощо, кращими схемами податкового шахрайства, які ціла армія "консультантів податкової оптимізації" забезпечували юридичною підтримкою.

Ця суміш корупції і податкового шахрайства знищувала українську економіку, перетворювала багату країну, що має унікальні ресурси, на найбіднішу країну в Європі.

Після окупації ситуація лише погіршилася, агресор почав активно використовувати підприємства, що лишилися на окупованій території, для ведення економічної війни проти України: мільярди гривень фіктивного кредиту щомісячно "продавалося" українським підприємствам.

Саме тому, в 2015 році була запроваджена СЕА ПДВ, яка також мала недоліки у вигляді вимивання обігових коштів підприємств, але загальний результат був досягнутий - потік фіктивного ПДВ був зупинений, а ті катастрофічні наслідки, що пророкували з її введенням, не справдилися.

Проте ще лишалися дві глобальні проблеми.

Перша - це використання скруток, схем податкового шахрайства, коли реально товар продавався за готівку без сплати податків, а фіктивно, разом з податковим кредитом, оформлювався на податкову яму.

Друга - це відшкодування ПДВ.

Щодо відшкодування ПДВ, то український експорт постійно потерпав від свавілля податківців: з одного боку, наближені до влади підприємства не тільки надшвидкими темпами отримували відшкодування ПДВ, а ще мали можливість красти його з бюджету, заявляючи до відшкодування фіктивний ПДВ, а з іншого боку, решта бізнесу часто для отримання свого законного ПДВ за екпортуємий ними товар мусили чекати роками, або прискорювати цей процес відкатом у розмірі до 30-40%.

Це вбивало український експорт, роблячи його ціну, що включала невідшкодований ПДВ, неконкурентною на світових ринках, що в свою чергу, призводило до відмови інвесторів створювати нові виробництва в Україні, перетворюючи нас на сировинний придаток до успішних країн.

Перед урядом і експертами стояла задача: як покращити інвестиційну привабливість країни, забезпечивши автоматичне відшкодування ПДВ всім експортерів без виключення, і при цьому не допустити відшкодування фіктивного ПДВ.

Щоб гарантувати відсутність фіктивного відшкодування, необхідно було забезпечити тотальну перевірку всього ланцюга формування податкового кредиту, що з одного боку є складним процесом і затягувало процес відшкодування, а з іншого, мало підвищений ризик корупції.

Щоб гарантувати прозорість відшкодування був запущений публічний реєстр заявок на відшкодування ПДВ на сайті Мінфіну, який дозволяє кожному підприємству відслідкувати дотримання його законодавчих прав з одного боку, а з іншого, забезпечує рівність всіх при поверненні коштів.

У свою чергу, система зупинки ризикових податкових накладних дозволила реалізувати некорупційний механізм забезпечення гарантованого податкового кредиту, визнавати фіктивним який після реєстрації податкової накладної законодавчо заборонено.

При запуску цієї системи виникли об'єктивні проблеми, що пов'язані з неможливістю врахувати всі особливості технологічних процесів і ланцюжків, але не зважаючи навіть на це, кількість заблокованих податкових накладних у перший місяць роботи системи не перевищила декілька відсотків, а сьогодні цей показник був зменшений до декількох десятих відсотків.

Тут виникає просте запитання: чи могли ці 1%-0,2% заблокованих податкових накладних призвести до зростання надходжень від ПДВ з 9,8% від ВВП у 2016 році до 11,7% в 2017 році, тобто на 1,9% від ВВП, або майже на 20%?

Це може значити лише одне: автоматична система блокування податкових накладних успішно запобігає схемам податкового шахрайства.

Звичайно впровадження СМКОР не відбулося ідеально, багато представників реального бізнесу стикнулися з необгрунтованими блокуванням, але значний відсоток розблокування і постійне зменшення обсягів заблокованих податкових накладних свідчить про ефективність роботи робочої групи, яка доопрацьовує систему, відносну об'єктивність роботи комісії і те, що обраний алгоритм в цілому є правильним.

Запропонований Мінфіном законопроект 7240 забезпечить законодавче обмеження терміну розгляду документів до 5 днів, що дозволить суттєво зменшити негативні наслідки помилкового блокування.

На противагу цьому законопроекту, в законопроекті 7115 пропонується повернення до ручного блокування податкових накладних керівниками ДФС.

І, враховуючи те, що керівництво ДФС було безпосередньо причетне до функціонування податкових майданчиків Януковича-Клименка, а деякі з них уникли люстрації за допомогою корумпованих суддів, то можна не сумніватись, що призупинена діяльність податкових майданчиків і конвертаційних центрів поновиться у повному обсязі і за це в законопроекті 7115 завчасно не передбачено жодної відповідальності.

Також, це поставить під загрозу автоматичне відшкодування ПДВ, так як система не буде гарантувати, що сума, заявлена до відшкодування не сформована в результаті податкових схем.

Як наслідок, з часом повернуться і вже підзабуті бізнесом "листи-щастя", коли податковою буде зніматися податковий кредит, так як його контрагент виявився податковим майданчиком.

Виникає просте запитання: чи саме це потрібно українському бізнесу?

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2017/11/14/631179/
Бюджет 2018 — для посилення вертикалі http://www.epravda.com.ua/columns/2017/11/14/631144/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Tue, 14 Nov 2017 15:30:27 +0200 Більшість конфліктів при просуванні бюджету 2018 року стосуватимуться міжбюджетних відносин.

Схоже, що держбюджет 2018 року розпочинає президентську кампанію 2019 року. І починає зі зменшення реальних фінансових можливостей для місцевих громад, передусім обласних центрів, і підвищує можливості для обласних державних адміністрацій.

А значить - скріплює вертикаль.

Бюджетна несподіванка

Спочатку цікава фішка. У проекті бюджету відсутні кошти субвенції на виконання місцевих програм соціально-економічного розвитку.

Тільки посвячені знають, що це так-звані депутатські кошти. Звичайно, депутатські кошти є на всіх рівнях бюджетів. І народний депутат, і депутат місцевої ради оперують певними коштами.

Розпоряджаються коштами - розпорядники коштів. Але куди саме направити гроші - на "качельку" дітям чи на слуховий апарат ветерану, визначає обранець. Просто суми різні. Так, для депутатів міських рад обласних центрів, або депутатів обласних рад, це всього лише кількасот тисяч гривень. Але суть одна: щоб виборці знали, хто молодець і руки цілували.

У народних депутатів-мажоритарників запроси інші. В принципі, субвенція розподіляється на усі мажоритарні округи. В залежності від лояльності до урядових законопроектів - суми, якими розпоряджаються нардепи - від кількасот тисяч - до 2-3 десятків мільйонів гривень.

І тут на 2018 рік - облом - абзац у бюджеті відсутній. Проте, не варто хвилюватися. Думається, що тут два у одному. Перше - західні союзники небезпідставно дорікають нашим - що принцип, коли добрий пан роздає на своєму окрузі гроші - це патерналізм і політична корупція.

Друге, уряд відступить і 4-5 мільярдів виділить на цю статтю у наступному читанні. В обмін на правильне голосування за бюджет. А європейцям відмахнеться - у нас інших депутатів немає. Треба домовлятися. Консенсус, а що ви хотіли?

Бюджетна децентралізація та її наслідки

Насправді бюджетна децентралізація - незважаючи на недоліки - одна з найуспішніших реформ. Реалізована ще Арсенієм Яценюком, вона не справила враження на населення, бо 90% населення не розуміється на бюджетах. Тому його рейтинг вона не врятувала.

Хоча плодами цих реформ скористалися і його опоненти, мери нелояльних до Народного фронту міст. Бюджети розвитку обласних центрів зросли у 2016 році у порівнянні з дореволюційним 2013-м у 10-25 разів.

Мабуть, вперше в історії незалежної України бюджети міст-мільйонників стали більшими за бюджети відповідних областей. І кожен мер обласного центру має бюджет розвитку точно більший, ніж в області. І не треба ходити на поклон до губернатора. Прямі міжбюджетні відносини, формульні розрахунки. Європейська мрія. Життя вдалося.

І більшість мерів стали чудити. Ні, чудили й до цього. Але до революції за "чудити" треба було бути лояльним до донецьких і ділитися. Зараз можна просто чудити.

Уряд схаменувся і почав віджимати повноваження назад.

Ось тільки деякі цікаві спроби і тенденції, які підтверджують сміливе припущення, що гайки закручують під вибори.

Реверсна дотація

Донецькі хлопці були настільки впевненими, що дозволяли собі називати речі своїми іменами. Вони віджимали у місцевих бюджетів гроші і називали це вилученням. Для цього було придумано індекс податкоспроможності місцевих бюджетів. І якщо цей індекс був вищим за 1,1 то з цього бюджету робили вилучення усього, що зверху 50%.

Уряд, що постав після революції, не може собі дозволити прямо грабувати місцеві бюджети. Тому це назвали реверсною дотацією. Хоча, у чому тут різниця, я так і не зрозумів.

Я не читаю думок фінансистів, проте для себе зробив такий логічний ряд. Десь жила собі у райцентрі дитина. Її саджали на горщик у дитсадку, лікар їй давав пілюлю. Дитина ходила до школи, тягала баян у музичній школі чи грала у футбол. А коли виросла - переїхала до Києва чи обласного центру, вивчилася і залишилася там.

Платить податки до місцевого бюджету. А свій район загинається. Тому - забрати у "понаєхавших" і віддати до райцентру. Логічно. Проте, розмір цього рядка у 2017 році був меншим за 4 мільярди гривен. Або меншим за 0,5% від загального бюджету країни. У чому сенс? Щоб просто показати - хто головний?

А тепер про головне. У 2018 році уряд планує збільшити розмір вилучень за реверсною дотацією по індексу податкоспроможності з 50% до 80%. І таким чином збере понад 8,6 млрд гривень. Для держбюджету - копійки, усе одно менше відсотка. Для місцевих - йой.

Так, Дніпро втратить 845 мільйонів гривень, Львів - понад 0,5 мільярди, Харків та Одеса понад 350 мільйонів. Навіть скромні Суми позбудуться 132 мільйонів. Яка логіка?

Бачу лише таку: забираємо у багатих міст. Потім мери мають прийти до губернаторів чи в Кабмін - засвідчити лояльність і отримати кошти назад через інші субвенції чи дотації. Вертикаль, однако.

Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО)

У 2012 році на виборах Київ не віддав жодного мажоритарного округу регіоналам. За це і був наказаний. У бюджеті 2013 року у них забрали 50% ПДФО. Офіційна логіка - щоб ті, хто понаїхали таким чином повертали частину податків на малу батьківщину.

"Ноу-хау" сподобалося і революціонерам. Змінами до бюджетного кодексу ПДФО почали розщеплювати так: 60% до міських чи районних бюджетів (з 2016 і в Об’єднані територіальні громади), 15% до обласних бюджетів, 25% до державного. ПДФО в структурі держбюджету - близько 10%.

Проте, у 2018 році ці кошти (близько 91 мільярда) явно занижені з огляду на підвищення мінімалки. Хоча їх так само при плануванні місцеві фіну правління занижують і при розрахунку місцевих бюджетів. Це вигідно. Потім влітку збільшать тіло бюджету (бо перевиконання), перерозподілять нові надходження на "хотюнчики" і вдарять себе в груди - працюємо, перевиконуємо. Цілуйте руки.

Державний фонд регіонального розвитку (ДФРР)

Відмінивши у проекті бюджету 2018 субвенцію на місцеві програми соціально-економічного розвитку уряд одночасно більш ніж удвічі збільшив видатки на ДФРР.

Це сотні мільйонів гривень у кожну область. Їх витрачають на капітальні видатки, інфраструктурні об’єкти у містах і районах областей. А розпоряджаються ними, за великим рахунком, в облдержадміністраціях. По вертикалі.

Звичайно, зараз ділять кошти не так, як при Азарові, коли у 2013 Єнакієво отримало субвенцій більше ніж Сумська і Полтавська область разом. Набагато прозоріше. Є критерії відбору членів конкурсної комісії в областях. Є залізні критерії оцінювання проектів, де оцінку мають ставити автоматично.

Проте, у обласних державних адміністрацій є можливості відсіювати проекти нелояльних міст чи ОТГ. Є чіткі чотири критерії. А один за принципом: я художник і я так бачу. А значить…

Змовившись, кілька членів комісії, наприклад держслужбовців та/або місцевих депутатів, можуть виставити одному й тому ж проекту одночасно 15 балів з 20-ти, а конкуренту 5-ть із 20-ти. І визначити переможця. Так не кругом, але так є.

Державний дорожній фонд

З 01.01.2018 вступають в дію закони України від 17.11.2016 "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення механізму фінансового забезпечення дорожньої галузі" та від 17.11.2016 "Про внесення змін до Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України".

Встановлюється новий механізм фінансування дорожньої галузі. Створюється Державний дорожній фонд. Одним із джерел формування цього фонду є акцизний податок з виробленого та ввезеного на митну територію України пального.

При цьому 35% коштів дорожнього фонду через субвенції буде спрямовуватися на фінансове забезпечення доріг місцевого значення. В державному бюджеті на 2018 рік на це передбачено кошти в сумі 11,5 мільярдів гривень.

Але, що цікаво, сам перелік об'єктів затверджується відповідною обласною державною адміністрацією за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства. Тобто, я так розумію, нелояльні до уряду громади і мери будуть дивитися на те, як їх слухняні колеги хваляться своїми досягненнями в дорожньому ремонті та будівництві.

Воно, звичайно, коли глянеш, як місцеві дорожні господарства заривають мільйони у землю, так наче і не жаль. Але де тут децентралізація?

Освітня субвенція

Обсяги освітньої субвенції обраховані на основі формули, виходячи з розрахункової кількості ставок педагогічних працівників та наповнюваності класів. При цьому усі міські управління освіти б’ють тривогу: в субвенціях допущено невідповідність даних по кількості учнів та педагогічним навантаженням.

Виявляється, уряд розраховує субвенцію із затримкою у два роки. Тобто для 2018 року береться показник на 1 вересня 2016 року. Для районів і сіл це вигідно, бо кількість учнів у них меншає, а показник 2016 року показує більше.

Для великих міст ситуація протилежна. Кількість учнів збільшується на 2-4%. А показник розраховується по меншій кількості дітей позаминулого року.

Як завжди, не враховується у субвенціях і дошкільна, і позашкільна освіта - і падає тягарем на місцеві бюджети. Наче в державі не потрібні туристичні чи танцювальні гуртки.

Профтехосвіта

Ще минулого року уряд зробив зле місцевим громадам. Він передав на місцеві бюджети фінансування профтехосвіти. Початок 2016 виглядав як колапс. Проте, потім трішки схаменулися. І зробили подвійний стандарт. Усі ПТУ перевели на фінансування з обласних бюджетів. А ПТУ обласних центрів - ні. Фінансуйте самі.

Наче б і логічно - у цих вистачає за свої утримувати навчальні заклади. Ну, це десь від 60 до 400 мільйонів гривень (в залежності від розміру обласного центру і кількості закладів).

Але логіка взагалі весела. Фактично міська рада утримує заклад, навчає за свої іногородніх учнів. А розпорядник майна - держава. А директора ПТУ мер змінити чи призначити не може. Директор ПТУ у вертикалі і залежний від обласної освіти. І цей механізм залишили і на 2018 рік.

Мало того, цього року на фінансування з місцевих бюджетів з державного передається фінансування ВНЗ 1-2 рівня акредитації (колишні технікуми). Запитань багато. Є доручення Кабміну - передати на баланси з державної власності - місцевим бюджетам. Але як і коли - хтозна.

А ще: для державного бюджету усі інші бюджети - місцеві. Тож хто потягне лямку: обласний бюджет чи бюджети міст обласного підпорядкування? І як тепер бути із державним замовленням? Хто його формуватиме? І як з ВНЗ, яким часто технікуми підпорядковуються?

Зрозуміло, при реформах завжди щось не так. Але треба хоч щось пояснити.

Зникла дотація

У бюджеті 2017 року у 6-му додатку була колонка: "Додаткова дотація з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти та охорони здоров'я".

Це 15 мільярдів гривень, на хвилиночку. Дотація була передбачена лише для обласних, районних і бюджетів ОТГ. Це було логічно. Якщо дати таку дотацію ще й обласним містам, то вони не будуть проводити заходи з енергоефективності. Навіщо утеплювати школу, якщо дядько з Києва грошей і так дасть. Можна ж витратити власні доходи з вигодою для себе!

Тому ця норма була логічною і фінансово схиляла місцеві ради до заходів із енергоефективності.

Та ця дотація насправді не зникає. Просто тепер вона залишається нерозподіленою в обласному бюджеті. Тепер обласні адміністрації будуть визначати порядок її розподілу. Це не зміцнення вертикалі?

Медична субвенція

Обсяг медичної субвенції у проекті держбюджету доведено лише на вторинну медицину та не враховує видатки на надання первинної медичної допомоги.

За задумом первинка фінансуватиметься (в рамках реформи фінансування системи охорони здоров’я) через Національну службу здоров’я України, на що в проекті Держбюджету на 2018 рік на вказані цілі закладено аж 13,2 млрд. гривень.

Самої служби ще немає, закон не підписано. На місцях паніка. А зима близько.

Пільги

Відшкодування усіх пільг на проїзд в громадському транспорті лягає на плечі місцевих бюджетів. Це явний урядовий ляп. Аплодують стоячи власники маршруток.

Тепер легше вбити комунальні тролейбуси, штучно знизивши пасажиропотік. А маршруток на дорогах стане більше. Знову ж, я не про усі міста. Проте - про більшість.

Рентна плата

Додатковим ресурсом (не для усіх, правда, областей) є рентна плата. Звичайно, 3% буде надходити до ОТГ, а лише 2% до обласних бюджетів областей, де видобувають газ і нафту.

Проте, це нововведення значно укріпить можливості Полтавського, Харківського, Сумського, Чернігівського та Івано-франківського обласних бюджетів. Об’єкти для фінансування теж будуть розподіляти облдержадміністрації.

Нелояльним мерам - не обломиться.

Висновок

Усі узагальнення неправдиві. Проте, іноді потрібні, щоб показати тенденцію.

Бюджетна децентралізація - це чи не перша реформа, де вже можна говорити про перші проміжні результати. І вони прогнозовано невтішні.

Перше. Усі думали, що коли гроші передадуть на місця, корупції стане менше. Очікування не виправдались. Корупція стала іншою. Просто відкати везуть не до Києва. Вони залишаються на місцях.

Друге. Мсіцеві політики стали так само розбещувати електорат. Качельки, лавочки бабусям, фонтани, парки, євро двори, дороги. Роблять роботи, де можна на підрядах дати заробити своїм або собі. І тут-же показати піплу, що у місті щось змінюється. Грошей стало неміряно. А щось стратегічно важливе - не впроваджується.

Третє. Вибори у нові ОТГ показали, що часто виграють на популістичних гаслах. А, значить, тенденція до росту популізму на місцях залишатиметься. Бо залишається совковий менталітет. Від Львова до Харкова, від Херсона до Житомира вам скаже таксист про місцевого мера: "Молодець, хоч щось стали робити". "Так це ж за наші з вами гроші зроблено. А вкрали на цьому скільки?". "Та хай крадуть, аби і нам щось діставалося".

Народ, який лояльно відноситься до корупції за принципом: "Аби і на нашій вулиці асфальт, або качельку" - розбещує місцевих політиків.

Четверте. Це усе відбувається тому, що на місцях відсутні або в зародковому стані інститути незалежних експертів. І незалежні медіа. Відсутні стратегії інформування громад про бюджетні процеси. Майже відсутні місцеві майданчики, де можна було б побачити/почути полеміку стосовно місцевих проблем.

П'яте. Тому уряд намагається зменшити корупцію на місцях найпростішим способом - віднімаючи у місцевих ресурси та нав’язуючи додаткові повноваження не підкріплені дотаціями чи субвенціями.

Шосте. Здається, що додатковим фактором тут є і наближення виборів. Переможець виборів літа 2019, скоріш за все тієї осені ще й отримає бонус у вигляді коаліції після парламентських виборів. Тому ставки високі.

Тому, перефразовуючи прапорщика Верещагіна скажу: - мені не жаль мерів. Мені за децентралізацію прикро.

Віктор Бобиренко, Бюро аналізу політики, Громадське партнерство "За прозорі місцеві бюджети", в рамках проекту "Все, що потрібно знати про бюджет", за підтримки Фонду Східна Європа упартнерстві з Фундацією польсько-української співпраці ПАУСІ за фінансової підтримки Європейського Союзу, для ЕП.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2017/11/14/631144/
Чому влада приховує дані http://www.epravda.com.ua/columns/2017/11/14/631133/ support@epravda.com.ua (Економічна правда) Колонки Tue, 14 Nov 2017 08:50:25 +0200 130 мільйонів фунтів стерлінгів в рік дають економіці Лондона відкриті дані від "Транспорт для Лондону" TfL (дані з GPS-навігаторів, розклади руху громадського транспорту, дані про стан повітря, доріг та інші).

Такі результати дослідження, проведеного консалтинговою компанією "Делойт" та оприлюдненого в середині жовтня 2017 року.

Вже більше 600 додатків використовують ці транспортні дані, а додатки на їх основі слугують 42% мешканцям міста. Серед додатків - мапи, системи відслідковування руху громадського транспорту, велосипедні маршрути та багато іншого.

Звідки 130 мільйонів фунтів? Це створення нових сервісів, розробок, робочих місць, це зекономлений час для планування подорожей, поїздок, це прибуток для комерційних додатків та розробників. Все має свою ціну і вимірюється.

Дані публікуються, сервіси, продукти створюються, в тому числі і платні, бізнес має нові можливості для розвитку, стартапи, інновації - основу для розвитку.

Дані і привілеї

В українських реаліях доступ до даних, які можна використати з комерційною метою (як це передбачає Закону України "Про доступ до публічної інформації"), почасти - не право, а привілей.

Досі в владних кабінетах привласнюють собі інформацію, дані, які отримують, створюють, не розуміють важливості передачі даних, коли укладають договори з зовнішніми компаніями щодо надання інформаційно-комунікаційних послуг, розробки, впровадження баз даних, програмних продуктів, які генерують, створюють чи передають дані.

"Якщо потрібно, прийдуть до мене і візьмуть", "Та вони будуть продавати мої дані, заробляти на них гроші!", "Чому я повинен/повинна працювати на бізнес?". Це лише частина тих відмовок, які чуєш у владних кабінетах, коли приходиш говорити про відкриття даних і надання РІВНОГО доступу до них.

Нерозуміння важливості та цінності (збереження часу, адміністративних витрат, коштів, прибуток тощо), небажання втратити монополію на дані (хоча це абсурдно, адже дані - це надбання громадськості, бо створені, підтримуються за кошти платників податків), відвертий саботаж, відсутність достатнього рівня кваліфікації, мотивації - все це гальмує розвиток ринку відкритих даних в Україні. Особливо це відчувається на локальному рівні.

В країнах ЄС, США дані - це сировина, яка повинна використовуватись на повну потужність як урядом, так і бізнесом. Така політика вже дає свої результати. Звичайно, відкриті дані без перебільшення надважливі для підзвітності та прозорості уряду на різних рівнях. І тут теж є ринкова цінність даних, яка полягає у прийнятті рішень на основі даних, виявленні порушень у витрачанні коштів, що веде до збереження коштів.

До прикладу, в Україні є хороші приклади, такі як система публічних закупівель Prozorro та Єдиний портал публічних фінансів. Якщо ж відійти від бюджетних даних та даних про закупівлі і поглянути на дані, які вкрай потрібні для розвитку бізнесу та інновацій, особливо, на місцевому рівні (комунальне майно, землі, транспорт, криміногенні дані, екологічні, нерухомість, будівництво тощо), то тут неоране поле для роботи.

Технічний директор української компанії Easy Way Іван Шерстюк (системи пошуку маршрутів громадського транспорту), під час нашої останньої розмови сказав, що нам до таких результатів, як в Лондоні, - наче до неба. Адже компаніям, які хочуть створювати сервіси для громадян, важко отримати доступ до транспортних даних в містах.

Зокрема, є такі представники бізнесу, які займаються встановленням та обслуговуванням GPS-навігаторів на рухомому складі перевізників, однак не віддають безкоштовно динамічні дані для повторного використання.

Місцева влада, як от в Івано-Франківську, у відповіді на електронну петицію щодо отримання доступу до даних GPS каже, що згідно договору з компанією доступність даних для безкоштовного використання комерційними структурами не передбачена. Тобто, якщо в Лондоні транспортні дані доступні для розвитку бізнесу в місті, то в українських реаліях - ні, або не для всіх.

Хоча, за своєю суттю, ці дані є громадськими та суспільно важливими. На думку Івана Шерстюка, через компанії, домовленості, які закривають доступ до даних, а також досить низький рівень компетенцій щодо роботи з форматом транспортних даних GTFS та відкритими даними працівників міськрад, відповідальних за транспорт, ми безнадійно відстаємо від Лондону.

Якщо б відкрити дані підтримувати їх актуальність, то можна було б говорити про розвиток бізнесу на їх основі. Google, наприклад, міг би використовувати ці дані для своїх мап.

А Європа рахує

"Якщо б мені потрібно було висловити свою думку про цифрове майбутнє Європи чи цілого світу, то я зміг би це зробити одним словом: дані". Так сказав Андрус Ансип, віце-президент Єврокомісії з питань Єдиного ринку цифрових технологій.

І це правда, адже і Європейський Союз, і Сполучені Штати Америки розуміють цінність даних не тільки для підзвітності та прозорості уряду, довіри громадян, а й для розвитку економіки (більше про маркетингову цінність відкритих даних можна дізнатись з підбірки Open Data Institute).

Інтерес євроурядовців до маркетингової цінності даних проявляється не тільки на словах. Вони намагаються зрозуміти, яким є ринок відкритих даних в Євросоюзі. Так, в дослідженні впливу повторного використання відкритих даних в Європейському Союзі, що було проведено в 2015 році, йдеться, що між 2016 і 2020 роками ринок відкритих даних збільшиться на 36,9% і до 2020 року становитиме 75,7 млрд євро (мова йде про 28 країн-учасниць ЄС та країни, що входять до Європейської асоціації вільної торгівлі EFTA (Норвегія, Ісландія, Ліхтенштейн, Швейцарія).

Також до 2020 року прогнозується створення 100 тис. робочих місць, безпосередньо пов'язаних з відкритими даними. Загальна сума збережених коштів для вказаних країн від відкриття та використання даних прогнозовано становитиме 1,7 млрд євро.

Окрім того, є й інші показники впливу відкритих даних: це збереження життів (1 425 життів щороку завдяки швидшому реагуванню на нещасні випадки, приїзду швидкої тощо), а також 629 мільйонів годин непотрібного очікування на дорогах ЄС.

Вплив використання даних вимірюється за такою метрикою: розмір ринку відкритих даних і його частка в ВВП (тут вираховується обумовлена даними система прийняття рішень та створені на основі відкритих даних продукти та сервіси), кількість створених робочих місць, збережені кошти для публічного сектору, збільшення ефективності та продуктивності.

Так, аналітики Центру економічних і бізнес-досліджень LTD стверджують, що користь від даних для економіки Великобританії становитиме до 241 млрд фунтів стерлінгів за 2015-2020 роки. Не дивно, що максимальне використання ринкового потенціалу відкритих даних - це одна з цілей Цифрової стратегії Великобританії 2017.

В документі сказано, що дані є невід'ємною складовою економіки, потужність яких треба відкрити, а також підвищити рівень довіри населення до їх використання. Дані - це сировинний матеріал, що створює нові можливості до зростання бізнесу у всіх секторах, зміни підходів до того, як відбуваються інновації, просування, продаж і споживання послуг.

Потрібно заохочувати інноваційне використання даних, полегшуючи, де це можливо, доступ та використання даних, що зберігаються як урядом, так і бізнесом, працювати з бізнесом та навчальними закладами для посилення навичок роботи з даними, створювати правові рамки, які відповідають передачі даних, підтримують інноваційне використання даних у бізнесі та уряді, забезпечують надійний захист персональних даних та приватності.

Відкриті дані потрібні також для забезпечення більш ефективних і відповідальних адміністративних послуг.

Незабаром очікуємо презентації незалежного дослідження, що має на меті оцінити потенціал відкритих даних для української економіки від проекту "Прозорість та підзвітність в державному управлінні та послугах". Цікаво побачити конкретні цифри і факти про те, що вже має і може отримати економіка України завдяки відкритим даним. Адже потенціал і дані є.

Можливо, результати цього дослідження стануть поштовхом для бізнесу і влади почати шукати нові точки дотику і обміну інформацією. На рівних умовах.

Наразі ж потрібна висока або ж достатня якість даних, безперешкодний та рівний доступ до них і підтримка або ж не перешкоджання їх повторного використання. Все те, що записано в Міжнародній хартії відкритих даних, до яких долучилась Україна восени 2016 року.

]]>
http://www.epravda.com.ua/columns/2017/11/14/631133/